Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №466/6669/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6669/26

Провадження № 1-кп/466/851/26

Вирок

Іменем України

06.10.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки м.Тернопіль, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте, не пізніше 17.06.2026, у невстановленому місці, незаконно придбала та зберігала при собі, без мети збуту, подріблену до порошкоподібного стану речовини рослинного походження зеленого кольору, яка є подрібленим листям рослини Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak), яка згідно з висновком експерта №СЕ-19/114-26/16849-НЗПРАП від 15.07.2026 є наркотичним засобом - Mitragyna speciose (Кратом (kratom, ketum, biak), масою 196,68 грама, що становить особливо великі розміри, обіг якої відповідно до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" обмежено.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро покаялася у вчиненому, підтвердивши викладені в обвинувальному акті обставини. Показала суду, що перебуваючи у м.Львові, придбала наркотичний засіб та зберігала при собі, мети збуту не мала.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , її вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.

А тому, з врахуванням вимог ч.3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, враховуючи згоду учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор ОСОБА_3 просить суд визнати ОСОБА_4 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 рік. Покласти на ОСОБА_4 передбачені ст. 76 КК України обов`язки. Стягнути з обвинуваченої на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів..

Обвинувачена ОСОБА_4 повністю погодилась із запропонованою прокурором мірою покарання.

Відповідно до положень п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стосовно призначення покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно з нормами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ч.3 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу в особливо великих розмірах, без мети збуту.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка відповідно до довідки №669-вих від 10.07.2026 року на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має на утримані неповнолітнього сина, а також соціально активну поведінку обвинуваченої.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, беручи до уваги обставини справи, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого, позицію сторони обвинувачення щодо можливості застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, обираючи обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, приходить до висновку про можливість виправлення останньої без ізоляції від суспільства, з встановленням їй випробувального терміну, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити її від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

З урахуванням положень ст.124 КПК України витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченої.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Також, у справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України, оскільки під час досудового розслідування на майно, визнане речовими доказами, накладався арешт ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2026.

Керуючись ст.370, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.

Згідно вимог ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 коп.

Речовий доказ у справі - мобільний телефон ОСОБА_4 , марки «Хiomi» 15T, модель: 25069PTEBG, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із номером мобільного телефону НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2026.

Речовий доказ у справі - два зіп пакети чорного кольору із вмістом невідомої речовини, зеленого кольору, невідомого походження, пакет «Нової пошти» із ТТН №2045 1463 5545 87 - знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1