Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №944/5674/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5674/26

Провадження №1-кп/944/1706/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2026 року за № 22026140000000177, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Львова, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, не заміжньої (розлученої), не працює, не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 305 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_4 21 липня 2026 року, о 20:47 год, прямуючи пасажиром рейсового автобусу марки «VANHOOL», державний номерний знак НОМЕР_1 , сполученням «Харків-Вроцлав» через міжнародний пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краківець» Львівської митниці, що знаходиться по вул. Вербицького, 54 у смт Краковець Яворівського району Львівської області, смугою руху «Червоний коридор» в напрямку в`їзду в Україну з території Республіки Польща, умисно, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», з приховуванням від митного контролю, у спосіб, що утруднює виявлення, а саме шляхом поміщення у два згортки фольги, які заховала у гумову рукавицю синього кольору, поміщену у прозорий поліетиленовий зіп-пакет, що знаходився у її дорожній сумці серед особистих речей, перемістила через митний кордон України наркотичний засіб канабіс, обіг якого обмежено, масою 3,281 грама.

Своїми діями ОСОБА_4 здійснила контрабанду наркотичного засобу шляхом його переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 305 Кримінального кодексу України.

14 вересня 2026 року між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. ст. 468, 472 Кримінального процесуального кодексу України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 305 Кримінального кодексу України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та зобов`язалась беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні. В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 305 Кримінального кодексу України, враховуючи положення ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн.

Прокурор в судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 просила вказану угоду затвердити і призначити їй узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, вона повністю розуміє свої права, надані їй законом, та наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, характер обвинувачення, норми ч. 5 ст. 474 цього Кодексу, беззастережно визнає себе винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив її затвердити, зазначивши, що угода укладена обвинуваченою добровільно, в його присутності та відповідає вимогам, встановленим нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище, заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються, зокрема, її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Суд з`ясував, що обвинувачена повністю розуміє свої права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п. 1 ч. 1 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Також суд встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 305 Кримінального кодексу України контрабанда наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачена спроможна виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання.

Також зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, позитивно характеризується за місцем проживання, перерахувала 69000,00 грн на підтримку ЗСУ, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, які пом`якшують покарання, передбачені до ст. 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є призначення їй угодженого між сторонами покарання за ч. 1 ст. 305 Кримінального кодексу України, враховуючи положення ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн.

Крім того, постановою слідчого СВ УСБУ у Львівській області від 22 липня 2026 року визнано речовими доказами: два згортки фольги із вмістом речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору та два недопалки із вмістом зазначеної речовини, загорнуті в гумові рукавиці синього кольору; тканинну сумку, яка належить ОСОБА_4 , всередині якої зберігаються особисті речі.

Також ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2026 року накладено арешт на речові докази, а саме: два згортки фольги із вмістом речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору та два недопалки із вмістом зазначеної речовини, загорнуті в гумові рукавиці синього кольору; тканинну сумку, яка належить ОСОБА_4 , всередині якої зберігаються особисті речі.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Згідно з нормами ч. ч. 1, 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2026 року на описані вище речі і предмети, а речові докази: два згортки фольги із вмістом речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору та два недопалки із вмістом зазначеної речовини, загорнуті в гумові рукавиці синього кольору – знищити; тканинну сумку, яка належить ОСОБА_4 , всередині якої зберігаються особисті речі – повернути законному володільцю.

Також у кримінальному провадженні здійснено процесуальні витрати у розмірі 2888 грн 16 коп на проведення експертизи, що підтверджується довідкою Львівського НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути витрати на залучення експерта в у розмірі 2888 грн 16 коп.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 394, 424, 468, 469, 471, 472, 473, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 вересня 2026 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2026 року за № 22026140000000177, між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 305 Кримінального кодексу України, та з врахуванням частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України, призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок витрат за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 27 липня 2026 року на: два згортки фольги із вмістом речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору та два недопалки із вмістом зазначеної речовини, загорнуті в гумові рукавиці синього кольору; тканинну сумку, яка належить ОСОБА_4 , всередині якої зберігаються особисті речі.

Речові докази: два згортки фольги із вмістом речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору та два недопалки із вмістом зазначеної речовини, загорнуті в гумові рукавиці синього кольору – знищити; тканинну сумку, яка належить ОСОБА_4 , всередині якої зберігаються особисті речі – повернути законному володільцю ОСОБА_4 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частиною 3 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- обвинуваченою і його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1