Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №451/1439/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/1439/26

Провадження № 2/451/846/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

установив:

Стислий виклад позиції

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Г. Сопронюком подано на розгляд суду позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування, на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 22.01.1990.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 . Позивачка постійно проживала зі спадкодавцем, тому відповідно до ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду для підтвердження свого права та визнання права власності на спадкове майно.

Сторони участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи

19.08.2026 представник позивача подав на розгляд суду заяву, в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти задоволення та винесення заочного рішення не заперечують(а.с.71).

19.08.2026 відповідач – ОСОБА_6 подав на розгляд суду заяву, в якій останній просить суд розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти задоволення не заперечує(а.с.72).

19.08.2026 відповідач – ОСОБА_7 подав на розгляд суду заяву, в якій останній просить суд розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти задоволення не заперечує(а.с.74).

19.08.2026 відповідач – ОСОБА_8 подав на розгляд суду заяву, в якій останній просить суд розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти задоволення не заперечує(а.с.76).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Соснівській державній нотаріальній конторі належним чином завірені копії спадкових справ(а.с.62).

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 26.08.2026 відкадено підготовче засідання, повторно витребувано у Соснівській державній нотаріальній конторі належним чином завірені копії спадкових справ(а.с.78).

Зважаючи на вимоги статей 211, 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 06.10.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позиція суду

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася позивачка - ОСОБА_9 , батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 23.06.1971.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.10.1972 між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб сільрадою Бужани Горохівського р-ну Волинської обл., про що зроблено відповідний актовий запис № 31. Після реєстрацію шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_12 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.08.1982, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого є – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.08.1973, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого є – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 23.07.1983, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 20.07.2010, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Синьків.

Згідно довідки №245 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на день смерті був зареєстрованим в АДРЕСА_1 , разом з ним згідно погосподарської книги були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 12.09.2013 вбачається, що ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Синьків.

Відповідно до довідки № 3210 від 12.06.2024 вбачається, що станом на 31.12.2012, в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 22.01.1990, виданого виконкомом Синьківської сільської ради, згідно рішення Радехівського райвиконкому від 18.01.1990 за № 5 та записано 22.01.1990 в реєстрову книгу за №91. Дублікат свідоцтва на право власності на вищезгаданий будинок видано 24.07.2017 на підставі рішення виконкому Синьківської сільської ради №19 від 13.06.2017.

Відповідно до дублікату свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 22.01.1990, вбачається, що в цілому будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 на праві власності.

Так, після смерті ОСОБА_13 заведена спадкова справа №68/2022 від 16.06.2022, що вбачається із інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 85766430.

Також, після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа №67/2022 від 16.06.2022, що вбачається із інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 85766351.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №188/02-14 від 05.09.2024, державний нотаріус, завідувач Соснівської державної нотаріальної кантори Львівської області Медведюк З.С., відмовила позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи №67/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 встановлено, що спадщину після смерті чоловіка прийняла ОСОБА_1 (а.с.84-103).

З копії спадкової справи №68/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_13 встановлено, що спадщину після смерті мами прийняла її дочка - ОСОБА_1 (а.с.104-121).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права власності на майно у порядку спадкування за законом і неможливістю належного юридичного оформлення цього права у позасудовому порядку через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 697-XII) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Згідно з частиною 2 статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон № 697-XII, яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 Закону № 697-XII щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

За змістом згідно положень частини 1, 2 статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з приписами статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Також, судом враховано положення статей 525, 527 ЦК УРСР, які передбачають час відкриття спадщини та осіб, що можуть бути спадкоємцями.

За змістом частини 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2 статті 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Нормою частини 2 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Нормою статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, судом враховано положення статей 1216, 1218, 1220, 1233, 1296 ЦК України, які визначають поняття спадкування, склад спадщини, відкриття спадщини, спадкування права на земельну ділянку, поняття заповіту та право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину.

Узагальнені фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір. Станом на день смерті спадкодавця – ОСОБА_14 , 19.07.2010 у цьому будинку були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_4 (син).

За життя ОСОБА_8 заповіту не складав. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право власності колгоспного двору).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_14 є його дружина та діти (сторони у справі), однак вони відмовилися від належних їм часток у спадковому майні на користь позивачки.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову

Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належав ОСОБА_15 на час відкриття спадщини.

Спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_14 є його дружина ОСОБА_16 та сини – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляли про відмову від неї. Однак вони скористалися наданим їм цивільним законодавством правом на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, а саме: відмовилися від прийняття спадщини на користь позивачки, про що подали відповідні заяви.

Водночас, позивачка не відмовлявся від прийняття спадщини після смерті чоловіка та бажає прийняти спадщину після його смерті, про що свідчать подані до нотаріуса заяви.

За наведених обставин, з урахуванням приписів пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та статті 1274 ЦК України, суд доходить висновку, що позивачка ОСОБА_16 має обґрунтоване право власності на згаданий житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_14 , однак позбавлена можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право позивачки не визнається, відтак вона має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим її представник і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268, 1274 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:

позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 ) та до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом, на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 22.01.1990.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька