Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №472/240/26 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/240/26

Провадження №2/472/396/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та часткове звільнення (зменшення) від сплати заборгованості по аліментах,

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та часткове звільнення (зменшення) від сплати заборгованості по аліментах.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2025 року по справі № 472/677/25, яке набрало законної сили 02 вересня 2025 року, шлюб був розірваний.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає біля матері.

Судовим наказом Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2025 року (справа № 472/391/25) з нього на користь відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 03 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

09 січня 2026 року постановою заступника начальника відділу Мангушсько – Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 79951667 по примусовому виконанню судового наказу.

Станом на 28 лютого 2026 року у нього утворилась заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 189 020 грн. 25 коп..

Після винесення судом судового наказу у нього відбулися обставини, які істотно вплинули на його можливість виконувати аліментні зобов`язання. Він проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Привільне Волноваського району Донецької області отримав бойове поранення та встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, двобічна нейросенсорна приглухкуватість, множинні осколкові поранення, вогнепальне поранення правого стегна.

У зв`язку з отриманими пораненнями, проходженням лікування та реабілітації він фактично був позбавлений можливості повноцінно працювати та отримувати стабільний дохід, що об`єктивно вплинуло на можливість своєчасного виконання аліментних зобов`язань. Також з пораненнями змушений нести значні витрати на медикаменти, лікування, медичні обстеження, реабілітацію. Встановлення аліментів у меншому розмірі дозволить йому виконувати свій обов`язок перед дитиною стабільно та без утворення заборгованості.

З урахуванням зазначеного, просить зменшити розмір аліментів та визначити аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту набрання рішенням суду законної сили. Крім того просить зменшити розмір заборгованості по сплаті аліментів та частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах.

30 березня 2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

21 квітня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову. Крім того зазначила, що донька ОСОБА_4 проживає разом з нею та перебуває повністю на її утриманні. Позивач участі у вихованні, утриманні, лікування та забезпеченні дитини не бере.

19 серпня 2026 року було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 19 червня 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, але до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною, яка має інвалідність. Просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 78, 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за свою природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що сторони з 04 жовтня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01 серпня 2025 року (справа № 472/677/25) шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Судовим наказом Веселинівського районного суду Миколаївської області від 04.04.2025 року (справа № 472/391/25) з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 03 квітня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

09 січня 2026 року постановою заступника начальника відділу Мангушсько – Микільського відділу державної виконавчої служби у Маріупольському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 79951667 по примусовому виконанню судового наказу.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період з 03.04.2025 по 28.02.2026 року, станом на 28.02.2026 року заборгованість складає 189020,25 грн. (а.с.19)

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період з 03.04.2025 по 31.05.2026 року, станом на 31.05.2026 року заборгованість складає 227379,25 грн. (а.с. 66 на звороті).

Відповідно до Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого № 367/1767, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.05.2025 року по 14.05.2025 року

З довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 245/А від 08.03.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 03.03.2025 року отримав закриту черепну – мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, вогнепальне осколкове сліпе поранення обличчя, лівої кисті, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна, за обставин безпосередньої участі у бойових діях при захисті та виконання бойового завдання у складі в/ч НОМЕР_1 .

Згідно з випискою із медичної карки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2499, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП Міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради з 05.03.2025 по 08.03.2025 року.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2103 , ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради з 08.03.2025 року по 14.03.2025 року

У даному випадку позивач зазначає, що має місце зміна його матеріального стану та погіршення здоров`я, так як 02 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Привільне Волноваського району Донецької області отримав бойове поранення та встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, двобічна нейросенсорна приглухкуватість, множинні осколкові поранення, вогнепальне поранення правого стегна. В зв`язку з отриманими пораненнями, проходженням лікування та реабілітації він фактично був позбавлений можливості повноцінно працювати та отримувати стабільний дохід, що об`єктивно вплинуло на можливість своєчасного виконання аліментних зобов`язань що є підставою для застосування положень ч.1 ст. 192 СК України.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей встановлено: з 1 січня 2025 року, віком до 6 років – 2563 гривень, віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дитини.

Отже, сторони у справі в рівних частках зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне її утримання, а також батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що зазначено в постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави – учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Щодо доводів позивача про те, що він має суттєві проблеми зі здоров`ям, що виникли під час проходження військової служби та пов`язані з проходженням військової служби, то суд звертає увагу, що додані до позову медичні документи охоплюють проміжок часу з 02.03.2025 року по 14 травня 2025 року.

Згідно з Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого № 367/1767 КНП «Міська лікарня № 8» Запорізької міської ради, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.05.2025 року по 14.05.2025 року та зазначено, що виписується до військової частини.

Інших медичних документів, які б підтверджували стан здоров`я позивача з 15.05.2025 року по день звернення до суду, до позову не долучено.

Крім того, з довідки, виданої Пенсійним Фондом України (форма ОК-7), з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що ОСОБА_1 отримав за 2025 рік дохід в сумі 1151855,37 грн.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення чи зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру, чи звільнення від сплати заборгованості по аліментах не можуть. Крім того, розмір стягуваних аліментів за рішеннями суду не є завищеним, тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати позивача, однак враховуючи, що в позові відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та часткове звільнення (зменшення) від сплати заборгованості по аліментах – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко