Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №592/13038/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/13038/26

Провадження №2/592/3717/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 вересня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 24.07.2025 р. між нею та відповідачем укладено договір оренди даної квартири (далі Договір). Згідно з п. 3.1 Договору термін оренди складає на 1 рік. З метою реалізації свого, вона 24.06.2026 р. (рівно за один місяць до закінчення строку дії) надіслала відповідачу письмове електронне повідомлення у застосунку «Viber» на номер телефону відповідача НОМЕР_1 про намір розірвати (не продовжувати) договірні відносини та про обов`язок звільнити житлове приміщення 24.07.2026 р. Мобільний застосунок «Viber» за вказаним номером телефону використовувався сторонами систематично і безперервно протягом усього строку дії Договору оренди, як єдиний, основний та постійний канал зв`язку. Саме через цей застосунок між сторонами здійснювався весь документообіг та погодження ключових умов: у ньому велася переписка щодо фіксації показників лічильників, надсилалися реквізити та підтвердження про оплату орендної плати, обговорювалися строки та порядок оплати комунальних послуг, а також вирішувалися будь-які побутові питання, пов`язані з користуванням квартирою. 24.06.2026 р. вона повідомила через мобільний застосунок «Viber» відповідача про закінчення терміну дії договору. Таким чином, вона у повній відповідності до умов Договору та закону заблокувала автоматичну пролонгацію договору, дія Договору оренди офіційно припинилась 24.07.2026 р. У день офіційного закінчення строку дії Договору, вона особисто прибула до належної їй квартирі з метою приймання-передачі приміщення та перевірки побутової техніки. Проте, відповідач ОСОБА_2 зачинився всередині квартири, на законні вимоги власниці квартири відчити двері не реагував. Таким чином, відповідач з 25.07.2026 р. відповідач перебуває у квартирі незаконно та без жодних правових підстав. Просить суд: усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення відповідача разом з усіма іншими особами, які фактично проживають з останнім з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь неустойку за порушення обов`язку щодо повернення предмета найму у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 800 грн. за кожен день незаконного користування квартирою, починаючи з 25.07.2026 р. і до дня винесення рішення суду; стягнути з відповідача на її користь судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кузченко Т.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів, при заочному розгляді.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 24.03.2006 р. серія ВСР № 765962.

24.07.2025 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди від 24.07.2025 р., за умовами якого ОСОБА_1 надала, а ОСОБА_3 прийняв в строкове платне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 1 рік, розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується у цілому складає 12000 грн. за місяць. Даний договір набуває чинності з 24.07.2025 р. і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

24.06.2026 р. позивач ОСОБА_1 повідомила відповідача ОСОБА_3 про закінчення строку дії договору, що з 24.07.2026 р. останній повинен сплатити комунальні послуги та звільнити квартиру.

Проте, відповідач ОСОБА_3 вимоги позивача ОСОБА_1 проігнорував.

Статті 15, 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України врегульовані питання здійснення права власності, згідно з частинами першою, другою, сьомої якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша статті 760 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761 ЦК України). Частиною першою статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).

Відповідно до статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (частина перша статті 793 ЦК України).

За положеннями статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, суд приходить до переконання, що порушене право позивача підлягає захисту у вибраний нею спосіб, тому вимоги в частині усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення відповідача разом з усіма іншими особами, які фактично проживають з останнім з квартири за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідного до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, вказав на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Такий правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Ураховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.

При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.

Таким чином, суд оцінюючи докази в частині позовної вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України звертає увагу на те, що позивачем не наданий розрахунок неустойки із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату.

Тому, вимоги в цій частині є необґрунтованими з вказаних підстав.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення – задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_2 разом з усіма іншими особами, які фактично проживають з останнім з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Андрій АЛФЬОРОВ