Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №555/2051/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2051/26

Номер провадження 1-кп/555/241/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2026 р.м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026181060000197 від 19 серпня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Костопіль Костопільського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із повною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого водієм, непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні не має, державних нагород та пільг не має, не депутата, групи інвалідності не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

— судовий розгляд проведено за участю прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 24.10.2025 (справа № 570/4909/25), яка набрала законної сили 06.05.2026, був притягнутий за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_3 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 24.10.2025, діючи умисно, з метою невиконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 18.08.2026 приблизно о 15 год. 50 хв., керував автомобілем марки «Volvo» моделі «V50» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в населеному пункті с. Городище, Березнівської ТГ Рівненського району Рівненської області по вулиці Незалежності, де був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейськими сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення суд визнає доведеним, його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, та визнає ОСОБА_3 винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину визнав повністю, фактичні обставини обвинувачення не оспорював та пояснив, що був обізнаний про постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2025 року і про позбавлення його права керування транспортними засобами, однак 18 серпня 2026 року керував автомобілем «Volvo V50», після чого був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся та просив призначити мінімальний штраф. Не заперечував проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ним не оспорюються, та просив призначити йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які обвинуваченим не оспорюються. У судових дебатах просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк один рік, із покладенням обов`язків, передбачених пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Показання обвинуваченого узгоджуються з фактичними обставинами пред`явленого обвинувачення та учасниками судового провадження не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, підтвердив та не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, а прокурор не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, переконався у добровільності їхньої позиції та роз`яснив, що вони будуть позбавлені права оспорювати такі обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, документів щодо речового доказу та інших матеріалів, необхідних для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.

Оцінивши встановлені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Такий висновок узгоджується з правовим підходом Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого особа, позбавлена постановою суду права керування транспортними засобами, зобов`язана утримуватися від такого керування протягом визначеного судом строку. Верховний Суд у справі № 685/1196/23 також виходив із того, що керування транспортним засобом особою, яка достовірно знає про чинну постанову суду щодо позбавлення її такого права, може свідчити про умисне ухилення від виконання судового рішення як одну з форм його невиконання за ч. 1 ст. 382 КК України.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, характер суспільно небезпечного діяння, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів.

Суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, має постійне місце проживання, працевлаштований, у судовому засіданні повністю визнав свою вину, фактичних обставин обвинувачення не оспорював та щиро розкаявся у вчиненому.

За дослідженими судом даними про особу обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що предметом невиконання була постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2025 року у справі № 570/4909/25, якою ОСОБА_3 було позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік. Обвинувачений був обізнаний зі змістом указаного судового рішення та, незважаючи на встановлене ним правообмеження, керував транспортним засобом у період дії такого обмеження. Зазначені обставини характеризують фактичний зміст та характер вчиненого кримінального правопорушення, однак не є обставинами, що обтяжують покарання у розумінні ст. 67 КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Визначаючи вид і розмір покарання, суд виходить із необхідності дотримання засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення є умисним та посягає на встановлений Конституцією і законом принцип обов`язковості судового рішення.

Водночас кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, потерпіла сторона відсутня, цивільний позов не заявлено, обвинувачений раніше не судимий, має сім`ю та на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, свою вину визнав повністю, фактичних обставин обвинувачення не оспорював та щиро розкаявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, при цьому більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для досягнення зазначеної мети.

Суд враховує позицію прокурора, яка просила призначити ОСОБА_3 покарання у виді одного року позбавлення волі з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням. Разом із тим установлені під час судового розгляду обставини та дані про особу обвинуваченого не дають підстав для висновку, що менш суворий із передбачених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України вид покарання — штраф — буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запропоноване прокурором застосування ст. 75 КК України у цьому кримінальному провадженні передбачало б призначення ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі на строк один рік з подальшим вирішенням питання про звільнення його від відбування такого покарання з випробуванням.

Однак з огляду на встановлені обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого суд не вбачає достатніх підстав для призначення більш суворого виду основного покарання за наявності передбаченого санкцією ч. 1 ст. 382 КК України менш суворого покарання у виді штрафу.

З урахуванням сукупності наведених обставин суд доходить висновку, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень достатнім і необхідним є призначення основного покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам його вчинення, даним про особу обвинуваченого, є співмірним та достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не встановив.

Процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12026181060000197 від 19 серпня 2026 року речовим доказом є оптичний диск з відеозаписом події, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили слід залишити при матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 53, 65–67, ч. 1 ст. 382 КК України, статтями 100, 349, 368–371, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд, —

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речовий доказ у кримінальному провадженні № 12026181060000197 від 19 серпня 2026 року — оптичний диск з відеозаписом події — після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження протягом строку їх зберігання.

Судове рішення не може бути оскаржене з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

В іншій частині вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1