Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №695/3651/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02 жовтня 2026 рокуСправа №: 695/3651/26

Номер провадження 3/695/1503/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.08.2026 о 00 год. 40 хв. по вул.. Гагаріна в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, керуючи автомобілем ИЖ – 412, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червоного кольору та увімкненням спеціального звукового сигналу, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правил дорожнього руху).

Крім того, ОСОБА_1 16.08.2026 о 00 год. 40 хв. по вул. Гагаріна в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області керував автомобілем ИЖ – 412, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідність, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога КНП «ЧОПНД» м. Черкаси, проспект Хіміків 62 відмовився при безперервній відео фіксації на бодікамеру 473281, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Оскільки у провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середи Л.В. перебуває декілька матеріалів по факту вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , а саме: матеріали справи за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, тому відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП суд вважає за доцільне об`єднати ці справи в одне провадження.

Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, встановлено, що в разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

У судове засідання водій ОСОБА_1 не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи в суді, шляхом направлення повісток на адресу, що вказана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що зафіксовано записами з нагрудної камери (бодікам) працівників поліції.

Таким чином, суд вжив усі належні та можливі заходи для повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, п. 41) наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

ОСОБА_1 знав про складені стосовно нього протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП а також про те, що справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі цих протоколів розглядатиме Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області, що зафіксовано на бодікамеру.

Однак він не з`явився до суду, незважаючи на неодноразові виклики, і не подав письмових заперечень у цій справі.

Стаття 268 КУпАП, яка регламентує випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення за умов обов`язкової участі особи, не передбачає обов`язкової участі особи у розгляді справи за ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Тому суд вважає за необхідне провести розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, суд зауважує, що диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП, передбачено декілька альтернативних діянь, які є окремими складами цього адміністративного правопорушення, серед яких - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Диспозицією ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 8.9 (б) ПДР України встановлено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки; б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; в) гучномовного пристрою; г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9 (а) Правил дорожнього руху).

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Згідно з п. 2-3 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції, передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що обставини адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних та наявних у справі доказів, досліджених у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №746792 від 16.08.2026 року та протоколом серії ЕПР 1 №746798. У відповідності до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є предметом оцінки суду у якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінюючи вказані докази суд зазначає, що останні містять належну фіксацію обставин правопорушення, повністю відображають об`єктивну сторону вчиненого діяння та складені з дотриманням вимог статті 256 КУпАП. Змісти протоколів є вичерпними, логічними та послідовними, що дає змогу однозначно встановити подію правопорушення, місце, час його вчинення та особу правопорушника;

- рапортом поліцейського зводу №1 роти №3 батальойону управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП сержанта поліції Низенка Владислава;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.08.2026;

- постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та які були досліджені судом.

Так, в матеріалах справи мається один диск на якому міститься чотири відеофайли. Зокрема, відеозаписи фіксують як працівники поліції намагаються зупинити автомобіля під керуванням ОСОБА_1 шляхом увімкнення проблискових маячків та звукового сигналу. Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 загруз у піску, працівники поліції підбігли до вказаного автомобіля та на відеокамеру чітко зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем, який не виконував вимоги працівників поліції. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 працівниками поліції повідомлено, що останній має ознаки наркотичного сп`яніння, а тому вони пропонують йому пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі. Також працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 про відсутність у нього прав на керування транспортним засобом. Після цього ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, йому роз`яснюються його права та наслідки такої відмови.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об"єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 2 ст.130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-1 та ч. 2 ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення суддя відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом`якшують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 34,35 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, суд дійшов висновку, про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме: ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що в провадженні по справі про адміністративне правопорушення в разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 року складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 9, 23, 36, 40-1, 126, 130, 251, 252, 280, 283, 284, 294, 307, 308 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 №695/3652/26, провадження 3/695/1504/26 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та № 695/3651/26, провадження 3/695/1503/26 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі номер 695/3651/26, провадження №3/695/1503/26.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення:

- за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП - у виді штрафу у розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 153 (сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.;

- за ч. 2 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше, як протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в указаний строк штраф підлягає стягненню з правопорушника в примусовому порядку в подвійному розмірі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Середа Л.В.