Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №711/11449/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11449/25

Провадження № 2/711/501/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.,

при секретарі Овезова Ю.В.

за участю

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача Юрченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь з ПАТ «СК «УНІКА» несплачене страхове відшкодування в розмірі 23 646,76 грн., а з ОСОБА_3 – 139 997,67 грн. в якості відшкодування матеріального збитку та 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, що були завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Також позивач просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2 847,67 грн. та витрат з оплати судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 6 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 14.07.2025р. з вини відповідачки сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «УНІКА» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому такий страховик виплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 99 403,64 грн. Також позивач отримав від відповідачки в якості покриття франшизи за її страховим полісом 2 500 грн. Натомість згідно експертного висновку вартість ремонту автомобіля позивача складає 283 187,85 грн., а вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 140 690,18 грн. з ПДВ (125 550,37грн. без ПДВ). Оскільки страхове відшкодування виплачувалось безпосередньо позивачу, то ПАТ «СК «УНІКА» мало здійснити виплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля позивача в розмірі 123 050,37 грн. (125 550,37 грн. – 2 500 грн. франшизи), а відтак недоплата складає 23 646,73 грн. У свою чергу за рахунок ОСОБА_3 позивач просить відшкодувати розмір збитків в сумі 139 997,67 грн., що являє собою різницю між загальною вартістю ремонту його автомобіля та вартістю ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміром франшизи (283 187,85грн. – 140 690,18грн. – 2500грн.).

Окрім того, позивач стверджує, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_3 він зазнав моральної шкоди, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу пошкодження його автомобіля. Розмір компенсації такої моральної шкоди позивач оцінює на рівні 10 000 грн., а тому вважає за необхідне стягнути таку суму коштів з відповідачки ОСОБА_3 .

Відповідач ПАТ «СК «УНІКА» заперечив проти позову та у письмовому відзиві просив відмовити у позові в частині вимог до такого відповідача. В обґрунтування заперечень послався на те, що у передбаченому законом порядку оцінювач страховика оглянув пошкоджений автомобіль позивача та склав звіт від 01.08.2025р., відповідно до якого визначив: ринкова вартість «KiaCEED», д.р.н. НОМЕР_1 , становить 297 667,68 грн.; вартість відновлювального ремонту – 226 561,93 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Кіа CEED», д.р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ - 110 729 грн.; вартість матеріального збитку без врахування ПДВ на запасні частини - 101 903,64 грн. Оскільки полісом страхування було передбачено франшизу в розмірі 2 500 грн., а виплата страхового відшкодування здійснювалась безпосередньо на користь потерпілого, то сума страхової виплати обчислювалась, як вартість матеріального збитку без врахування ПДВ та зменшена на суму франшизи, що загалом складає 99 403,64 грн. (101 903,64грн. – 2500грн.). Оскільки ПАТ «СК «УНІКА» виконало свої зобов`язання за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі, то вимоги позивача до такого страховика є необґрунтованими.

Відповідачка ОСОБА_3 частково заперечила проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що обсяг її відповідальності обмежується різницею між загальною вартістю ремонту автомобіля позивача та лімітом відповідальності страховика за шкоду, завдану майну. З урахуванням висновку судової експертизи від 25.06.2026р. відповідачка визнає заявлені до неї позовні вимоги в частині відшкодування позивача матеріальних збитків в розмірі 75 000 грн.

09.12.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.12.2025р. від представника відповідача ПАТ «СК «УНІКА» – Ровінська Т.С., яка діє на підставі довіреності №1386 від 04.11.2025р., – надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень такого відповідача проти позову.

05.01.2026р. від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив проти позову. У відзиві відповідачка звертає увагу на істотних розбіжностях у звіті від 01.08.2025р. та висновку експерта від 08.10.2025р. щодо розміру вартості ремонтних робіт та вартості матеріального збитку стосовно автомобіля позивача. Акцентується увага, що судова експертиза на замовлення позивача була проведена через 70 днів після ДТП і за цей проміжок часу на автомобілі позивача збільшився показник пробігу на 2 315км, що свідчить про активну експлуатацію позивачем свого автомобіля. Додатково зазначається у висновку експерта від 08.10.2025р. враховані пошкодження, які не були зафіксовані після ДТП (задній лівий ліхтар, вітрове скло, орнамент та емблема дверей задка).

29.01.2026р. від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі. У таких поясненнях вказується, що пошкодження фари задньої лівої та вітрового скла були прихованими, а тому й не були враховані при складанні оцінювачем страховика звіту від 01.08.2025р., що й призвело до заниження вартість ремонту в цілому. Викладені зауваження щодо того, що орнамент та емблема дверей задка автомобіля позивача були пошкоджені внаслідок ДТП, а згодом через деякий час відпали повністю, а тому їх заміна врахована судовим експертом при складанні висновку від 08.10.2025р.

02.02.2026р. від відповідачки ОСОБА_3 надійшли пояснення по справі, в яких вона виклала заперечення щодо належності та допустимості складеного на замовлення позивача висновку експерта від 08.10.2025р. та заявила клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

04.03.2026р. від представника відповідачки ОСОБА_3 – адвокат Юрченко Ю.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1152079 від 20.02.2026р., – до суду надійшло клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для з`ясування питань щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Ceed, р.н. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

30.03.2026р. судом постановлено ухвалу, якою призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу проведення якої доручено судовому експерту Старинцю М.В.. Одночасно судом зупинене провадження у справі на час проведення експертизи.

На виконання відповідної ухвали суду, 29.06.2026р. до суду надійшов висновок експерта №55 від 25.06.2026р. за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

30.06.2026р. судом поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача – Блізнєцов Є.А., який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15.01.2026р., – підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Зауважив, що у висновку експерта від 25.06.2026р., складеному на виконання ухвали суду від 30.03.2026р., не враховано вартості заміни заднього лівого ліхтаря та вітрового скла, які були пошкоджені під час ДТП, а тому такий висновок не є належним доказом розміру матеріальних збитків, завданих позивачу.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Юрченко Ю.В. – в судовому засіданні заперечила проти позову. Пояснила, що належним доказом розміру завданої позивачу матеріальної шкоди є висновок експерта, складений за результатами призначеної судової експертизи, оскільки він є найбільш об`єктивним, а отже дійсна загальна вартість ремонту автомобіля позивача складає 235 119,45 грн. Зазначила, що ДТП відбулося під час дії нового Закону України від 21.05.2024 №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який не передбачає врахування фізичного зносу при визначенні розміру страхової виплати, а тому обсяг цивільно-правової відповідальності страховика покриває суму збитків в розмірі 160 000 грн. (ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну), а решту збитків в сумі 75 119,45 грн. можна покласти на відповідачку. Отже відповідачка визнає заявлені до неї позовні вимоги в межах суми 75 119,45 грн., а решту вимог не визнає через їх необґрунтованість.

Представник відповідача ПАТ «СК «УНІКА» в судове засідання не з`явився і про причини неявки не повідомив, проте у відзиві такого учасника справи викладене клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14.07.2025р. о 18год. 25хв. в м. Черкаси по вул. Гагаріна сталася ДТП за участю позивача, який керував автомобілем КІА CEED, д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідачки ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем MAZDA 3, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Сторони визнають ту обставину, що ДТП сталося з вини відповідачки ОСОБА_3 , оскільки остання, керуючи автомобілем MAZDA 3, д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху в`їхала в задню частину автомобіля КІА CEED, д.н.з. НОМЕР_1 .

Подія та обставини ДТП зафіксовані сторонами шляхом складання Європротоколу в електронній формі /а.с. 8-12/.

Позивач є власником автомобіля КІА CEED, 2011р.в., д.н.з. НОМЕР_1 (далі – автомобіль КІА), а власником автомобіля MAZDA 3, 2015р.в., д.р.н. НОМЕР_2 (далі – автомобіль МАЗДА), є ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля МАЗДА на момент події ДТП була застрахована в ПАТ «СК «УНІКА» згідно полісу №223837441 від 02.10.2024 із строком дії до 04.10.2025р., франшиза - 2500 гривень, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000 гривень /а.с. 74-75/.

15.07.2025р. ПАТ «СК «УНІКА» прийняло від позивача заяву на виплату страхового відшкодування /а.с. 73/.

31.07.2025р. позивачем отримано від відповідачки ОСОБА_3 суму коштів в розмірі 2500 грн., в якості відшкодування франшизи.

Згідно звіту №92720 від 01.08.2025р. про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 (надалі – Звіт від 01.08.2025) на замовлення ПАТ «СК «УНІКА», ринкова вартість автомобіля КІА становить 297 667,68 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу – 226 561,93 грн., вартість матеріального збитку (вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) з урахуванням ПДВ – 110 729 грн., вартість матеріального збитку без врахування ПДВ на запасні частини – 101 903,64 грн. /а.с. 61-72, 88-110/.

19.08.2025р. ПАТ «СК «УНІКА» був складений страховий акт, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 99 403,64 грн., що являє собою різницю між вартістю матеріального збитку без врахування ПДВ на запасні частини (101 903,64грн.) та франшизою (2500грн.) /а.с. 60/.

20.08.2025р. позивачем отримано від ПАТ «СК «УНІКА» суму страхового відшкодування в розмірі 99 403,64 грн. /а.с. 43/.

За заявою позивача від 25.09.2025р. судовим експертом Кипою С.М. було здійснено автотоварознавче дослідження автомобіля КІА за результатом якого складений висновок експерта №036/2025 від 08.10.2025р. (далі – Висновок експерта від 08.10.2025). Згідно такого висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА після ДТП складає 283 187,85 грн., а вартість матеріального збитку (вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) – 140 690,18 грн., в тому числі ПДВ – 15 139,81 грн. /а.с. 20-36/.

31.10.2025р. позивач направив засобами поштового зв`язку кожному з відповідачів досудову вимогу, відповідно до яких в якості відшкодування шкоди, завданої йому в ДТП, вимагав від ОСОБА_3 сплатити йому суму коштів в розмірі 168 597,07 грн. (матеріальні збитки – 144 997,07 грн., моральна шкода – 10 000 грн., вартість послуг судового експерта – 6 800 грн.), а від ПАТ «СК «УНІКА» – 23 646,76 грн. (несплачене страхове відшкодування) /а.с. 37-39, 40-41/.

Згідно висновку експерта №55 від 25.06.2026р., складеного за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи на виконання ухвали суду від 30.03.2026р. (далі – Висновок експерта від 25.06.2026р.), ринкова вартість автомобіля КІА на момент ДТП складає 309 003 грн., вартість відновлювального ремонту – 235 119,45 грн., розмір матеріального збитку (вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) – 125 812,90 грн. /а.с. 212-229/.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодували позивачу в повному обсязі шкоди, якої він зазнав внаслідок ДТП, шо сталося з вини ОСОБА_3 , то він звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та Закону України від 21.05.2024 №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №3720).

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №3720 у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Отже відшкодування шкоди потерпілим особам її завдавачем (винуватцем ДТП), відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №3720 у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 27 Закону №3720 передбачено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Частиною другою статті 27 Закону №3720 визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону №3720 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №3720 страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Натомість згідно з ч. 5 ст. 27 Закону №3720 у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що діюче нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не передбачає необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу потерпілого при визначенні розміру вартості його відновлювального ремонту для обчислення суми страхового відшкодування.

В той же час пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3720 передбачено, зокрема, наступне: 1) договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами; 2) на договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону; 3) дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В даному випадку подія ДТП мала місце 14.07.2025р., а відповідальність страховика – ПАТ «СК «УНІКА» - виникла на підставі полісу №223837441 від 02.10.2024р. із строком дії з 05.10.2024р. до 04.10.2025р. Закон №3720 набув чинності 20.06.2024р., а введений в дію з 01.01.2025р. Таким чином, оскільки поліс №223837441 від 02.10.2024р. був укладений та набрав чинності до введення в дію Закону №3720, то питання про обсяг цивільно-правової відповідальності страховика за таким полісом регулюються умовами відповідного договору страхування з врахуванням приписів Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961).

За змістом ст.ст. 28, 29 Закону №1961 шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд доходить висновку, що в даному спірному випадку обсяг цивільно-правової відповідальності ПАТ «СК «УНІКА» визначається розміром матеріального збитку, завданого позивачу, який відповідає вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а за решту збитків відповідальною особою є відповідачка ОСОБА_3 , як завдавач шкоди.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та його обставини, вина відповідачки та отримання позивачем від обох відповідачів на відшкодування матеріальних збитків суми коштів в розмірі 101 903,64 грн. Основним предметом спору між сторонами є розмір матеріального збитку, якого зазнав позивач внаслідок пошкодження його автомобіля, а підставою позову є недостатність отриманих позивачем коштів для покриття витрат, необхідних для відновлення стану його пошкодженого автомобіля.

Визначаючи розмір матеріальних збитків, завданих позивачу в наслідок пошкодження його автомобіля в ДТП, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на розподіл тягаря доказування у цивільних спорах про відшкодування шкоди та зауважував, що у таких справах з врахуванням презумпції винуватості (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК) позивач зобов`язаний довести факт завдання шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. У свою чергу відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоди, якщо доведе, що її завдано не з його вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

На підтвердження розміру матеріальних збитків позивача суду надано Звіт від 01.08.2025р., Висновок експерта від 08.10.2025р. та Висновок експерта від 25.06.2026р.

Надаючи оцінку таким доказам, суд бере до уваги, що положення статей 76, 102 - 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на підставі ухвали суду. Однією з особливих ознак висновку експерта є те, що у ньому має бути зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. До того ж за змістом положень ст. 104 ЦПК України при призначенні експертизи суд визначає умови її проведення та обставини, з врахуванням яких має здійснюватись експертне дослідження.

Суд бере до уваги, що в даному випадку спір між сторонами фактично виник внаслідок оспорення позивачем об`єктивності висновків щодо оцінки вартості ремонту його автомобіля, викладених у Звіті від 01.08.2025р., який був складений на замовлення ПАТ «СК «УНІКА». Внаслідок цього за замовленням позивача було проведене експерте автотоварознавче дослідження, за результатом якого складений Висновок експерта від 08.10.2025р.

Відображені у Звіті від 01.08.2025р. та у Висновку експерта від 08.10.2025р. висновки мають суттєві розбіжності у показниках вартості ремонту автомобіля позивача, оскільки за висновком експерта вартість ремонту значна більша.

В цьому контексті суд бере до уваги, що складанню Висновку експерта від 08.10.2025р. передував огляд експертом автомобіля позивача та фіксація експертом пошкоджень про що складений відповідний акт огляду №036/2025 від 30.09.2025р. Перелік таких пошкоджень має розбіжності з актом огляду, що був складений оцінювачем страховика при огляді пошкодженого автомобіля та зафіксований в протоколі огляду №1 від 23.07.2025р. Зокрема, в протоколі огляду №1 від 23.07.2025р. відсутні відомості про пошкодження вітрового скла, заднього лівого ліхтаря, напису позначення моделі, внаслідок чого при складанні Висновку експерта від 08.10.2025р. до вартості ремонту було включено більший перелік запасних частин, які підлягають заміні, та більший перелік ремонтних робіт.

Разом з тим, судом встановлено, що станом 30.09.2025р. (дата огляду експертом) пробіг автомобіля позивача складав 209 169км. (показник одометра), тоді як станом на 23.07.2025р. (огляд оцінювачем) – 206 854км. Зазначене свідчить, що після ДТП пошкоджений автомобіль активно експлуатувався. Враховуючи зазначене, доводи сторони позивача про виявлення експертом прихованих дефектів, що настали внаслідок ДТП та не були зафіксовані при первісному огляді, є необґрунтованими.

В цьому контексті слід звернути увагу, що позивач був присутній при первісному огляді його автомобіля оцінювачем та фіксації наявних пошкоджень і погодив перелік визначених пошкоджень. Після ДТП автомобіль не був доставлений на СТО для проведення ремонтно-відновлювальних робіт, а активно експлуатувався у пошкодженому стані. Проте, дефекти запчастин пошкодженого автомобіля майже завжди збільшуються під час його експлуатації, внаслідок чого замість ремонту таких запчастин може виникнути необхідність у їх повній заміні, що збільшує вартість ремонту. До того ж внаслідок експлуатації автомобіль міг зазнати інших пошкоджень. Таким чином, своєю поведінкою позивач фактично прийняв на себе всі ризики неналежної фіксації наявних пошкоджень, яких зазнав його автомобіль внаслідок події ДТП, а отже не може вимагати усунення пошкоджень, які не визнаються відповідачами та не зафіксовані в протоколі огляду №1 від 23.07.2025р., оскільки це суперечить засадам добросовісності та справедливості.

За таких обставин, наданий позивачем Висновок експерта від 08.10.2025р. не є належним доказом.

Для усунення розбіжностей у питаннях визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача за ухвалою суду було проведене окреме експертне дослідження, за результатом якого складений Висновок експерта від 25.06.2026р. Таке експертне дослідження проводилося з урахуванням обставин, які визначались судом, та обсягу пошкоджень, що були зафіксовані при первісному огляді автомобіля позивача після ДТП. За своїм змістом такий висновок є більш деталізованим дослідженням ніж Звіт від 01.08.2025р. і містить застереження про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. За таких обставин саме Висновок експерта від 25.06.2026р. має пріоритетне значення, як належний доказ розміру матеріальних збитків, які були завдані позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП.

Згідно Висновку експерта від 25.06.2026р. вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА складає 235 119,45 грн., а розмір матеріального збитку (вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) – 125 812,90 грн. /а.с. 212-229/. З урахуванням розподілу обсягу цивільно-правової відповідальності, то обов`язок з відшкодування позивачу вартості відновлювального ремонту підлягає розподілу між відповідачами наступним чином: ПАТ «СК «УНІКА» - 125 812,90 грн.; ОСОБА_3 – 109 306,60 грн. (235 119,45 грн. – 125 812,90 грн.).

Щодо позовних вимог до ПАТ «СК «УНІКА».

Аналіз змісту положень ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 31, п. 3 ч. 2 ст. 32 Закону №3720 свідчить, що законом не врегульовано питання доплат у тих випадках, коли потерпілий не погоджується з розміром суми страхового відшкодування. Натомість заява про страхову виплату має містити, зокрема, зміст майнової вимоги заявника про відшкодування заподіяної шкоди та документи, що підтверджують її розмір (за наявності). Саме невизнання страховиком майнових вимог потерпілого (прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування чи про його виплату у меншому розмірі) свідчить про наявність спору між такими особами. Натомість, за змістом відповідних норм, у разі, коли страхова виплата здійснюється страховиком на банківський рахунок потерпілої особи, то вона виплачується у розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком і потерпілою особою.

За матеріалами справи судом встановлено, що ПАТ «СК «УНІКА» з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 31 Закону №3720, забезпечило здійснення заходів для визначення вартості відновлювального ремонту.

Також суд бере до уваги, що розмір страхової виплати в даному випадку підлягає зменшенню на суму ПДВ.

Податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України).

База оподаткування ПДВ визначається відповідно до ст. 188 ст. 192 ПКУ.

Оскільки ставка ПДВ законом встановлена в розмірі 20%, Сума ПДВ обчислюється за формулою: Сума з ПДВ = Сума без ПДВ + 20%, де 20% = Ставка ПДВ.

Суд також враховує, що податок на додану вартість є непрямим податком, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) шляхом додавання до вартості без ПДВ: Сума з ПДВ= Сума без ПДВ + Сума ПДВ. Отже, при вирахуванні Суми без ПДВ слід керуватись формулою: Сума без ПДВ = Сума з ПДВ/120% х 100% = Сума з ПДВ/1,2.

Таким чином, враховуючи що за Висновком експерта від 25.06.2026р. розмір матеріального збитку (вартість ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу) складає 125 812,90 грн., то за вирахуванням ПДВ така сума складає 104 844,08 грн. Оскільки полісом страхування №223837441 було передбачено франшизу в розмірі 2 500 грн., то сума страхової виплати могла б складати 102 344,08 грн. (104 844,08 грн. – 2 500 грн.).

В той же час ПАТ «СК «УНІКА» виплатило позивачу 99 403,64 грн., тобто незначно меншу суму.

Отже, під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач не погодився з діями ПАТ «СК «УНІКА» та не узгодив суму страхового відшкодування. Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України суду не надано доказів того, що в період до отримання суми страхового відшкодування позивач повідомляв ПАТ «СК «УНІКА» про свої заперечення щодо встановленого страховиком розміру матеріального збитку, а отже фактичними діями погодив суму страхового відшкодування. За таких обставин відсутні правові підстави для покладання на страховика обов`язку доплат на підставі Висновку експерта від 25.06.2026р.

Таким чином суд приходить до висновку, що ПАТ «СК «УНІКА» належним чином виконало свої зобов`язання щодо з`ясування розміру матеріального збитку, завданого позивачу у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, та в повному обсязі виплатило позивачу узгоджену між ними суму страхового відшкодування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ПАТ «СК «УНІКА» у спірних правовідносинах діяло цілком правомірно і не допустило неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача, а тому позовні вимоги до цього відповідача не підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків підлягають частковому задоволенню, оскільки задля повного покриття таких збитків на користь позивача підлягають стягненню лише ОСОБА_3 сума коштів в розмірі 109 306,60 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

За змістом статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що в даному випадку моральна шкода полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу пошкодження його автомобіля, погіршення відносин з родиною внаслідок необхідності витрачати кошти з сімейного бюджету на захист власних інтересів, негативні наслідки для самопочуття і здоров`я.

Суд враховує, що пошкодження майна в ДТП завжди породжує негативні емоції у людини і можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я.

Натомість всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною позивача не надано суду будь-яких доказів в обґрунтування визначеного позивачем розміру грошової компенсації моральної шкоди. В той же час суд враховує, що позивач продовжував експлуатувати свій автомобіль у пошкодженому стані і не здійснював його ремонту за рахунок особистих коштів.

За таких обставин, враховуючи доводи позивача щодо змісту моральної шкоди та обсяг доказів на її підтвердження, ступень пошкодження автомобіля позивача, розмір матеріальних збитків, що відшкодовано страховиком в позасудовому порядку та розмір збитків, що підлягає стягненню з винуватця ДТП ОСОБА_3 , суд доходить висновку про визначення грошової компенсації за завдану позивачу моральну шкоду на рівні 2 000 грн.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідні витрати складаються з витрат зі сплати судового збору та інших витрат сторін, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідачів витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 847,64 грн. та оплати послуг експерта в розмірі 6 800 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 111 306,60 грн., що складає 64,1% від загальної ціни позову (173 644,43грн.). Враховуючи зміст положень п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4, ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», то в даному випадку розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем при поданні позову, складає 1 736,44грн. (один відсоток від ціни позову). Таким чином, розподілу між сторонами підлягає саме така сума судового збору, що сплачена позивачем. Решта суми сплаченого позивачем судового збору є переплатою і може бути повернута за його клопотанням в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги були задоволені лише в частині до відповідача ОСОБА_3 , а отже на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок такого відповідача 1 113 грн. судового збору (1 736,44грн. * 64,1% / 100%).

Стосовно інших судових витрат позивача, то суд зауважує наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просив компенсувати йому витрати з оплати послуг експерта в розмірі 6 800грн. Натомість наданий позивачем висновок експерта не є належним доказом у справі і не використовувався судом при вирішенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальних збитків. В основі обґрунтування мотивів ухвалення рішення у справі судом використовувався лише Висновок експерта від 25.06.2026р., але витрати з оплати послуг експерта за складання такого висновку були покладені на відповідачку. За таких обставин вимоги позивача про компенсацію судових витрат з оплати послуг експерта є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Таким чином в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути суму коштів в розмірі 1 113 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму коштів в розмірі 109 306 грн. 60 коп. в якості відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 113 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в загальному розмірі – 112 419 грн. 60 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко