Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №712/7938/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/7938/26

Номер провадження2/711/3804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Казидуб О.Г.

при секретарі Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гурський Герман Юрійович, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, ЄДРПОУ 40842831) звернувся через систему «Електронний суд» до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено Договір № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у Договорі.

Вказують, що відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором та не повернув кредит та не сплатив проценти, в зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача за Договором № 3190220797-495461 від 18 жовтня 2021 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 13659 грн. 13 коп., з яких, 4604 грн. 00 коп. – заборгованість за сумою кредиту та 9055 грн. 13 коп. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3190220797-495461 від 18.10.2021 року в розмірі 13659 грн. 13 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

17 червня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси передано матеріали позовної заяви для розгляду за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

08 липня 2026 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків.

16 липня 2026 року ухвалою відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (з викликом сторін),.

25 серпня 2026 року адвокат Кузьмінський Олексій Олександрович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що первісно встановлений сторонами строк користування кредитом становив 22 дні та закінчувався 08.11.2021. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 скористався передбаченою Договором можливістю продовжити строк кредитування. Зокрема, відповідачем не сплачувалася передбачена Правилами плата за продовження строку Лояльного періоду, не оформлювалася відповідна заявка в Особистому кабінеті та не підписувалася Додаткова угода до Договору, необхідна для такого продовження.

На його думку, визначений сторонами механізм пролонгації кредитування реалізований не був, у зв`язку з чим строк користування кредитом не продовжувався та закінчився 08.11.2021. Зазначена обставина має істотне значення для визначення правомірності нарахування Позивачем процентів за користування кредитом після цієї дати.

На його думку, обгрунтованим розміром заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 3190220797-495461 від 18.10.2021, що підлягає стягненню на користь ТОВ «Кошельок» становить 4603 грн. 60 коп.

Просить позовну заяву задоволити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за Договором № 3190220797-495461 від 18.10.2021 в розмірі 4603 грн. 60 коп., зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «Кошельок», в зв`язку з розглядом справи та стягнути з ТОВ «Кошельок» НА КОРИСТЬ ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

28 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Кошельок» за дорученням Гурський Герман Юрійович надав Додаткові пояснення у справі, в яких просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, адвокат Кузьмінський Олексій Олександрович, який діє в інтересах відповідача, через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без участі відповідача та його адвоката.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 18 жовтня 20231 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 6400 грн. 00 коп. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, тип кредиту – споживчий кредит.

Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 3.4., 3.5., 3.6. цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору, відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 ЗУ; «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є додатком цього Договору, становить 9643 грн. 00 коп., або 151% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 3243 грн. 00 коп., або 51% від суми кредиту.

Відповідно до п. 3.5. Договору, сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування кредитом, при йому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 3.4. Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Згідно п.9.1. Договору він є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно - телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронним засобом у візуальну форму.

Відповідно до п. 9.4. Договору, невід`ємною частиною договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок». Уклавши цей Договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання кредитного договору № 2308005979-465590 від 17 вересня 2021 року, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, свідчить про те, що ОСОБА_2 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що Договір № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 18 жовтня 2021 року, підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, вказаний Договір № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 18 жовтня 2021 року, укладений між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 , підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 18 жовтня 2021 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, що підтверджується Повідомленням ТОВ «Тас Лінк»

Крім того, сторона відповідача не заперечувала факту отримання ним кредитних коштів.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви утворилася заборгованість у розмірі 13659 грн. 13 коп., з яких, 4604 грн. 00 коп. – заборгованість за сумою кредиту та 9055 грн. 13 коп. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Сторона відповідача у Відзиві наголошує, що первісно встановлений сторонами строк користування кредитом становив 22 дні та закінчився 08 листопада 2021 року.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надавався строком на 22 днів, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. В Договорі цей період визначений як Лояльний.

Сторона відповідача у своєму Відзиві посилається на п. 2.2 Кредитного договору та п.п. 14.2.1–14.2.8 Правил надання коштів у позику ТОВ «Кошельок») та зазначає, що строк кредитування не був продовжений, оскільки, сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом та оформлення відповідної заявки і підписання Додаткової угоди одноразовим ідентифікатором з метою продовження Лояльного періоду.

Проте, в судовому засіданні встановлено, що як вбачається з Детального розрахунку заборгованості за Договором № 3190220797-495461 від 18.10.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту позичальника ОСОБА_1 по Кредитному договору № 3190220797-495461, 08 листопада 2021 року відповідачем було здійснено платіж в розмірі 4894 грн. 00 коп.

Як зазначає сторона відповідача, відповідної заявки на продовження Лояльного періоду не оформлював та Додаткової угоди з цією метою не підписував. Відтак зазначений платіж сам по собі не свідчить про продовження Лояльного періоду в порядку п. 2.2 Договору та п.п. 14.2.1–14.2.8 Правил.

Проте, на думку суду, відсутність оформленої пролонгації Лояльного періоду не свідчить про припинення строку користування кредитом та не позбавляє позичальника обов`язку повернути отримані кредитні кошти. В даному випадку строк користування кредитом був продовжений не в порядку п. 2.2 Договору шляхом оформлення продовження Лояльного періоду, а на підставі п.п. 3.6–3.8 Кредитного договору, оскільки після закінчення Лояльного періоду Відповідач продовжив користуватися сумою наданого Кредиту та не повернув її у повному обсязі.

У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. (п. 3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. (п. 3.8. Договору).

Тобто, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 112 днів з моменту укладення Договору (22 днів плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

Тобто, встановлено, що строк кредитування з 09.11.2021 р. до 06.02.2022 р. є погодженим сторонами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, до спливу Лояльного періоду у 22 днів відповідач не виконав свій обов`язок за Договором та не повернув кредит, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості.

Тобто, на думку суду, відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 112 днів з моменту укладення Договору.

А тому, нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

В судовому засіданні встановлено, що нарахування процентів ТОВ «Кошельок» здійснювалося у повній відповідності до умов договору та у визначені ним строки.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд наголошує, що підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Тлумачення як ст. 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

А тому, суд вважає, що після спливу Лояльного періоду строк користування кредитом за Договором № 3190220797-495461 від 18.10.2021 року про надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту позичальника був продовжений до 06 лютого 2022 року, а тому, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом за період з 09.11.2021року по 06.02.2022 року.

А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на їхню користь заборгованості за Договором № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 18 жовтня 2021 року в розмірі 13659 грн. 13 коп. підлягає задоволенню

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп., суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, предметом якого є надання юридичної допомоги позивачу в цілому, а не у конкретній справі; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДН № 5506 адвоката Гурського Германа Юрійовича; Акт № 1 приймання-передачі правової допомоги від 20 січня 2026 року, укладеного 20 січня 2026 року.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 визначено наступне: Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги на ринку юридичних послуг, суддя приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 5154 від 16.01.2026 року.

А тому, з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Договором № 3190220797-495461 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 18 жовтня 2021 року в розмірі 13659 грн. 13 коп., судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб