Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №454/2559/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що 11 жовтня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Великомостівською міською радою Сокальського району Львівської області.

У шлюбі у сторін народилася дочка — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час звернення до суду досягла повноліття та перебуває на повному утриманні позивачки. ОСОБА_3 навчається у Ківерцівському фаховому медичному коледжі Волинської обласної ради, що знаходиться у місті Ківерці, на денній формі навчання за спеціальністю «Медсестринство». Навчання розпочала 1 вересня 2023 року, строк закінчення навчання — 30 червня 2027 року.

Позивачка зазначає, що у зв`язку з навчанням дочки несе значні та постійні витрати, зокрема на оплату навчання, проживання, харчування, проїзд, придбання канцелярського приладдя та інші витрати, пов`язані із забезпеченням її навчання та повсякденних потреб.

За твердженням позивачки, відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки не надає та участі у несенні зазначених витрат не бере. Посилаючись на те, що дочка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу, однак добровільно її не надає, позивачка просить суд стягувати з відповідача на користь дочки аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання дочки, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.

Представник позивача – адвокат Семенюк А.В. в судове засідання не прибув, у наданій заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача та представника, позов підтримують та просять задовольнити, щодо заочного рішення в справі не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибув та не повідомив суд про причину своєї неявки, тому судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача у поданій заяві не заперечила проти такого порядку вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наданих документів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

В свою чергу згідно ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.

Із копії свідоцтва про народження, встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи із дослідженої довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 10.06.2026 року, вбачається, що ОСОБА_3 навчається в Ківерцівському фаховому медичному коледжі Волинської обласної ради на денній формі навчання за спеціальністю «223 Медсестринство». ОСОБА_3 розпочала навчання 01.09.2023 року, а закінчує 30.06.2027 року.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст. 183 СК України, якщо платник аліментів працює, частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як встановлено в ході розгляду справи повнолітня дочка сторін продовжує навчання, в зв`язку з чим потребує допомоги, відповідач не надав суду доказів щодо неможливості сплати аліментів. Відтак судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дитині яка продовжує навчання, сплачуючи аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав ордер на надання правничої допомоги №1474440 від 23.06.2026р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 7000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи без участі сторін, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.06.2026р. і до досягнення дитиною двадцяти трьох річного віку.

Припинити стягнення аліментів у разі припинення навчання ОСОБА_3 .

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1331,20грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: Т. В. Струс