Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №949/907/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/907/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №2373681 від 28 липня 2024 року, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 19597,51 грн, яка складається з: 10050,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 29,15 грн заборгованості за відсотками, 5025,00 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою та 4493,36 грн комісії за надання позики, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 липня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2373681, відповідно до якого відповідачу надано позику у розмірі 10050,00 грн строком на 30 днів. Договір укладено в електронній формі.

За умовами договору процентна ставка з другого дня користування позикою до дати її повернення становить 0,01 % на день, комісія за надання позики - 44,71 % від суми наданої позики, що у грошовому виразі становить 4493,36 грн. Датою повернення позики визначено 26 серпня 2024 року.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши 28 липня 2024 року відповідачу грошові кошти у розмірі 10050,00 грн.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23 грудня 2024 року до вказаного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики №2373681 у загальному розмірі 19597,51 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.

У позовній заяві представник позивача просила суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 20), в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2373681.

Згідно з п.1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, а позичальник зобов`язався повернути таку саму суму коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти і комісію за надання позики.

Пунктом 2 договору визначено, що сума позики становить 10050,00 грн, строк позики та строк договору - 30 днів, процентна ставка з другого дня користування позикою до дати її повернення - 0,01 % на день, а комісія за надання позики - 44,71 % від суми наданої позики, що становить 4493,36 грн.

Датою надання позики визначено 28 липня 2024 року, а останнім днем її повернення - 26 серпня 2024 року.

Договором також визначено денну процентну ставку у розмірі 1,50 %, ставку процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 5,00 % на день та орієнтовну загальну вартість позики у розмірі 14572,50 грн.

При цьому відповідно до наведеного у договорі розрахунку загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії договору становлять 4522,50 грн, а денна процентна ставка визначена за формулою: 4522,50 грн / 10050,00 грн / 30 днів ? 100 % = 1,50 % на день.

Пунктом 4 договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати її повернення включно, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою. Комісія за надання позики нараховується одноразово в дату надання позики.

Договір укладено в електронній формі.

Відповідно до п.21 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 22 договору визначено порядок його підписання, відповідно до якого позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором, після чого договір вважається укладеним.

У договорі зазначено електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 046347, електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , а також дату і час накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця - 28 липня 2024 року о 01 год. 27 хв.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною шостою ст.11 цього Закону передбачено способи прийняття пропозиції укласти електронний договір, зокрема шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому ст.12 Закону.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений та підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на наведене суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики №2373681 від 28 липня 2024 року.

Факт надання відповідачу грошових коштів у розмірі 10050,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 16 грудня 2025 року, відповідно до якої 28 липня 2024 року завершено платіжну операцію на суму 10050,00 грн, отримувачем якої зазначено ОСОБА_2 , електронний платіжний засіб НОМЕР_1 .

Вказаний номер електронного платіжного засобу збігається з номером, зазначеним безпосередньо у договорі позики, що у сукупності з іншими доказами підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Судом також встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21.

23 грудня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду №45 до договору факторингу та складено акт приймання-передачі Реєстру боржників №39, відповідно до якого після передачі реєстру права вимоги до зазначених у ньому боржників перейшли до фактора.

Відповідно до Реєстру боржників №39 від 23 грудня 2024 року до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2373681 від 28 липня 2024 року щодо заборгованості в розмірі 19597,51 грн, з яких: 10050,00 грн - основна сума боргу, 29,15 грн - проценти, 5025,00 грн - проценти за понадстрокове користування позикою та 4493,36 грн - комісія.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає доведеним набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача за договором позики №2373681.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач платежів на виконання зобов`язань за договором не здійснював.

Станом на 23 грудня 2024 року первісним кредитором визначено заборгованість за тілом позики у розмірі 10050,00 грн, за процентами - 29,15 грн, за процентами за понадстрокове користування - 5025,00 грн та за комісією - 4493,36 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позики №2373681 первісним кредитором було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 10050,00 грн, які останній у визначений договором строк не повернув. Доказів погашення основної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 10050,00 грн заборгованості за основною сумою позики є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення процентів за користування позикою у розмірі 29,15 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до умов договору проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування позикою до дати її повернення включно, на залишок суми позики, виходячи зі строку фактичного користування нею. Процентна ставка становить 0,01 % на день.

При сумі позики 10050,00 грн розмір процентів за один день користування позикою становить 1,005 грн. Оскільки строк позики становив 30 днів, а за перший день користування позикою проценти не нараховувалися, розмір процентів за 29 днів становить 29,15 грн.

Отже, нарахування процентів у розмірі 29,15 грн здійснено у межах погодженого сторонами строку користування позикою та відповідно до визначеної договором процентної ставки, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 4493,36 грн комісії за надання позики, суд зазначає наступне.

Умовами договору сторони погодили комісію за надання позики у розмірі 44,71 % від суми позики, що у грошовому виразі становить 4493,36 грн. Договором передбачено, що зазначена комісія нараховується одноразово у день надання позики.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти за користування кредитом, а також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит та/або не враховані у розрахунку денної процентної ставки та орієнтовної реальної річної процентної ставки.

У даному випадку комісія за надання позики безпосередньо передбачена договором, її розмір визначений як у процентному, так і у грошовому виразі, а сама комісія врахована у складі загальних витрат за споживчим кредитом та при визначенні денної процентної ставки.

Так, відповідно до умов договору загальні витрати за споживчим кредитом за 30-денний строк його дії становлять 4522,50 грн, а денна процентна ставка - 1,50 %.

Договір укладено 28 липня 2024 року, тобто у період, коли відповідно до перехідних положень Закону України №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %. Такий підхід щодо визначення максимально допустимого розміру денної процентної ставки для договорів, укладених у відповідний період, викладено також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23.

Отже, погоджені сторонами проценти та комісія у сукупності формують денну процентну ставку у розмірі 1,50 %, яка не перевищує встановленого законом на момент укладення договору максимального розміру.

При цьому умова договору щодо комісії сформульована чітко та однозначно: визначено її вид, розмір, порядок і момент нарахування. Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної комісії.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 4493,36 грн комісії за надання позики є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим вимога позивача про стягнення 5025,00 грн процентів за понадстрокове користування позикою задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, договором позики №2373681 визначено строк користування позикою тривалістю 30 днів, а останнім днем її повернення є 26 серпня 2024 року.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 27 серпня 2024 року, тобто після закінчення погодженого сторонами строку позики, первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 5 % від суми неповернутої позики за кожен день прострочення, що становило 502,50 грн щоденно. За період з 27 серпня 2024 року по 05 вересня 2024 року включно таким чином нараховано 5025,00 грн.

Пунктом 1.5 договору проценти за понадстрокове користування позикою визначені як грошові кошти, що нараховуються на залишок суми позики у передбачених договором випадках за невиконання позичальником умов договору.

Відповідно до п.18 договору, якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою за ставкою, визначеною п.2 договору, за кожен день такого користування.

Таким чином, нарахування процентів за ставкою 5 % на день пов`язане саме із невиконанням позичальником обов`язку повернути позику після спливу встановленого договором строку, а не з правомірним користуванням грошовими коштами у межах строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис ч.1 ст.1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання охороняються положеннями ст.625 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність з`ясування правової природи процентів, які відповідно до умов договору нараховуються після закінчення строку кредитування, зокрема, чи встановлюють відповідні умови договору розмір процентів як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У даному випадку зміст пунктів 1.5 та 18 договору, момент початку нарахування процентів у розмірі 5 % на день та безпосереднє пов`язання такого нарахування з невиконанням позичальником обов`язку повернути позику у встановлений строк свідчать про те, що вказані проценти є платежем, встановленим за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику), звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки проценти за понадстрокове користування позикою у розмірі 5025,00 грн нараховані у період дії воєнного стану після закінчення строку позики саме у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо її своєчасного повернення, такі нарахування є платежами за прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають списанню і не можуть бути стягнуті з відповідача.

Саме по собі визначення цього платежу в договорі як «процентів за понадстрокове користування позикою» не змінює його правової природи, яка визначається змістом договірної умови, підставою та періодом його нарахування.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5025,00 грн процентів за понадстрокове користування позикою слід відмовити.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 19597,51 грн стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 14572,51 грн, з яких: 10050,00 грн - заборгованість за основною сумою позики; 29,15 грн - заборгованість за процентами за користування позикою; 4493,36 грн - комісія за надання позики.

У решті позовних вимог, а саме в частині стягнення 5025,00 грн процентів за понадстрокове користування позикою, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №153147 від 20 лютого 2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 14572,51 грн із заявлених 19597,51 грн, що становить приблизно 74,36 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1979,73 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.207, 509, 512-516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1077, 1078 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2373681 від 28 липня 2024 року у загальному розмірі 14572,51 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 51 копійка), з яких: - 10050,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; - 29,15 грн - заборгованість за процентами за користування позикою; - 4493,36 грн - заборгованість за комісією за надання позики.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1979,73 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 73 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.