Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №591/8783/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/8783/26 Провадження № 3/591/2080/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м.Суми Косар А.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 та його представника- адвоката Фомінова Р.М. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , урож.м.Суми, громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130, ст.185 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Зарічного районного суду м.Суми надійшли справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст.185 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 845751 від 14.07.2026 зазначено, що 13.07.2026 близько 23 год 55 хв в м.Сумах по вул.Героїв Сумщини, 12 ОСОБА_1 вчинив злісну непокору працівникам поліції , а саме шарпав за формений одян, зірвав персональну бодікамеру Motorola Soulution VB 400 на неодноразову законну вимогу пред`явити документи згідно ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» категорично відмовився, чим не виконав законну вимогу працівників поліції за що, передбачена адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718778 від 14.07.2026 року зазначено, 13.07.2026 близько 23 год 55 хв в м.Сумах по вул.Героїв Сумщини, 12 водій ОСОБА_1 керував низькошвидкісним електричним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 7510 або прослідувати до медичного закладу відмовився . Від керування відсторонено, чим порушив п.2.5 ПДР за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Фомінов Р.М. в судовому засіданні підтримав надані письмові пояснення та клопотання про об`єднання справ в одне провадження та зазначив, що протоколи про адміністративні правопорушення складені щодо ОСОБА_1 не відповідають ст. 256 КУпАП, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення складеному за ч.1 ст. 130 КУпАП транспортний засіб яким керував ОСОБА_1 не ідентифіковано, зокрема у протоколі зазначено лише «низькошвидкісний електричний т/з». Не вказано ні марку та модель, ні тип двигуна, ні спосіб приведення в рух, ні потужність, ні технічні характеристики. Без цих даних неможливо встановити, що засіб є механічним транспортним засобом, тобто обов`язковий елемент складу правопорушення, працівники поліції в порушення вимоги ст. 266 КУпАП, не перевіривши наявність електродвигуна та його потужність, помилково пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, який не був водієм транспортного засобу, в розумінні п. 1.10 ПДР.

Твердження поліції про категоричну відмову пред?явити документи не узгоджується з відеозаписом. За таких обставин зазначена у протоколі категорична відмова пред?явити документи спростовується відеозаписом, а злісна непокора саме цій вимозі не підтверджується доказами.

Твердження про шарпання поліцейського за формений одяг та зрив бодікамери наданими відеозаписами також не підтверджуються. Нападу ОСОБА_1 на поліцейського, захоплення ним форменого одягу та умисного зриву камери на цих відеозаписах не зафіксовано

ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з думкою свого представника та зважаючи на відсутність його вини просить закрити провадження у справах у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи, що у провадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративного правопорушення однією особою, перебувають у провадженні одного судді, призначені на один день та стосуються однієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зобов`язаний об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/8783/26, провадження №3/591/2080/26.

Відповідно до ч. 1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 керував самокатом. Однак, доказів того, що вказаний самокат був електричним, приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна суду надано не було.

У постанові КЦС ВС від 15.03.2023 у справі N? 127/5920/22 Верховний Суд тлумачив ст. 1187 ЦК України (джерело підвищеної небезпеки для цілей цивільної відповідальності) і не робив висновків про віднесення електросамоката до механічних транспортних засобів у розумінні ПДР та ст. 130 КУпАП.

Поняття «джерело підвищеної небезпеки» і «механічний транспортний засіб» не тотожні.

До того ж і в цій постанові наголошено, що значення має приведення засобу в рух встановленим електродвигуном, чого в цій справі не доведено.

Суд виходив з того, що поліцейські не встановили марку, модель і характеристики самоката, не перевірили, чи є він електричним, і не довели керування механічним транспортним засобом. Обставини цієї справи аналогічні.

З відеозапису з нагрудної камери поліцейського також неможливо встановити, яким саме самокатом керував ОСОБА_1 , чи має він електродвигун і якої потужності чи даний транспортний засіб є електросамокатом, чи звичайним самокатом. Поліцейські засіб не оглядали, характеристик не фіксували, акт огляду не складали. Інших доказів у матеріалах справи немає. Тобто працівники поліції в порушення вимоги ст. 266 КУпАП, не перевіривши наявність електродвигуна та його потужність, помилково пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, який не був водієм транспортного засобу, в розумінні п. 1.10 ПДР.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення , відповідно доказового забезпечення , що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого .

Відмову від огляду не доведено.

Протокол містить альтернативне формулювання («відмовився від проходження огляду за допомогою газоаналізатора... або прослідувати до медичного закладу»), не визначаючи, у чому саме полягала відмова: у відмові від огляду на місці чи від огляду в закладі охорони здоровся. Це різні дії (ст. 266 КУпАП), і обвинувачення має бути чітко сформульоване (ст. 256 КУпАП).

На відеозаписі (23:46) зафіксовано пропозицію поліцейського пройти огляд за допомогою приладу Drager. Відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров?я відеозапис не фіксує, а відмова «прослідувати до медичного закладу», зазначена в протоколі, суперечить його змісту.

Єдиним джерелом відомостей про відмову є записи поліцейського, які суперечать відеозапису та між собою. Такі суперечності не усунуто, а відповідно до ст. 62 Конституції України вони тлумачаться на користь особи.

Таким чином, суду не було надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу, керував таким транспортним засобом в стані сп`яніння, які б поза розумним сумнівом доводили такий факт, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 заперечує проти притягнення його до адміністративної відповідальності за протоколом серії ВАД № 845751 за ст. 185 КУпАП , так, з системного аналізу положень КУпАП з урахуванням позиції Верховного Суду України, висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КУпАП) випливає, що дане правопорушення обов?язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, адже його вимоги та розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов?язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред?явлене відповідне посвідчення, у зв?язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені, які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов?язків.

У протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не зазначено, які службові обов?язки при цьому виконували працівники поліції. Суд самостійно не може встановлювати склад та обставини вчинення адміністративного правопорушення, та розглядає справу в межах складу та обставин адмінправопорушення, які зазначені в протоколі.

Твердження поліції про категоричну відмову пред?явити документи не узгоджується з відеозаписом. На записі бодікамери № 471314, зокрема о 23:36:38 - 23:39:20, ОСОБА_1 перед камерою пред?являє поліцейському електронні документи в застосунку «Дія» на екрані мобільного телефону. За таких обставин зазначена у протоколі категорична відмова пред?явити документи спростовується відеозаписом, а злісна непокора саме цій вимозі не підтверджується доказами.

Твердження про шарпання поліцейського за формений одяг та зрив бодікамери наданими відеозаписами також не підтверджуються. Нападу ОСОБА_1 на поліцейського, захоплення ним форменого одягу та умисного зриву камери на цих відеозаписах не зафіксовано. Саме зміщення зображення (23:54:40 - 23:55:30) не доводить, що камеру зірвав ОСОБА_1 , також жодних доказів, що камера була пошкоджена, матеріали справи не містять.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 року N? 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров?я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов?язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Отже, зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 не містить жодних ознак злісної непокори законній вимозі поліцейського. Ініціатором фізичного контакту та застосування заходів примусу був саме працівник поліції, а не особа, яка притягається до відповідальності. Активний фізичний опір, ухилення від виконання законних вимог, погрози чи інші прояви, що свідчили б про умисне й наполегливе невиконання законного розпорядження, з боку ОСОБА_1 відеозаписом не підтверджуються.

Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність саме за злісну непокору, тобто явне і наполегливе, повторюване невиконання законної вимоги поліцейського, а не за будь-яку незгоду особи з дією працівника поліції чи мовчазну поведінку під час перевірки. Матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, не містять переконливих доказів того, у чому саме конкретно виражалася злісність непокори з боку ОСОБА_1 , а пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що жодного опору чи непокори він не чинив, узгоджуються зі змістом відеозапису та не спростовані стороною обвинувачення іншими належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що справу слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ст. 185 , ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. 185 , ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 247, ст. 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження матеріали справи про адміністративне правопорушення №591/8783/26, провадження №3/591/2080/26 зі справою №591/8815/26, провадження №3/591/2094/26, присвоївши номер справи 591/8783/26, номер провадження 3/591/2080/26.

Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185, ч. 1 ст.130 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.І.Косар