Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №442/5978/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5978/26

Провадження №2/442/2481/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Позов мотивує тим, що 30 липня 1994 року у Верхньодорожівській сільській раді Дрогобицького району Львівської області він зареєстрував шлюб з відповідачкою. У зареєстрованому шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є повнолітніми та проживають окремо.

Подружнє життя у нього з відповідачкою склалося невдало. З травня 2023 року вони припинили близькі подружні стосунки, спільного бюджету та господарства не ведуть, проживають окремо.

Причиною розпаду сім`ї стало те, що у них різні погляди на спільне подружнє життя, з приводу чого у них часто виникали сварки та непорозуміння.

При таких обставинах, вважає, що подальше перебування у шлюбі з відповідачкою є лише формальним, сім`я давно розпалася остаточно i безповоротно, примирення між ними неможливе, збереження цього формального шлюбу суперечить його інтересам.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

17.08.2026 представник відповідача адвокат Партика О.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Відповідачка заперечує проти задоволення позову, зокрема щодо наведених Позивачем обставин, які обгрунтовують його вимогу.

Зазначає, що 30 липня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Верхньодорожівської сільської ради Львівської області. Відтоді сторони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , виховували синів, займалися разом спільною підприємницькою діяльністю, будували спільні плани на майбутнє. Під час шлюбу подружжя придбало кілька об`єктів нерухомості (нежитлові приміщення, квартиру), а також транспортні засоби.

Вказує, що поведінка Позивача змінилася наприкінці 2025 року, коли стало зрозуміло, що в його житті з`явилася інша жінка. Оскільки подружжя прожило разом близько 32-х років, Відповідачка намагалася зберегти шлюб ще до подання Позивачем даного позову.

Оскільки сторони з 1991 року проживали разом, виховали двох дорослих синів, надбали певну кількість майна, і дружина прагне зберегти шлюб через наявність ще почуттів до чоловіка, збереження шлюбу відповідає її інтересам та їх дітей. З цією метою Відповідачка також клопоче про надання строку на примирення подружжя.

Інші процесуальні дії у справі.

З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 03.08.2026 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідачки зроблено відповідний запит за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримано відповідь про те, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 03.08.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому просить не брати до уваги відзив, поданий представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Партика О.В. та постановити рішення, яким шлюб між сторонами розірвати. Вважає, що поданий представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Партика О.В. відзив на позовну заяву не може бути взятий судом до уваги, оскільки викладені у ньому заперечення проти позову є неправдивими, надуманими та результатом викривленої суб`єктивної оцінки відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_5 дійсних обставин справи, а також є неспроможними, так як не грунтуються на законі.

Зазначає, що неправдивими є твердження сторони відповідача про те, що «не відповідають дійсності, є абсолютно надуманими, неправдивими, перекрученими на свою користь» твердження позивача про те, що з травня 2023 року сторони припинили близькі подружні стосунки, спільного бюджету та господарства не ведуть, проживають окремо. Так як насправді всі твердження, викладені ним у змісті позовної заяви відповідають дійсності і є правдивими.

Вказує, що в дійсності у травні 2023 року Позивач з Відповідачкою припинили близькі подружні стосунки та ведення спільного господарства і з того часу проживають разом. Їхні діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є повнолітніми, проживають окремо.

Зазначає, що саме Відповідачка у травні 2023 року залишила його самого проживати у 2-х поверховому житловому будинку по АДРЕСА_2 , який він сам збудував за власні особисті кошти, і перейшла проживати до будинку своєї матері, де і проживає до сьогоднішнього дня. З того часу його життям Відповідачка абсолютно не цікавилася і не виявляла до нього жодних почуттів любові та поваги.

Наголошує, що у вересні 2025 року Відповідачка вигнала його із збудованого ним за власні особисті кошти житлового будинку АДРЕСА_2 , оскільки право власності на цей житловий будинок було зареєстроване за матір`ю Відповідачки. Проганяючи його із фактично власного житла, Відповідачку не цікавив той факт, що Позивач не має де проживати, наміру відновити стосунки і зберегти сім`ю у неї не було, як і немає в даний час.

Тому, забравши частину своїх речей Позивач був вимушений залишити збудований ним житловий будинок і перейти проживати в будинок його матері в с.Бистриця Дрогобицького району Львівської області, де і зараз проживає. З травня 2023 року і по даний час подружніх стосунків з Відповідачкою не поновлювали, нічого спільного у них немає.

Вказує, що перед зверненням у суд з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 обговорював з Відповідачкою долю їхньої сім`ї, яка особисто заявила, що повністю згідна на розірвання шлюбу та вважає, що їхня сім`я давно розпалася, однак повідомила, щоб Позивач сам звертався у суд з позовом про розірвання шлюбу, так як доля їхньої сім`ї їй байдужа.

Зазначає, що після отримання з суду позовної заяви про розірвання шлюбу, Відповідачка зустріла Позивача на вулиці та почала викрикувати в його сторону образливі слова. Відтак вважає, що подальше формальне перебування у шлюбі з відповідачкою є недоцільним та непотрібним, сім`я їхня давно розпалася остаточно і безповоротно, примирення між ними неможливе, а збереження цього формального шлюбу суперечить його інтересам. Тому Позивач категорично заперечує проти надання йому з Відповідачкою строку на примирення та наполягає на розірванні шлюбу.

Ухвалою судді від 02.09.2026 провадження у справі зупинено, надавши сторонам строк для примирення, тобто до 07 жовтня 2026 року о 10.00 год.

05.10.2026 ОСОБА_1 подано до суду заяву, у якій просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі та наполягає на розірванні шлюбу, так як примирення не відбулось. Зазначає, що сторони у справі подружніх стосунків не підтримують з травня 2023 року і надалі проживають окремо, спільного господарства не ведуть, кожен з них має свій бюджет.

Ухвалою суд від 07.10.2026 провадження в справі відновлено.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (видано повторно), між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 30 липня 1994 року зареєстровано шлюб у Верхньодорожівською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, про що зроблено актовий запис №7.

Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з заяви, поданої ОСОБА_1 , від 05.10.2026, примирення між сторонами не відбулось, сторони надалі проживають окремо, подружніх стосунків не поновлювали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Ураховуючи вищенаведене, аналізуючи докази у справі, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони протягом тривалого часу проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.

Даний висновок суду кореспондує із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові №761/33261/16-ц від 26.11.2018 про те, що суд не може примушувати подружжя проживати разом, цікавитися їх приватним життям, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків, а надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 30 липня 1994 року Верхньодорожівською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, про що зроблено актовий запис №7.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 07.10.2026.

Суддя Павлів З.С.