Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №546/821/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 546/821/26

Провадження № 2/545/3031/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі: секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначила, що 28.09.2025 в місті Решетилівка ОСОБА_2 власноручно було написано та підписано розписку наступного змісту (мовою оригіналу): «Я ОСОБА_2 05.09.2003 №3786810372 виданий 5337 зарегістрований і проживаю за адресою АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 одержав автомобіль марки НОМЕР_2 знак НОМЕР_3 в борг на 8 місяців вісім місяців в борг за 60 тисячь гривень в ОСОБА_1 НОМЕР_4 виданий 22.03.2000 р. проживаючи за адресою АДРЕСА_2 зобов`язуюся повернути кошти зобов`язуюся повернути кошти своєчасно в повному обсязі беру авто 28.09.2025 зобов`язуюсь повернути до 28.05.2026 після повернення коштів за автомобіль марки ВАЗ 2109 номер знак НОМЕР_3 ОСОБА_1 повертає розписку і претензій немає. Розписка написана мною при ОСОБА_3 який мешкає за адресою АДРЕСА_3 і підтверджує факт передачі авто на термін вказаний позичальнико з верху. Мною записано вірно 28.09.2025-28.05.2026».

27.09.2025 року між нею та відповідачем до написання даної розписки існували правовідносини щодо придбання вищезазначеного автомобіля, за якими було здійснено розрахунок у розмірі 60000,00 гривень, проте, як потім з`ясувалось, відповідач не був його власником і автомобіль було йому повернуто 28.09.2025 року.

У позасудовому порядку вирішити спір немає можливості, оскільки фактична адреса проживання ОСОБА_2 невідома.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг у в сумі 60000,00 грн, 6068,21 грн.- відсотки за договором позики та судові витрати.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання двічі не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до частини 1 та частини 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст.1047 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із норм ст.1051 ЦК України слідує, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У свою чергу, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

На підставі частин 1-3 статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Відповідно до ч.1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, досліджуючи боргові розписки, суд для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування ст. ст.1046,1047 ЦК України повинен виявити справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа.

Саме такий правовий висновок про застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, які згідно зі ст. 360-7ЦПК України є обов`язковими для всіх судів України.

Зокрема, як убачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи № 6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року).

Судом встановлено, що 28.09.2025 року 28.09.2025 року ОСОБА_2 була складена боргова розписка на суму 60000,00 грн., у якій зазначив, що зобов`язкується повернути грошові кошти по спливу восьми місяців (а.с. 52).

Отже, між сторонами виникли позикові правовідносини. Даний договір є договором позики, укладений у відповідній письмовій формі; складені позичальником розписки є одночасно і підтвердженням укладення договору позики та письмовою формою договору, і підтвердженням умов договору щодо розміру позики і строку повернення, і також підтвердженням отримання позичальником грошових коштів за договором позики у вказаному розмірі. Договір позики є реальним, і з даного договору для позичальника виникли грошові зобов`язання по поверненню позичених коштів у строки, встановлені договором, і відповідно для нього виникли передумови для негативних наслідків, передбачених законом на випадок невиконання грошових зобов`язань чи неналежного їх виконання.

Після спливу терміну виконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку щодо повернення боргу, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.

Вимога від 15.06.2026 року про повернення грошових коштів була надіслана ОСОБА_2 за місцем його проживання (а.с. 11, 12).

Суд приймає до уваги, що оригінал розписки на момент подачі позову знаходиться ОСОБА_1 , що свідчить про неповернення відповідачем позики, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та зазначені норми закону, та оскільки було доведено факт укладення між сторонами договору позики, та відповідно факту існування боргового зобов`язання, тому суд вважає, що позов про стягнення боргу за розпискою, є обґрунтованим, й за цих підстав позов в частині стягнення основної суми у розмірі 60000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він є безпроцентним; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики- є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалася. (Правовий висновок, який було зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц)

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Проте, суд не погоджується з наданими стороною позивача розрахунками штрафних санкцій, оскільки для їх розрахування взятий період з 29.09.2025р. по 28.05.2026р., оскільки боргова розписка була складена 28.09.2025 року, термін виконання зобов`язання за якою спливав через 8 місяців, тобто 28.05.2026 року. Отже, першим днем прострочення виконання зобов`язання є 29.05.2026 року. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 10.07.2026 року, а тому для розрахування облікової ставки НБУ суд застосовує період з 29.05.2026р. по 09.07.2026р. (42 дні).

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти згідно облікової ставки НБУ у розмірі 1035,62 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на її корить судовий збір у розмірі 1229,80 коп. пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на корить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , борг у в сумі 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., проценти від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 1035 (одна тисяча тридцять п`ять) грн. 62 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на корить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , витрати по оплаті судового збору у розмірі 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) грн. 80 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб