Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №711/6600/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6600/26

Провадження № 2/711/3571/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі - Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25.09.2025 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100862867. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитора. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Невід`ємною частиною кредитного договору є правила надання коштів у позику. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

У подальшому, 24.04.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Згідно п. 1.1. Договору фактор, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Згідно п. 1.2. договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому – передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому – передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 до договору факторингу № 24042026 від 24.04.2026, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21778,61 грн., з яких: 6529,76 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3882,59 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн., - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4366,26 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). З моменту прав вимоги до відповідача, а саме з 24.04.2026 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 100862867 від 25.09.2025 у сумі 21778,61 грн., яку просять стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.06.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві заявлено клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримав заявлені вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував щодо заборгованості за тілом кредиту та проценти за користування кредитом, а також стягненя з нього судового збору за розгляд справи. У задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та штрафних санкцій заперечував.

Враховуючи думку представника позивача, заслухавши думку відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 25.09.2025 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100862867, відповідно до умов якого сума кредиту (загальний розмір) становить 6556,00 грн., строк надання кредиту – 360 днів з 25.09.2025, дата остаточного погашення заборгованості – 20.09.2026.

При цьому, умовами договору сторонами погоджено повернення та сплату процентів за користування кредитом: денна процентна ставка складає – 0,92%; орієнтовна реальна річна процентна дорівнює 1543,49 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника – 28178,15 грн. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховуються за ставкою 18,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 % річних. Комісія за надання кредиту – 295,02 грн., яка нараховується за ставкою 4,50 % від суми кредиту одноразово у момент видачі кредиту, комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування – 7,40 %, що складає 10673,08 грн.(п.1.5).

У подальшому, 24.04.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. Договору фактор, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2. договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому – передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24.04.2026 до договору факторингу № 24042026 від 24.04.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 під № 2669 у загальній сумі 21778,61 грн., з яких: 6529,76 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3882,59 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн., - заборгованість за комісією за надання кредиту, 4366,26 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). При цьому, з моменту прав вимоги до відповідача, а саме з 24.04.2026 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 100862867 від 25.09.2025 у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, що містяться у матеріалах справи та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6556,00 грн., однак взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6529,76 грн. та процентами за користування кредитом у розмірі 3882,59 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 100862867 від 25.09.2025 заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) та відсотками у загальному розмірі 10412,35 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у сумі 4366,26 грн. та неустойки (штраф, пеня) у сумі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

За положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Так, 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору № 100862867 від 25.09.2025, п. 1.5.2 визначена комісія за обслуговування кредиту, яка за весь строк кредитування становить 10673,08 грн. Позивач просить стягнути суму заборгованості за комісією у розмірі 4366,26 грн.

Разом з тим, кредитодавцем у кредитному договорі, не вказано, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постановах від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22), від 09.02.2024 у справі № 337/3703/22 (провадження № 61-13859св23).

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 4366,26 грн. необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Окрім цього, відповідно до п.п. 2, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Так, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан було неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який також діє на час розгляду справи.

З огляду на указане, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойки відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при звернені до суду було сплачено судовий збір за пониженою ставкою (коефіцієнт 0,8%) у розмірі 2662,40 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково на суму 10412,35 грн., що становить 47,81 % від заявлених вимог, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1272,89 грн.(2662,40*47,81%=1272,89).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1047, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 76-89, 141, 263-265, 268, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Київська область, 07400, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 100862867 від 25.09.2025 у розмірі 10412,35 грн., а також 1272,89 грн. судового збору, а всього 11685,24 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька