Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №696/971/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

06.10.2026

Справа № 696/971/26

Провадження № 2/696/686/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області

в складі: - головуючого судді - Шкреби В.В.,

при секретарі – Степановій Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Кам`янка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Вимоги позову мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ярове Черкаського району Черкаської області помер її чоловік ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки, одна з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, інша для ведення особистого селянського господарства.

Спадкоємцями за законом спадкових прав та майна після смерті ОСОБА_3 , є позивач по справі ОСОБА_1 , їхній син- відповідач по справі ОСОБА_2 , та онук спадкодавця ОСОБА_4 , якому за життя його дід ОСОБА_3 заповів за заповітом земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач є такою яка в порядку ст.1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки на день смерті свого чоловіка була зареєстрована та фактично проживала з ним за одною адресою. Також в порядку та встроки передбачені ст.1270 ЦК України нею та онуком були подані но нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Проте, приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Підставою відмови як зазначила нотаріус, є реєстрація місця проживання за одною адресою на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 , сина померлого ОСОБА_2 , та відсутність його відмови від спадкування майна померлого батька.

Та оскільки зазначене не відповідає дійсності, так як син померлого з 2003 року зареєстрований за іншою адресою, яка є вімінною від адреси реєстрації місця проживання як позивача по справі, так і її померлого чоловіка, спілкування з батьками припинив з 2011 року, та не скористався правом на прийняття спадщини після смерті батька, а тому саме з вказаних підстав позивач вважає себе такою, яка в законом встановленому порядку набула права на спадкове майно, та просить визнати за нею право власності на нього.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, надано строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, витребувано відомості у нотаріуса про те, хто звертався з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, та про наявність складених заповітів, щодо спадкового майна.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились.Представник позивача подала до суду заяву, в якій зазначила, що вимоги позову підтримує, просить його задовольнити, а розгляд справи провести без участі сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомляв, про час, день та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, про що свідчить виклик відповідача на офіційному веб-сайті Кам`янського районного суду Черкаської області від 24.08.2026 року. Відзив на позов не подавала. Згідно з ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, у межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати (відсутності) документа, який засвідчує його право власності.

Як роз`яснено в пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, заінтересована особа має право звернутися до суду з відповідним позовом за правилами позовного провадження. Зважаючи на те, що в цій справі, крім необхідності встановлення обставин, що мають юридичне значення для спадкування, наявний спір між спадкоємцями щодо кола осіб, які прийняли спадщину, суд, з урахуванням пункту 2 зазначеної постанови Пленуму, розглядає справу за правилами позовного, а не окремого провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Ярове Черкаського району Черкаської області помер її чоловік позивача ОСОБА_3 . Дане підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки, одна з яких для будівництва і обслуговування житлового будинку, інша для ведення особистого селянського господарства.

Спадкодавець ОСОБА_3 за життя склав заповіт, за яким заповів своєму онуку ОСОБА_4 земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначена обставина підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. на запит суду, наданою на виконання ухвали суду від 27 липня 2026 року, а також матеріалами спадкової справи

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Разом з тим згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Оскільки заповіт спадкодавця стосується виключно окремої земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка не входить до складу майна, що є предметом цього спору (житлового будинку та двох земельних ділянок, зазначених у позовній заяві), решта спадкового майна, не охоплена заповітом, підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Отже, спадкоємцями першої черги за законом щодо майна, не охопленого заповітом, є позивач ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) та відповідач ОСОБА_2 (син спадкодавця).

Онук спадкодавця ОСОБА_4 не належить до кола спадкоємців за законом першої черги щодо майна, не охопленого заповітом.

Відповідно до статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують за правом представлення ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби ті були живими на час відкриття спадщини. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дочкою померлого ОСОБА_3 та позивача по справі ОСОБА_1 , подала до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій зазначила, що на спадкове майно після смерті батька не претендує. Також вказаною заявою підтвердила обставини викладені в позовній заяві, щодо свого рідного брата-відповідача по справі ОСОБА_2 .

Оскільки мати онука є живою, підстави для спадкування онуком за правом представлення відсутні.

За таких обставин подана онуком спадкодавця заява про прийняття спадщини стосується виключно майна, визначеного заповітом, і не поширюється на житловий будинок та земельні ділянки, які є предметом цього позову, а наявність окремого спадкоємця за заповітом (онука) не впливає на вирішення спору щодо майна, зазначеного в позовній заяві.

Вирішуючи питання про прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 щодо майна, не охопленого заповітом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Бойко Л.В. від 04 грудня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав того, що відповідач ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця значився зареєстрованим за адресою спадкодавця і не подав заяву про відмову від спадщини, що, на думку нотаріуса, за ч.3 ст. 1268 ЦК України свідчило про прийняття ним спадщини.

Водночас за усталеною практикою Верховного Суду сама лише реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є достатнім і безумовним доказом його фактичного постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц). Аналогічно, як зазначив Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 185/5690/20-ц, відсутність реєстрації особи за місцем проживання спадкодавця сама по собі не є доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, якщо обставини постійного спільного проживання підтверджуються іншими належними і допустимими доказами. За аналогією застосування цього підходу, наявність формальної реєстрації, так само як і її відсутність, не має наперед визначеного доказового значення і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Судом досліджено надані позивачем докази: акт від 24 грудня 2025 року, складений сусідами відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким засвідчено, що відповідач ОСОБА_2 з 2011 року фактично не проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , не відвідував батьків, у тому числі не був присутній на похованні батька; відповідь Виконавчого комітету Тернівської сільської ради від 27 січня 2026 року № 11, згідно з якою відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 14 листопада 2003 року по 11 лютого 2025 року, тобто як станом на момент, що передував смерті спадкодавця (20 травня 2025 року), так і на дату, максимально наближену до неї.

Наведені докази спростовують відомості, викладені в довідці Райгородського старостинського округу від 13 січня 2026 року, за якими відповідач нібито був зареєстрований у АДРЕСА_1 , з 07 лютого 2000 року по теперішній час, оскільки ці відомості суперечать офіційній інформації Виконавчого комітету Тернівської сільської ради про реєстрацію відповідача за іншою адресою протягом усього зазначеного періоду, включно з моментом відкриття спадщини.

Оцінивши досліджені докази за правилами статті 89 ЦПК України в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 фактично не проживав разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а тому презумпція прийняття спадщини, встановлена ч.3 ст. 1268 ЦК України, на нього не поширюється.

Судом також установлено, що відповідач ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса на запит суду, наданою на виконання ухвали суду від 27 липня 2026 року, згідно з якою протягом зазначеного строку до нотаріуса зі спадковими заявами звернулися лише позивач та онук спадкодавця.

За таких обставин, з урахуванням ч.1 ст. 1272 ЦК України, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , у частині майна, не охопленого заповітом.

Позивач ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця була зареєстрована та фактично проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що не спростовано відповідачем і підтверджується матеріалами справи. За таких обставин відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті чоловіка. Крім того, як установлено відповіддю нотаріуса на запит суду, позивач також у межах установленого законом строку особисто звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що додатково підтверджує реалізацію нею права на прийняття спадщини у спосіб, передбачений ст. 1269 ЦК України.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину, а онук спадкодавця ОСОБА_4 не має права на спадкування за законом майна, не охопленого заповітом, єдиним спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину щодо житлового будинку та двох земельних ділянок, зазначених у позовній заяві, є позивач ОСОБА_1 ..

Право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 25,4 кв. м, підтверджується договором купівлі-продажу від 27 травня 1989 року, інформацією КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 24 липня 2025 року № 382-0 про зареєстроване право власності та інформацією щодо показників технічної характеристики об`єкта нерухомого майна від 24 липня 2025 року № 382-0.

Право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 7121885000:02:001:0017, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 714402 від 01 вересня 2010 року.

Право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,0228 га, кадастровий номер 7121885000:02:001:0018, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 714403 від 01 вересня 2010 року.

Оскільки в оформленні спадкових прав на зазначене майно нотаріусом відмовлено, а право власності позивача не може бути підтверджено інакше, ніж у судовому порядку, з огляду на відсутність відповідного правовстановлюючого документа на її ім`я, позивач правомірно звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно на підставі ст. 392 ЦК України, з урахуванням роз`яснень, наведених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1220, 1221, 1223, 1235, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 52,5 кв. м, житловою площею 25,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 7121885000:02:001:0017, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0228 га, кадастровий номер 7121885000:02:001:0018, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України).

Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя : В.В.Шкреба