Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №455/1486/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1486/26

Провадження № 2/455/956/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області про встановлення факту та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Бобак О.Б. звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд: встановити факт, що заповіт, вчинений 29.04.1996 року заповідачем ОСОБА_2 , посвідчений Бобко Є.Л., секретарем виконкому Добромильської міської ради, зареєстрований в реєстрі за №79 складений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача, ОСОБА_2 , який постійно до дня смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , один.

Вказує, що із заповіту, складеного ОСОБА_2 , відомо, що він на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось своєму брату - ОСОБА_1 . Спадкове майно ОСОБА_2 становить житлова квартира по АДРЕСА_1 , що належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.1994 р. за №990 в порядку спадкування батька. Той факт, що заповіт складений саме на користь позивача, підтверджується копією його свідоцтва про народження виданого районним бюро ЗАГС м.Добромиля 13 січня 1950 року, в якому ім`я дитини російською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », що при перекладі українською мовою відповідає імені « ОСОБА_4 ». Незважаючи на відмінність у написанні імені, усі інші ідентифікуючі дані спадкоємця, зазначені у заповіті, а саме прізвище, по батькові, а також родинний зв`язок із заповідачем (брат), повністю відповідають даним позивача. У сукупності зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що заповіт був складений саме на користь позивача, а розбіжність у написанні імені зумовлена особливостями його написання російською та українською мовами і не свідчить про іншу особу, на користь якої було вчинено заповіт.

Зазначає, що на заяву позивача до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Кульчицького А.І. про прийняття спадщини, нотаріусом було роз`яснено, що позивачем пропущений встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рекомендовано звернутись до суду за визначенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, заповіт був складений на ім`я ОСОБА_1 , а позивач є ОСОБА_1 , а тому необхідно встановити факт складання заповіту на ім`я позивача.

Також зазначає, що смерть ОСОБА_2 припала на початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну і запровадження Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 24.02.2022 р. №64/2022 воєнного стану з 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжується. Позивач проживає у місті Обухів Київської області, що знаходиться на значній відстані від міста Добромиль Самбірського району Львівської області, де відкрилася спадщина. З огляду на похилий вік, погіршення стану здоров`я, психологічний стан, пов`язаний зі смертю близької людини, а також об`єктивні труднощі, пов`язані з необхідністю забезпечення особистої безпеки в умовах дії воєнного стану, він був позбавлений можливості особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для подання заяви про її прийняття. З метою своєчасного прийняття спадщини 17 червня 2022 року позивач звернувся до Обухівської державної нотаріальної контори, де нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено справжність підпису на заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , заява зареєстрована №1-661. Після цього позивач сфотографував першу сторінку заяви і відправив її поштовим відправленням на адресу приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Мельничок Світлани Євгенівни. Лише у липні 2026 року, прибувши до приватного нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, позивач дізнався, що зазначене поштове відправлення із заявою про прийняття спадщини нотаріусом не отримано. За таких обставин позивач вважається таким, що не подав у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, хоча вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасної реалізації свого спадкового права. Пропуск строку для прийняття спадщини зумовлений обставинами, які не залежали від волі позивача, а тому вважає, що є об`єктивними і поважними. Крім того, заповіт позивач знайшов в документах брата лише в липні 2026 року, тому на час посвідчення нотаріусом заяви про прийняття спадщини 17.06.2022 року повідомив, що «спадкодавець заповіту не залишив».

Стверджує, що з урахуванням балансу інтересів держави та особи, наявності поважної причини пропуску передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, є підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті брата.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 року справу визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 10.08.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Бобак О.Б. не з`явилися, проте від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, зазначає, що позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явилася, проте від представника міської ради до суду надійшла заява, в якій зазначає, що позов визнають та просить розглянути справу за їх відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 у віці 70 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.03.2022 року, виданого Добромильською міською радою Самбірського району Львівської області (а.с.10).

Згідно довідки №140 від 03.07.2025 року, виданої Виконавчим комітетом Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області (а.с.12), ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно до дня смерті проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом з померлим на день його смерті за вищевказаною адресою ніхто не проживав і не був зареєстрований, проживав один.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Самбірського МБТІ Львівського обласного житлово-комунального господарства від 22.08.1994 року (а.с.14) та копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.06.1994 року (а.с.15).

Із заповіту, складеного ОСОБА_2 29 квітня 1996 року, посвідченого Бобко Є.Л., секретарем виконкому Добромильськї міської ради, зареєстрованого в реєстрі за №79 (а.с.11), відомо, що він на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось своєму брату - ОСОБА_1 .

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №86462736 від 25.08.2026 (а.с.29) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі не заводилася, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті останнього до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Також судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00059396398 від 30.06.2026 (а.с.16), з якого відомо про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , батьками якого вказані: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.07.2026 (а.с.17), з якого відомо про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , батьками якого вказані: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Кульчицького А.І., для того, щоб подати заяву про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 , проте, нотаріусом листом №64/02-14 від 08.07.2026 року (а.с.8) було роз`яснено, що позивачем пропущений встановлений законом шестимісячний термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рекомендовано звернутись до суду за визначенням додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, заповіт посвідчений Бобко Е.Л., секретарем виконавчого комітету Добромильської міської ради 29.01.1996 р. за реєстром №79, був складений на ім`я ОСОБА_1 , а позивач є ОСОБА_1 , а тому необхідно встановити факт складання заповіту на ім`я позивача.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані наступними нормами права.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30 травня 2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998року №15, суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач, згідно з вимогами частини першої статті 206 ЦПК України, може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач визнав позов, про що зазначив у поданій до суду заяві.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що на підставі таких встановлено факт, що заповіт, вчинений 29 квітня 1996 року, заповідачем ОСОБА_2 , складений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що не знав і не міг знати про існування заповіту від імені померлого ОСОБА_2 в його користь, та пропуск строку для прийняття спадщини зумовлений обставинами, які не залежали від волі позивача.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України для задоволення позову, встановлення факту, про який просить позивач та визначення позивачу додаткового строку у три місяці, який буде достатнім для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області про встановлення факту та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт, що заповіт, вчинений 29 квітня 1996 року, заповідачем ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Добромильської міської ради Бобко Е.Л., зареєстрований в реєстрі за №79, складений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), додатковий строк в 3 (три) місяці з дня набрання даним рішенням законної сили, для подання ним заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Добромильська міська рада Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: м.Добромиль, пл.Ринок, 1, Самбірського району Львівської області, ЄДРПОУ – 04056003.

Повний текст рішення складено 06.10.2026.

Суддя А.В.Кушнір