Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №454/1596/26 — Сокальський районний суд Львівської області

454/1596/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Сокаль

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Веремчук О. А. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ст.124 та ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 14.04.2026 року о 00.15год. в с.Завишень по вул.І.Франка, 94 Шептицького району в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки "БМВ" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінні відмовився.

Орім того, водій ОСОБА_1 14.04.2026 року о 00.15год. в с.Завишень по вул.І.Франка, 94 Шептицького району керував автомобілем марки "БМВ" д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та здійснив зіткнення з парканом в результаті чого транспортний засіб та паркан отримали пошкодження.

За даними фактами за вчинення ОСОБА_1 кількох правопорушень було складено два протоколи серії ЕПР1 №640279 за ч.1 ст.130 КУпАП та ЕПР1 №640277 за ст.124 КУпАП, а тому для повного з`ясування усіх обставин справи їх слід об`єднати в одне провадження.

При об`єднанні справи слід дотримуватися вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Порушник ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Семенюк А.В. в судовому засіданні пояснили, що за кермом автомобіля був не ОСОБА_1 , оскільки він вживав алкоголь та передав кермо неповнолітньому ОСОБА_2 , який і керував транспортним засобом та здійснив ДТП.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що їхали із с.Завишень. Його друг вжив алкоголь та попросив сісти за кермо автомобіля. Він погодився і під час керування транспортним засобом різко повернув кермо і заїхав в паркан. Він був тверезий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вони були в клубі і за кермо автомобіля сів ОСОБА_2 , оскільки він не вживав алкоголь. Вона сиділа ззаду. ОСОБА_2 не впорався з керуванням та здійснив ДТП і втік з місця події.

Заслухавши учасників та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, не впорався з керуванням та скоїв ДТП, після чого відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння

Так, враховуючи, що відповідальність за ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У той же час, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно розділу ІІ Інструкції, слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп`яніння, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У той же час, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, даний огляд проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом транспортного засобу, спростовується переглянутими в судовому засіданні відеозаписами, з яких вбачається, що саме ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля, який здійснив зіткнення з парканом.

Твердження свідка ОСОБА_2 , що він керував транспортним засобом, спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудних камер поліцейських з яких чітко вбачається, що ОСОБА_2 не було на місці події, а тому суд розцінює їх, що надані з метою уникнення ОСОБА_4 відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_5 , які вона надала на місці події та в яких остання вказала, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Тому твердження порушника та його захисника про те, що він не керував транспортним та не визнання ним своєї вини у вчиненні правопорушення суддя сприймає як спробу уникнути відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, на підтвердження чого було складено протокол.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях правопорушника наявний склад правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його вина повністю підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема: відомостями в протоколі про адміністративне правопорушення; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, рапортами, поясненнями, тощо.

Крім цього, водій ОСОБА_1 14.04.2026 року о 00.15год. в с.Завишень по вул.І.Франка, 94 Шептицького району керував автомобілем марки "БМВ" д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та здійснив зіткнення з парканом в результаті чого транспортний засіб та паркан отримали пошкодження.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 «суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху».

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях правопорушника наявний склад правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 та ст.124 КУпАП, його вина повністю підтверджується дослідженими матеріалами справи, зокрема: відомостями в протоколі про адміністративне правопорушення; поясненнями учасників, рапортами, схемою місця ДТП, тощо.

Таким чином, наявними у справі доказами, які є логічними та послідовними, стверджується вина правопорушника у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи характер даних правопорушень, особу порушника та санкцію статті вважаю за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст.ст.36, 283-285 КУпАП

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 та ст.130 ч.1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути ОСОБА_1 , в користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.

Суддя: О. А. Веремчук