Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №692/957/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/957/26

Провадження № 2/692/814/26

05.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 вересня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко Л.О.,

за участю: секретаря Савенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 29.12.2007 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2013 розірвано. За період шлюбу сторонами було набуте нерухоме майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності:

- житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 :

- житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що титульним власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , є позивач. Титульним власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , є відповідач. З часу припинення спільного проживання, позивач самостійно проживав у будинку по АДРЕСА_1 та після розірвання шлюбу вкладав значні особисті кошти в ремонт, облаштування та істотне поліпшення цього житла, оскільки станом на початок 2014 року будинок був занедбаний та необлаштований. Вказує, що виконав ряд ремонтних робіт, зокрема, встановив новий паркан, засклив вікна, облаштував систему опалення, здійснив капітальний ремонт прихожої та кухні, влаштував у будинку ванну та санвузол, провів комунікації, облаштовував підлогу та електропроводку, утеплював фасад тощо. Більшу частину будівельних та ремонтних робіт проводив сам у зв`язку з відсутністю коштів. У зв`язку з викладеним, позивач просить поділити вказане майно та визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 - право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду 19.06.2026 провадження по справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сизько Д.Б. не прибули, від представника позивача надійшла заява, у якій представник просив проводити судове засідання без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав та просив у разі неявки відповідача та за наявності підстав провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, відзиву на позов не надала, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином: шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось без вручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та розміщення оголошення про виклик особи на сайті «Судова влада», заяв та клопотань до суду не надсилала.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, позивач не заперечує проти заочного рішення, тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00057137898 від 17.03.2026, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано 29.12.2007 у відділі ДРАЦС Драбівського РУЮ у Черкаській області за актовим записом 127, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 . У розділі відомостей про розірвання шлюбу підставою розірвання шлюбу вказано рішення Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/11184/13-ц від 15.08.2013.

Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 09.04.2008 виконкомом Рецюківщинської ради Драбівського району Черкаської області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року по справі № 753/11184/13-ц шлюб, зареєстрований 29.12.2007 відділом ДРАЦС Драбівського РУЮ у Черкаській області, актовий запис № 127, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином факт перебування сторін у шлюбі з 29.12.2007 по 15.08.2013 не підлягає доказуванню.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка № 469527308 від 24.03.2006, право власності на об`єкт нерухомості - будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 30.06.2008 за ОСОБА_1 , форма власності приватна, частка власності 1/1, на підставі договору купівлі-продажу № 1364 від 15.04.2008, посвідченого приватним нотаріусом Бірюком О.В.

Згідно дубліката Договору купівлі-продажу житлового будинку номер у реєстрі 1923 від 12.06.2015, виданого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., ОСОБА_1 замість втраченого договору від 15.04.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 1364, посвідченого приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Бірюком О.В., ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , продаж об`єкта за домовленістю вчиняється за 25000,00грн. Також вказано, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.04.2008 Драбівського виробничого підрозділу ЧООБТІ загальна вартість становить 99553грн.

Згідно інформації про зареєстроване право власності Драбівського виробничого відділку КП «ЧООБТІ» № 148 від 01.04.2026, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бірюком О.В. 15.04.2008, реєстр № 1364.

Згідно інформації щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна Драбівського виробничого відділку КП «ЧООБТІ» № 148 о від 01.04.2026 вказано коротку технічну характеристику житлового будинку садибного типу за даними технічної інвентаризації станом на 12.06.2015 щодо будинку АДРЕСА_1 .

Згідно даних Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , він виготовлений 12.06.2015 на замовлення ОСОБА_1 . Рік побудови будинку: 1989, рік побудови господарських будівель і споруд: від «до 1984» до «1990».

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка № 469527752 від 24.03.2026, право власності на об`єкт нерухомості - будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване 11.11.2009 за ОСОБА_2 , форма власності приватна, частка власності 1/1, на підставі договору купівлі-продажу № 2604 від 11.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом Бірюком О.В.

Згідно інформації про зареєстроване право власності Драбівського виробничого відділку КП «ЧООБТІ» № 149 від 01.04.2026, право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бірюком О.В. 11.09.2009, реєстр № 2604.

Згідно інформації щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна Драбівського виробничого відділку КП «ЧООБТІ» № 149 о від 01.04.2026 вказано коротку технічну характеристику житлового будинку садибного типу за даними технічної інвентаризації станом на 26.03.2009 щодо будинку АДРЕСА_2 .

Згідно зведеного акту вартості будинків, господарських будівель і споруд щодо будинку АДРЕСА_2 , станом на 26.03.2009 балансова вартість становить 207100,00грн., інвентаризаційна вартість – 50826грн.

Згідно копії пропозиції про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя № 01/03 від 24.03.2026, вона адресована ОСОБА_2 та містить пропозицію щодо поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна - житлових будинків, що знаходяться по АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 . З доданих накладних Укрпошти та описів вкладення у цінний лист вбачається, що така пропозиція направлялась ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-ці ОСОБА_2 у м. Київ та с. Рецюківщина, Золотоніський р-н, Черкаська область.

Згідно висновку про вартість житлового будинку з надвірними спорудами вартість житлового будинку загальною площею 139,7 кв. м, житловою площею 71,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на момент оцінки 10.06.2026 складає 350120,00грн.

Згідно висновку про вартість житлового будинку з надвірними спорудами вартість житлового будинку загальною площею 47,5 кв.м, житловою площею 32,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент оцінки 10.06.2026 складає 280300,00грн.

Також у матеріалах справи наявні: чек від (нечітко) 2022 року на суму 8500,00грн., нефіскальний чек від 28.08.2022 на суму 275,00грн., фіскальний чек від (нечітко) на суму 130,00грн., чек від 25.08.2022 на суму 267,00грн., товарний чек від 01.09.2022 на суму 4960,00грн., товарний чек від 20.10.2022 на суму 7330,00грн., товарний чек від 07.09.2023 на суму 20000,00грн., товарний чек від 10.09.2023 на суму 10100,00грн., фіскальний чек від 22.04.2025 на суму 4547,00грн., товарний чек від 23.03.2026 на суму 2220,00грн., товарний чек від 18.01.2025 на суму 38000,00грн., видаткова накладна № М4Ш0033738 від 24.12.2021 на суму 13425,00 одержувач ОСОБА_1 , видаткова накладна № М4Ш0048056 від 25.07.2022 на суму 2490,00 одержувач ОСОБА_1 , накладна на внутрішнє переміщення № АД00006632 від 12.08.2022, видаткова накладна №М5В0023556 від 12.08.2022 на суму 3367,18грн., кройне креслення 01564200063 від 29.08.2022, видаткова накладна №М5В0024306 від 01.09.2022 на суму 1350,00грн., видаткова накладна № Акм-001363 від 22.08.2023 на суму 10791,00грн., товарний чек №ФОП-007125 від 13.09.2023 на суму 1541,00грн., рахунок № 01 від 28.01.2024, платник ОСОБА_1 на суму 38051,80грн., замовлення покупця № 126 від 06.06.2024 на суму 26100,00грн., видаткова накладна № АД00052316 від 21.04.2025 на суму 13560,00грн, видаткова накладна № А000005594 від 10.03.2026 на суму 4000,00грн., видаткова накладна № А000005592 від 10.03.2026 на суму 27000,00грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Судом достовірно встановлено, що житлові будинки за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , придбані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та є об?єктами спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 346 ЦК України).

Така правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 27.02.2019 у справі № 464/7011/16-ц (61-12168св18).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права приватної власності та припинення при цьому режиму права спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 , а за відповідачем на будинок АДРЕСА_2 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Згідно наданих висновків про вартість житлових будинків, їх вартість є неоднаковою, та становить 350120,00грн. для будинку по АДРЕСА_1 , та 280300,00грн. для будинку по АДРЕСА_2 , різниця вартості вказаних будинків становить 69820,00грн.

У той же час суд звертає увагу, що сторони розлучені з 2013 року, вартість будинків визначено станом на 10.06.2026, тобто через 13 років з моменту розлучення, вартість будинку по АДРЕСА_1 , суттєво зросла порівняно з датою його придбання, позивач вказує на поліпшенні якості будинку внаслідок проведення ремонтних робіт, про що надав докази за 2021-2026 роки, доказів що свідчать про участь відповідача у поліпшенні якості будинку по АДРЕСА_1 , не надано. Крім того, відсутня згода відповідача на таку компенсацію. Тому наразі суд не вбачає підстав для компенсації різниці вартості будинків відповідачу.

На підставі ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування його витрат по сплаті судового збору 3501,20грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-89, 206, 258-259, 263-265, 268, 274, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити в натурі ОСОБА_1 , визнавши при цьому за ним право приватної власності та припинивши режим права спільної сумісної власності на житловий будинок з належними до нього господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити в натурі ОСОБА_2 , визнавши при цьому за нею право приватної власності та припинивши режим права спільної сумісної власності на житловий будинок з належними до нього господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3501,20грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2026 року.