Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №692/1045/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1045/26

Провадження № 2/692/865/26

07.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді – Чепурного О.П., при секретарі – Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 05.01.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір №3633708182-571943 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 2550,00 грн., початковий строк кредитування становить 27 днів, дисконтна відсоткова ставка становить 1,10% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) визначений п.3.6 п.3.7. договору, базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором, не повернув кредит та не сплатив проценти у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 8356,35 грн., яка складається з:

-2550,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту;

-5806,35 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 10.07.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзив на позов не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Згідно копії договору №3633708182-571943 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 05.01.2022 року укладено кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 2550,00 грн., тип кредиту - споживчий кредит (п.1.2). Кредит надається строком на 27 днів (лояльний період) (п.2.1.). Згідно п.2.2. сторони погодили, що встановлений в п.2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом. Проценти за користуванням кредитом нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п.3.1).

Відповідно до п.9.1 кредитного договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (п.9.5).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В розділі 10 «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» в графі «позичальник» вказані ПІБ відповідача, його анкетні дані, місце реєстрації та фактичне місце проживання, контактний телефон, електронна пошта, в графі підпис «_________/ ОСОБА_1 » та дата 05 січня 2022 року.

Позивачем на підтвердження проходження позичальником повної ідентифікації було надана Візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , щодо укладення електронного договору про надання кредиту №3633708182-571943 від 05.01.2022 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті. В даній формі вказано номер одноразового ідентифікатора 1940, який був використаний відповідачем для підписання договору. Суд вважає, що оскільки відповідачем не заперечуються обставини викладені у позовній заяві, суд вважає, доведеним факт, що саме відповідач отримав кредит та зобов`язаний його повернути.

До матеріалів справи позивачем долучено доказ перерахування коштів відповідачу відправником ТОВ «Кошельок» у сумі 2550,00 грн., через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта, опис замовлення Видача кредитних коштів, Договор займа №3633708182-571943, дата 05.01.2022 року.

Згідно детального розрахунку позивача заборгованість відповідачки за договором №3633708182-571943 від 05.01.2022 року за період з 05.01.2022 по 01.05.2025 року складає 8356,35 грн., яка складається з:

-2550,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту;

-5806,35 грн. – заборгованість за відсотками за користування позикою.

Заборгованість за наданим тілом кредиту підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, а тому розмір заборгованості за тілом кредиту суд вважає доведеним.

Щодо розміру заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1. договору кредит надається строком на 27 днів (лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. П.2.2 передбачено, що сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Як вбачається з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не було здійснено оплати протягом лояльного періоду всіх процентів, а таким чином строк лояльного періоду не було продовжено.

Проте, п.3.6 кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: п.3.7. Зобов`язання щодо повергнення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та в Постанові КГС ВС від 25.07.2023 № 910/19891/20 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Окрім того, суд вважає, що користування позичальником сумою кредитом не може розглядатися як «відкладальна обставина» в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування), які визначені між сторонами згідно кредитного договору. А тому п.3.5 договору прямо суперечить п.2.1 та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Отже, нарахування відсотків повинно відбуватися в межах строку кредитування, тобто 27 днів, а нарахування відсотків, які здійснені поза даним строком є неправомірними.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості про щоденні нарахування за кредитним договором нарахування процентів за кредитним договором здійснювалися до 01.05.2022 року, тобто понад визначений договором строк кредитування, а саме до 01.02.2022 року.

А тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок щодо заборгованості по вказаному договору, таким, що не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому не бере його до уваги як належний та допустимий доказ.

При визначенні розміру відсотків за користування кредитом, суд бере до уваги, що кредит надано строком на 27 днів, а тому враховуючи суму наданого кредиту в розмірі 2550,00 грн. та 784 грн. відсотків від суми кредиту (відповідно до п.1.3.2.). Розмір відсотків за користування позикою, який підлягає до задоволення становить 784,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання по договору, а тому підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками нараховані за період з 05.01.2022 по 01.02.2022. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрати на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 укладеного з Адвокатським бюро «Герман Гурський», Акт №1 приймання-передачі правової допомоги від 10 червня 2026 року.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволена на 39,89 %.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3633708182-571943 від 05.01.2022 в розмірі 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 5051 гривні 03 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення через суд апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий