Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №462/8576/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8576/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника та підсистему «Електронний суд» 23.09.2026 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R760231 від 11.09.2026 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова №R760231 від 11.09.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.2101 КУпАП є протиправною, оскільки відповідачем не встановлено належних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що має III групу інвалідності, відомості про яку, відображені в застосунку «Резерв+». Крім того, він визнаний непридатним до військової служби, у зв`язку з чим вважає, що не підлягав мобілізації та не мав необхідності уточнювати облікові дані. Вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою для уточнення облікових даних 23.07.2026 року, однак у постанові не зазначено, які саме облікові дані ним не було уточнено. Також звертає увагу на примітку до ст.210 КУпАП, відповідно до якої положення статей 210, 2101 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних. Крім того, позивач вважає, що обов`язок уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів, передбачений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виник після набрання чинності Законом України № 3633-IX від 11.04.2024 року, однак після цієї дати Президентом України не приймалося нового указу про оголошення мобілізації, а тому, на його думку, такий обов`язок у нього не виник. Зазначає, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилаючись на викладене, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24.09.2026 року відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторони.

Уповноваженим представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 –Зима С.Ю. 29.09.2026 року подано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 31.07.2024 року та рішенням 09.04.2026 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленим у формі довідки № 2026-0409-1133 1103-0, ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони по гр. ІІ ст., 64б (наказ МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року № 402, зареєстрований в МЮ України 17.11.2008 року за № 1109/15800 р.), що повністю суперечить позиції позивача в тій частині, що він визнаний непридатним до військової служби. Зазначає, що 08.07.2026 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку № 8109813 про необхідність явки 23.07.2026 року о 09 год. 00 хв. для уточнення облікових даних, однак позивач за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній», що, на думку відповідача, підтверджує належне оповіщення позивача відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560. У зв`язку з неявкою позивача 31.07.2026 року Центр звернувся до органів Національної поліції з метою його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. 07.09.2026 року позивача було доставлено до Центру, де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 645 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено дату, час і місце розгляду справи 11.09.2026 року о 10 год. 30 хв. Водночас позивач, на пропозицію надати пояснення чи зауваження, власноруч зазначив, що повістки не отримував. Стверджує, що позивач був повідомлений про розгляд справи, однак у визначений час не з`явився та клопотань про її відкладення не подавав. За результатами розгляду 11.09.2026 року начальником Центру винесено постанову №R760231 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає, що постанова винесена уповноваженою посадовою особою, а зібрані матеріали підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Щодо доводів позивача про наявність інвалідності III групи відповідач зазначає, що відповідні відомості дійсно містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак сам по собі цей факт не звільняє особу від обов`язку вести військовий облік та з`являтися за викликом ТЦК та СП для уточнення облікових даних. При цьому, за даними реєстру «Оберіг», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 2 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (особа, визнана в установленому законом порядку особою з інвалідністю) була надана позивачу лише з 28.08.2026 року, тобто на час надіслання на адресу місця проживання (реєстрації) позивача: АДРЕСА_1 , повістки № 8109813 про необхідність явки 23.07.2026 року та звернення 31.07.2026 року до органів Національної поліції про доставлення позивача, як такого, що порушив правила військового обліку, ОСОБА_1 своїм правом на відстрочку не скористався. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 . діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судове засідання 05.10.2026 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого уповноваженого представника, при цьому 05.10.2026 року уповноважений представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із змісту ст.5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 11.09.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 Могилою Б.С. винесено постанову №R760231, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 23.07.2026 року о 09.00 год. не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановлений законом строк не прибув, про причини неявки не повідомляв, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.14).

Вказану постанову прийнято за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №645 від 07.09.2026 року, в якому містяться пояснення позивача, у яких він зазначає, що повістки не отримував.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Між тим, суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Відповідно до ч.1-3, 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІX від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи сторін щодо належності повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суд виходить із положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного поштовим відправленням є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо інша адреса місця проживання не повідомлялася територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом, повістка №8109813 була направлена позивачу за адресою його зареєстрованого місця проживання та повернута до ТЦК та СП з відміткою «адресат відсутній». Відтак, з урахуванням положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України №560, позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП 23.07.2026 року.

Посилання позивача на те, що у нього не було необхідності уточнювати військово-облікові дані, оскільки відповідні відомості ним було внесено через електронний кабінет, а також з огляду на наявність III групи інвалідності, суд вважає необґрунтованими.

Сам факт наявності у позивача інвалідності не звільняє його від виконання обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відстрочка була надана відповідачу лише з 28.08.2026 року, тобто після його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Посилання позивача на те, що він нібито виключений з військового обліку, також не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Навпаки, відповідно до наданих відповідачем відомостей позивач перебуває на військовому обліку в ТЦК та СП з 31.07.2024 року.

Так само саме по собі уточнення позивачем окремих військово-облікових даних в електронному вигляді не свідчить про відсутність у ТЦК та СП правових підстав для його виклику та не звільняє позивача від обов`язку прибути за належним чином направленою повісткою. Відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Доводи позивача про те, що в повістці не конкретизовано, які саме дані підлягали уточненню, також не спростовують встановленого факту його неявки за викликом. Зміст повістки визначає обов`язок особи прибути до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, а не передбачає необхідності попереднього встановлення особою переліку таких даних.

При цьому, суд враховує, що 07.09.2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення №645 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивачу було відомо про обставини, які ставляться йому у вину, а також про дату, час і місце розгляду справи. Водночас будь-яких належних доказів поважності причин неявки за викликом 23.07.2026 року позивачем суду не надано.

Посилання позивача на примітку до статті 210 КУпАП також не спростовує висновків суду, оскільки наведене ним положення не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку виконувати вимогу про прибуття до ТЦК та СП у разі його належного оповіщення.

Таким чином, судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку, був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК та СП 23.07.2026 року, однак за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Доказів, які б свідчили про поважність причин неявки або про відсутність у позивача відповідного обов`язку, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова №R760231 від 11.09.2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.

Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний