Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №569/20730/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

з участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 103143776 від 30.06.2023 у розмірі 16015 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову посилається на те, що 30.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 103143776, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строки та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховувалися за ставкою 1,40 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а протягом поточного періоду - за стандартною процентною ставкою 3,0 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти були надані відповідачу безготівково шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 30.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 30-10/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 103143776 від 30.06.2023. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача за Договором № 103143776 від 30.06.2023 становить 16015 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 10350 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 665 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.

Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив врахувати його статус військовослужбовця. Вважав, що стягненню підлягає лише сума основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 5 000 грн. 00 коп., тоді як нарахування процентів та комісії є неправомірним.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.06.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 103143776.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі у строки та в порядку, визначені договором.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Сторонами договору погоджено, що розміщений в особистому кабінеті позичальника проект договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою), а прийняття такої пропозиції (акцепт) здійснюється позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 6.4 договору укладення кредитодавцем договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, підписаного власноручним підписом позичальника, та створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав.

30.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №30-10/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 103143776 від 30.06.2023.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідача за Договором № 103143776 від 30.06.2023.

Згідно з розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість за Договором № 103143776 від 30.06.2023 у розмірі 16015 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 10350 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 665 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема розмір кредиту, валюту кредитування, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на відповідних умовах шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Відповідач, у свою чергу, взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконав.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач до матеріалів справи долучив копію посвідчення НОМЕР_1 від 14.07.2025 року, копію довідки про участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України від 26.06.2025 року, копію військового кваитка НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 .

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Оскільки відповідач є військовослужбовцем, на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Крім того із договору вбачається, що позичальник зобов`язався сплатити комісію за надання кредиту в сумі 665,00 грн.

Однак, надання кредиту є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інстрменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостйною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку та розрахунку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним вище договором позики, оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 викладено правову позицію відповідно до якої, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 831 гривні 20 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні копії Договору №02-07/2024 від 02.07.2024 року про надання правничої допомоги, заявка від 01.07.2026 року на надання юридичної допомоги на суму 9000 грн., витяг з акту №40 про надання юридичної допомоги від 31.07.2026 року на суму 9000 грн.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, враховуючи часткове задоволення позову з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 103143776 від 30.06.2023 у розмірі 5000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 831 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 07.10.2026 року.

Суддя Харечко С.П.