Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №556/2308/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2308/26

Номер провадження 2/556/1428/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Котик Л.О.,

при секретарі – Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором кредитної лінії № LM175489991 від 30.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30.08.2025 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № LM175489991 від 30.08.2025 на суму 5300,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DYEB. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Позивачем доведено факт укладення Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем.

Згідно з умовами Кредитного договору Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5300 грн., шляхом перерахування через банк-провайдер.

07.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №ОК-ТП/69, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

30.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №30/0326-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.03.2026 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

ОСОБА_1 було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні щодо виконання договірних зобов`язань повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.

В порушення умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, оскільки після відступлення права грошової вимоги остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ані первісному кредитору, ані позивачу.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 відповідно до розрахунку заборгованості становить 17 720,93 грн, яка складається з: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 453,08 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 318,00 грн. - заборгованість за комісією. Окрім того, представник позивача у позовній заяві зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15070,98 грн.

Оскільки на даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання шляхом погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, а позивач позбавлений можливості відновити своє порушене право у позасудовому порядку, останній наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області – 03.08.2026.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 вересня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

08.09.2026 від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, де остання зазначила наступне.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

З позовної заяви вбачається, що кредитний договір № LM175489991 був укладений 30.08.2025 з ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ». Позивач зазначає, що 07.01.2026 право вимоги було передано від ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а 30.03.2026 — від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

У самій позовній заяві наведено документи щодо обох факторингових операцій. Водночас відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право вимагати від нового кредитора докази переходу до нього прав у зобов`язанні.

Позивач посилається на Договір факторингу №30/0326-01 від 30.03.2026, витяг з Реєстру прав вимоги та акт приймання-передачі. При цьому сам позивач зазначає, що оригінали цих документів знаходяться у ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Тому просить суд перевірити: чи містить Реєстр прав вимоги саме її дані та кредитний договір № LM175489991; який саме розмір права вимоги був переданий позивачу; дату та момент переходу права вимоги; відповідність суми, зазначеної у Реєстрі, сумі, яку позивач просить стягнути; факт виконання сторонами договору факторингу; наявність належних доказів передачі саме спірного права вимоги.

Саме існування договору факторингу між двома юридичними особами ще не звільняє позивача від обов`язку довести, що предметом конкретного відступлення було саме її зобов`язання та саме в заявленому до стягнення розмірі.

Щодо неналежного повідомлення про зміну кредитора.

Окремо звертають увагу суду на умови самого кредитного договору.

Пунктом 14.19 кредитного договору передбачено, що у разі відступлення права вимоги кредитодавець протягом 10 робочих днів повинен повідомити позичальника про таке відступлення шляхом поштового відправлення, текстового/голосового повідомлення, електронного листа та/або повідомлення в особистому кабінеті.

При цьому договір прямо передбачає можливість застосування такого порядку повідомлення і щодо кожної особи, яка в подальшому набуває права грошової вимоги.

Відповідачку не було належним чином повідомлено про перехід права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у спосіб, передбачений договором.

До звернення до суду позивач з нею належним чином не зв`язувався та не надав їй документів, які б підтверджували перехід права вимоги та розмір заборгованості.

У зв`язку з цим просить позивача надати докази направлення такого повідомлення, зокрема: копію самого повідомлення; дату його направлення; спосіб направлення; на який воно направлялося; докази відправлення та доставки; докази розміщення повідомлення в особистому кабінеті — якщо позивач посилається на такий спосіб повідомлення.

При цьому відповідач не стверджує, що сама по собі відсутність повідомлення автоматично припиняє його первісне зобов`язання. Її заперечення полягає в тому, що позивач повинен довести належний перехід права вимоги та виконання передбаченого договором порядку повідомлення, особливо з огляду на те, що саме позивач звертається до суду як новий кредитор.

Щодо розміру заявленої заборгованості Позивач просить стягнути 15 070,98 грн, з яких: 5 299,90 грн - тіло кредиту; 9 453,08 грн - проценти; 318,00 грн - комісія. При цьому первісна сума кредиту становила 5 300 грн.

Позивач зазначає, що саме така сума була перерахована відповідачу. Відповідачка не погоджується із заявленим розміром процентів. Особливо звертає увагу суду, що у кредитному договорі зазначена базова ставка 0,98 % на день, що становить 357,70 % річних. Разом з тим у документах до договору зазначено, що розрахунок денної процентної ставки здійснювався виходячи із загальних витрат за кредитом та становив 0,98 % на день. Тому просить суд перевірити відповідність фактично здійснених позивачем нарахувань законодавству, умовам договору та періодам, за які такі нарахування здійснювалися.

Щодо комісії в розмірі 318 грн.

У матеріалах договору дійсно зазначена комісія за надання кредиту у розмірі 318 грн. Разом з тим позивач повинен довести не лише наявність відповідної умови первісного договору, а й те, що заявлена ним сума входила до права вимоги, яке було передано ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», та що саме позивач має право вимагати її сплати.

Закон України «Про споживче кредитування» також передбачає обмеження щодо вимог кредитодавця та нового кредитора про сплату платежів, які не зазначені у договорі або не враховані у відповідних розрахунках.

Щодо розбіжностей у розмірі заборгованості. Звертає увагу суду на необхідність перевірки розрахунку позивача, оскільки в позовній заяві одночасно наводяться різні показники заборгованості. Позивач заявляє до стягнення 15 070,98 грн, при цьому окремо зазначає, що штрафні санкції до стягнення не заявляються. Таким чином, просить суд перевірити, яким саме чином сформувалася сума 15 070,98 грн, які нарахування входять до неї та які нарахування були виключені.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів позову вбачається, що позивач додав договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт приймання-передачі послуг. Однак сам факт укладення договору з адвокатом не означає автоматичного стягнення всієї заявленої суми з відповідача. Просить суд перевірити: які саме послуги фактично були надані; обсяг виконаної адвокатом роботи; час, витрачений на підготовку позову; співмірність заявленої суми зі складністю справи; необхідність та обґрунтованість цих витрат. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат, просить зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

На підставі наведеного просить відмовити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі у зв`язку з їх недоведеністю.

У разі якщо суд не вбачатиме підстав для повної відмови в позові — зменшити розмір заявленої до стягнення заборгованості до фактично та належним чином доведеного розміру. У разі вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу — зменшити заявлені 7 000 грн як неспівмірні зі складністю та обсягом справи. Судові витрати розподілити відповідно до вимог чинного законодавства України.

08.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором зазначають наступне.

Відповідно до п. 4.1., з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Договору (перший Транш) та строк оплати обов`язково платежу по процентам за користування Кредитом. Протягом обраного строку застосуються спеціальні умови користування кредитом – Дисконтний період. Максимально доступна сума Кредиту, яка доступна Позичальнику і яку Позичальник може отримати шляхом ініціювання другого та наступних Траншів, вказана в п. 2.1. Договору як сума Кредитного ліміту, та визначається Кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу Позичальника.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимальні кредити» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Відповідно до п. 8.7.1. Договору, за період від 30.08.2025 до 29.09.2025 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 88,78 (вісімдесят вісім цілих сімдесят вісім сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,11 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 40,15 (сорок цілих п`ятнадцять сотих) відсотків річних.

Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5 300,00 грн. (сума виданого кредиту)* 0,11 (процентна ставка)/100 = 5,83 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 30.08.2025 – 29.09.2025 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Оптимальні кредити»).

Згідно з п. 8.7.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 29.09.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат.

Згідно з п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Згідно з п. 12.4. Договору, Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 357,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Оптимальні кредити» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Оптимальні кредити».

Згідно п.12.4. Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення.

Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору.

Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Інформація надана ТОВ «Оптимальні кредити» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Оптимальні кредити».

Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів:

1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором.

2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України.

Щодо заперечень відповідача стосовно стягнення комісії у розмірі 318,00 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього комісії у розмірі 318,00 грн, посилаючись на те, що вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту нібито суперечить ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки ведення обліку заборгованості не є окремою фінансовою послугою для споживача. Зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неправильному визначенні відповідачем змісту та правової природи платежу, передбаченого укладеним між сторонами кредитним договором.

Так, відповідно до п. 1.1.16 кредитного договору Комісія за надання кредиту визначена як грошові кошти, які Позичальник на умовах та в порядку, передбачених договором, зобов`язаний сплатити Кредитодавцю як одну із форм оплати за надані Кредитодавцем послуги за договором. Таким чином, сторони прямо погодили, що комісія є складовою плати за послуги, які надаються Кредитодавцем у межах укладеного кредитного договору.

При цьому п. 8.1 договору прямо встановлено, що за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, встановлених договором. Договором також прямо передбачено, що інших витрат Позичальника за договором не встановлено.

Особливо важливим є положення п. 8.4 кредитного договору, відповідно до якого комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця, а є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим договором. При цьому сторони прямо погодили порядок її нарахування: комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за договором, а у випадку видачі наступних траншів — у день видачі кожного такого траншу.

Розмір комісії за надання першого траншу також був безпосередньо визначений сторонами у п. 8.5 договору та становить 318,00 грн.

Отже, з наведених положень кредитного договору однозначно вбачається, що спірна сума у розмірі 318,00 грн є саме одноразовою комісією за надання першого траншу кредиту, а не платою за ведення обліку кредитної заборгованості, формування виписки, надання інформації про стан кредиту або інші інформаційні дії, передбачені законодавством.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № ОК-ТП/69 від 07.01.2026.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 13.08.2025 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги Б/Н до Договору факторингу № ОК-ТП/69 від 07.01.2026, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 13 461,85 грн (копія долучена до позовної заяви).

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу № ОК-ТП/69 від 07.01.2026 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу № ОК-ТП/69 від 07.01.2026 ; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу.

Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ “Таліон Плюс” 07.01.2026, тобто після укладання Кредитного договору № LM175489991 від 30.08.2025.

Отже, Відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу ОК-ТП/69 від 07.01.2026 та витяг з реєстру прав вимоги Б/Н від 07.01.2026 до Договору факторингу № ОК-ТП/69 від 07.01.2026.

Договір факторингу № 30/0326-01 від 30.03.2026.

30.03.2026 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №30/0326-01 відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 17720,93 грн (додаток долучено до позовної заяви).

Згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 30.03.2026 до Договору факторингу № 30/0326-01 від 30.03.2026, до Позивача було передано право грошової вимоги до Відповідача в сумі 17720,93 грн., з яких 5299,90 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9453,08 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2649.95- неустойка, 318,00– комісії.

Щодо Реєстрів прав вимоги.

Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів Боржників) (далі – Реєстри) до Договорів факторингу № ОК-ТП/69 від 07.01.2026 та № 30/0326-01 від 30.03.2026 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.

Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

Таким чином, Скаржник не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Отже, дане твердження не є підставою для звільнення Боржника від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов`язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив у позовній заяві проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явилася, просила про розгляд справи у їх відсутністі.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2025 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LM175489991 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора DYEB.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» зобов`язалося надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Строк кредитування 1826 днів (дисконтний період 30 днів з можливістю продовження та поновлення). Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 29.09.2030.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано грошові кошти у розмірі 5300 гривень 00 копійок, а відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася повернути використану суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами кредитного договору. Кредитним договором передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» належним чином виконало свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами Кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» заборгованість за кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 становить: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5194,00 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 318,00 грн. - комісія.

07.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №ОК-ТП/69, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026 заборгованість за кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 становить 13461,85 грн., з них: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5194,00 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 318,00 грн. - комісія.

30.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №30/0326-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.03.2026 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.03.2026 заборгованість за кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 становить 17720,93 грн., з них: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9453,08 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 318,00 грн. - комісія.

ОСОБА_1 було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні щодо виконання договірних зобов`язань повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.

В порушення умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, оскільки після відступлення права грошової вимоги остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості ані первісному кредитору, ані позивачу.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 відповідно до розрахунку заборгованості становить - 17 720,93 грн, яка складається з: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 453,08 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Станом на день звернення до суду заборгованість непогашена, відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, строк за якими настав, оскільки відсутні відомості про погашення заборгованості первісному кредитору та його правонаступнику.

Положеннями ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з умовами вищевказаних кредитних договорів та договору позики відповідач зобов`язувався своєчасно повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Судом встановлено, що 07.01.2026 між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №ОК-ТП/69, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Згідно Витягу з реєстру прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026 заборгованість за кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 становить 13461,85 грн., з них: 5 299,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5194,00 грн - заборгованість по процентах; 2 649,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 318,00 грн. - комісія.

30.03.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №30/0326-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги №1 від 30.03.2026 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

ТОВ «ЮНІТ-КАПІТАЛ» відбулася заміна кредитора, відтак відповідач, за умови повідомлення останнього про заміну сторони у кредитних правовідносинах, був зобов`язаний погасити заборгованість позивачу, за якою настав строк виконання зобов`язання. За умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, останній не був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, який вказаний у вищенаведеному кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Вказаний договір укладено за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1 та п.1.2. договору).

За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки 5355-28XX-XXXX-5049.

Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , про що зазначено в ньому.

Номер мобільного телефону, зазначений в розділі 14 договору, відповідає номеру телефону, вказаному у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 1Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII, договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування`до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом нормст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору № LM175489991 від 30.08.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України "Про електронну комерцію"моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що вищевказаний кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Як вбачається з матеріалів справи, факт перерахування коштів відповідачу у розмірі - 5300 грн. підтверджується довідкою ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ».

Враховуючи факт перерахування коштів у тій же сумі, що зазначена в договорі, в ту ж саму дату, на той же рахунок, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачці коштів банком саме згідно вказаного договору. Відповідачем не доведено жодними доказами, що вказані кошти надійшли від іншої особи.

Отже, факт перерахування коштів відповідачу у розмірі 5300 грн. підтверджується належними доказами.

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, Витягу з реєстру прав вимоги №Б/Н від 07.01.2026 заборгованість за процентами за кредитним договором № LM175489991 від 30.08.2025 складає - 5 194,00 грн.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Сума заборгованості за процентами відповідає положенням договору.

Щодо позовної вимоги про нарахування позивачем , після укладення договору факторингу процентів, в межах строку дії кредитного договору № LM175489991 від 30.08.2025, то судом встановлено наступне.

Позивач просить стягнути проценти після відступлення прав вимоги, хоча в межах строку договору,однак до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № LM175489991 від 30.08.2025 на суму зазначену в реєстрі боржників, а тому нарахування ним самостійно процентів , після переходу прав вимоги, хоча й в межах строку договору, суперечить положенням договору факторингу, оскільки права цієї вимоги він не отримував.

Окрім того, відповідно до умов кредитного договору № LM175489991 від 30.08.2025, ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти зі сплатою комісії.

Оскільки на даний час комісія, пов`язана з наданням кредиту ОСОБА_1 не сплачена в сумі 318,00 грн, то і в цій частині позовні вимоги слід також задовольнити.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в розмірі 2649,95 грн. слід вказати, що згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Отже, суд вважає, що штрафні санкції (пеня, штрафи) в сумі 2649,95 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірними, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором кредитної лінії № LM175489991 від 30.08.2025 у розмірі 10811 (десять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 90 копійок, з них: 5299,90 грн. - заборгованості за тілом; 5194,00 грн. - заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією - 318,00 грн.

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 7 000 грн, судом встановлено наступне:

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною позивача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02; Додаткова угода № 25771561062 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 від 25.05.2026; Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02;

Так, в Акті прийому-передачі виконаних робіт (послуг) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-02 вказано перелік послуг, що адвокатом надано позивачу, а саме: складання позовної заяви; вивчення матеріалів справи; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів. Загальна сума адвокатських послуг - 7 000 гривень.

Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "EastAlliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, надані позивачем до суду докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.

Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.

Також суд зважає, що послуги: складання позовної заяви; вивчення матеріалів справи; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто подання позовної заяви. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов`язана виключно з пред`явленням позову. Також в Акті зазначені послуги про участь в судовому засіданні, хоча розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, на підставі заяв останніх про розгляд справи у їх відсутності.

Зважаючи на це, суд вважає, що вказана сума в розмірі 7 000 гривень є неспівмірною до витраченого адвокатом часу, а тому підлягає зменшенню, оскільки судових засідань у справі не було, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а подання позову, не потребували від адвоката значних зусиль та витрат значної кількості часу.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводився у відсутності сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі - 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі – 15070,98 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму - 10811,90 грн., що становить – 71,74 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі - 1910,01 грн., що складає 71,74 % від 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за Договором кредитної лінії № LM175489991 від 30.08.2025 у розмірі 10811 (десять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 90 копійок, з них: 5299,90 грн. - заборгованості за тілом; 5194,00 грн. - заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією - 318,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судовий збір в розмірі 1910 (одна тисяча дев`ятсот десять) гривень 01 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ:43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ВОМІР МП УДМС за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .