Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №125/1484/25 — Барський районний суд Вінницької області

125/1484/25

1-кп/125/95/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025020140000100 від 20.04.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бар Вінницької області, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ч. 5 ст. 407 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

УСТАНОВИВ:

Порушуючи вимоги ст. 3, 27 Конституції України, ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 стрілець-снайпер 1 механізованого відділення - бойова машина 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 вчинив кримінальні правопорушення за таких обставин.

17.12.2022 під час вечірньої перевірки особового складу виявлено, що стрілець-снайпер 1 механізованого відділення - бойова машина 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 був відсутній без поважних на те причин у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 . Так, 17.12.2022 солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитися від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби до моменту його затримання 15.05.2025. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов?язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, у правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, – самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

20.04.2025 близько 09:00 ОСОБА_3 прийшов до будинку ОСОБА_7 , яка є матір`ю малолітньої ОСОБА_8 , де вони разом на кухні близько двох годин розпивали алкогольні напої у присутності малолітньої. Того ж дня, близько 11:00 під час розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_7 вийшла з кухні до іншої кімнати будинку, щоб нагодувати свою молодшу дитину, а ОСОБА_3 залишився наодинці з малолітньою ОСОБА_8 . Реалізуючи свій злочинний умисел, близько 11:05 ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, впевнившись, що дорослі члени сім?ї малолітньої ОСОБА_8 за ним не спостерігають, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що остання є малолітньою особою, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, використовуючи при цьому її вік та довірливе ставлення до себе, як до друга її батьків, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загальноприйнятим моральним принципам, Закону України «Про захист суспільної моралі», «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012, та Закону України «Про охорону дитинства», якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з сексуальних мотивів підійшов до останньої та почав торкатись своєю рукою її грудей і талії. Після чого, ОСОБА_3 відійшов від неї на невелику відстань, розстібнув ширінку штанів та демонстративно дістав перед малолітньою потерпілою свій статевий орган, а малолітня ОСОБА_8 одразу ж сказала ОСОБА_3 припинити вказані дії, однак, він умисно не зупинявся. Далі малолітня ОСОБА_8 вимушено крикнула про допомогу своїй матері ОСОБА_7 , яка відразу прибігла з сусідньої кімнати та побачила, як ОСОБА_3 демонструє її малолітній дочці свій статевий орган та припинила його дії, вивівши його з будинку на подвір?я.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив насильницькі дії сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_8 , чим спричинив шкоду нормальному психічному та фізичному становленню малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов?язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.

Крім того, 20.04.2025 у першій половині дня, більш точний час не встановлено, ОСОБА_3 перебував на кухні будинку по АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої з ОСОБА_7 у присутності її малолітньої доньки ОСОБА_8 , у цей час у нього виник умисел на вчинення розпусних дій щодо останньої. Дочекавшись, коли ОСОБА_7 вийде з приміщення кухні та залишившись наодинці з малолітньою ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є малолітньою особою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, бажаючи їх настання, користуючись відсутністю інших осіб, нехтуючи нормами моралі, встановленими в суспільстві, з метою задоволення власної статевої пристрасті, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої особи та сформувати у неї аморальні погляди, діючи всупереч загальноприйнятим моральним принципам, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012, та Закону України «Про охорону дитинства», якими кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів, з метою задоволення власної статевої пристрасті, підійшов до малолітньої ОСОБА_8 , користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, почав руками торкатися її грудей і талії. Після чого, незважаючи на зауваження малолітньої ОСОБА_8 , діючи з сексуальних мотивів, ОСОБА_3 умисно оголив свій статевий орган та демонстрував його малолітній ОСОБА_8 .

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, - вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за епізодом самовільного залишення військової частини визнав повністю, зазначив, що бажає повернутися на службу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за епізодами вчинення сексуального насильства та розпусних дій щодо малолітньої не визнав. Суду пояснив, що 20.04.2025 близько 01:00 ночі йому подзвонила ОСОБА_9 , сказала, що хоче пива. ОСОБА_10 сказав, що не хоче порушувати комендантську годину; ОСОБА_11 наполягала, тому вони придбали пиво на заправці, та вживали його вдома у Гайдамаки. Близько 04:00 ранку ОСОБА_10 пішов додому. Близько 08:00 ранку ОСОБА_9 знову подзвонила йому та запросила до себе, він прийшов та вони випили близько 0,5 л горілки. Далі він ходив в магазин ще за алкогольними напоями, при цьому ОСОБА_9 відпустила з ним до магазину ОСОБА_8 , яка купила цукерки. Вони повернулися додому та далі з ОСОБА_12 вживали алкогольні напої. Близько 11:00 ОСОБА_9 запропонувала вийти на вулицю палити, однак ОСОБА_10 відмовився, вона пішла сама. Коли ОСОБА_9 повернулася, то почала його звинувачувати, що він мацав її доньку чи показував. ОСОБА_9 вдарила його та він вийшов. Сидів на лавці, закинув голову назад, бо з носа від удару ОСОБА_13 текла кров. Через деякий час прийшов ОСОБА_14 , спитав, що трапилося, пішов у будинок, ОСОБА_10 не бачив, хто відкрив йому двері.

На запитання прокурора та інших учасників провадження обвинувачений ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_8 зараз 14 років. Сім`ю ОСОБА_11 він знає давно, знайомий з рідним батьком ОСОБА_8 , ще бачив, коли ОСОБА_9 була вагітною донькою. Вказав, що 20.04.2025 не залишався наодинці з дитиною. Раніше часто бував у них у гостях, відпочивали чи допомагав по господарству. Коли він приходив, то ОСОБА_15 дивилася за меншими дітьми, тому вона була зла на ОСОБА_16 , та він вважає, що обмовляючи його, вона вирішила помститися йому.

Зазначив, що йому ОСОБА_8 «отвратітєльна», він не поважає її як дитину, бо вона часто обманює, краде, не ходить у школу.

У присутності ОСОБА_3 дитина не розказувала мамі про те, що він її зачіпав, мабуть у кімнаті розказала.

ОСОБА_10 не намагався з`ясувати з ОСОБА_12 , що дитина його обмовила.

Щодо розстібнутих штанів обвинувачений пояснив, що на джинсах не працювала застібка-блискавка, він навіть здавав їх у ремонт і про це знає свідок ОСОБА_17 , бо його матір швея. Крім того, під джинси обвинувачений одягнув ще одні штани, оскільки було холодно, тому, коли джинси були розстібнуті, нічого не могло бути видно.

Крім того, обвинувачений звернув увагу суду на те, що у поясненнях потерпілої та законного представника потерпілої є розбіжності, спочатку вони зазначали, що підійшов обійняв, то розстібнув штани, то застібнув штани.

Під час допиту законного представника потерпілої ОСОБА_18 ОСОБА_10 не задавав питання щодо того, що ОСОБА_8 може обманювати, та що вона краде, оскільки вважає, що там нема з ким говорити. Вони мають погану репутацію, та всі вірять йому, а не потерпілій та законному представнику потерпілої. Крім того, обвинувачений повідомив, що у віці п`ятнадцяти років матір малолітньої ОСОБА_8 . ОСОБА_7 зазнала сексуального насильства, тому повірила доньці.

Законний представник потерпілої ОСОБА_9 суду пояснила, що 20.04.2025 вони з ОСОБА_19 випивали у неї вдома по вул. Медвецького, 45 у м. Бар. ОСОБА_9 вийшла з кухні, бо у сусідній кімнаті заплакала дитина, потім заплакала ОСОБА_20 , ОСОБА_9 повернулася на кухню, ОСОБА_10 сидів на стільці, у нього було «усе зверху».

На запитання прокурора та інших учасників провадження законний представник потерпілої суду пояснила, що з ОСОБА_19 вони знайомі з того часу, як ОСОБА_11 було 8 років, він часто приходив до них додому, допомагав і сім`я ОСОБА_11 теж йому допомагала. У той день ОСОБА_10 прийшов до них у гості, вони сиділи на кухні і вживали алкогольні напої, були у трохи більше, ніж середньому стані сп`яніння. На кухні вони знаходилися утрьох: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і донька ОСОБА_18 - ОСОБА_8 . У якийсь момент ОСОБА_9 вийшла у сусідню кімнату, погодувати меншу дитину. У цей час почула крик ОСОБА_8 , яка вбігла у кімнату налякана та плакала, казала, що не знає, що робити. ОСОБА_9 повернулася у кухню, побачила, що ОСОБА_10 сидить з оголеним статевим органом, вона почала на нього сваритися, вдарила та вигнала на вулицю, замкнула двері.

Донька плакала, заспокоїлася під вечір, пояснювала, що ОСОБА_10 почав її обіймати, лапати за груди і по талії. ОСОБА_8 була одягнена у топ та шорти, ОСОБА_10 чіпав її через одяг.

Після роботи з психологом у дитини нормальний та спокійний стан.

ОСОБА_10 у той день, коли це трапилося, нічого сам не пояснював, ОСОБА_9 про те, що сталося, з ним не розмовляла.

Поліцію викликали, коли прийшов кум ОСОБА_18 – свідок ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що прийшов до ОСОБА_18 взяти цигарку. ОСОБА_10 був на лавці у стані сильного алкогольного сп`яніння, він навіть не міг говорити через стан сп`яніння, був у неадекватному стані. Двері у будинок були зачинені, свідок постукав, відкрила ОСОБА_8 , свідок спитав, де мама, дитина сказала, що спить та почала розповідати свідкові, що ОСОБА_10 до неї приставав.

На запитання прокурора та інших учасників провадження свідок ОСОБА_17 пояснив, що у ОСОБА_16 була розстібнута ширінка, на думку свідка, він справляв нужду і не застібнув.

Коли ОСОБА_20 відкрила двері свідкові, то була одягнута у топ та шорти. ОСОБА_10 був одягнутий у футболку і джинси, взутий у кросівки чи туфлі, це свідок точно не пам`ятає.

ОСОБА_10 дружив ще з мамою ОСОБА_18 , були добрими знайомими, дружили десь 20-25 років, ніколи нічого подібного, як трапилося, свідок за ним не бачив.

Про зустріч того дня вони з ОСОБА_12 і ОСОБА_19 домовилися завчасно, домовилися на обід зібратися.

ОСОБА_8 розповіла свідкові, що ОСОБА_10 приставав до неї, ніби мацав. Свідок спитав ОСОБА_16 про це, той у відповідь махнув, що ні.

Під час судового розгляду були досліджені такі письмові докази за епізодом самовільного залишення військової частини:

- копія доповіді командира військової частини НОМЕР_1 № 1378 від 17.12.2022 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ;

- копія рапорту від 24.09.2023 заступника командира 2 механізованої роти з морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 щодо самовільного залишення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , зокрема солдатом ОСОБА_3 ;

- копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 938 від 24.09.2023 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 ;

- копія письмових пояснень ОСОБА_21 та ОСОБА_22 від 24.08.2023, відповідно до яких у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 під час загального шикування підрозділу виявлена відсутність військовослужбовців, зокрема ОСОБА_3 ;

- копія акту службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцями, зокрема солдатом ОСОБА_3 від 25.09.2023, згідно з яким службовим розслідуванням встановлено, що у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 під час загального шикування наявності особового складу 17.12.2022 було виявлено відсутність військовослужбовців, зокрема солдата ОСОБА_3 . Особисті речі військовослужбовців у розташуванні підрозділу відсутні. На телефонні дзвінки не відповідали. Місцезнаходження невідоме. Зброя, закріплена за військовослужбовцями, на місці. Викладене вище підтверджується письмовими поясненнями сержанта з матеріального забезпечення 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_22 та санітара 1 механізованого відділення - бойова машина 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_21 ;

- копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 569 від 25.09.2023, відповідно до якого службове розслідування завершено, солдата ОСОБА_3 визнано безпідставно відсутнім з 17.12.2022;

- копія витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 287 від 14.10.2022 про зарахування старшого солдата ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- копія службової характеристики від 25.09.2023, відповідно до якої під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 характеризується негативно;

- копія медичної характеристики від 24.09.2023, згідно з якою солдат ОСОБА_3 знаходився під медичним наглядом військової частини НОМЕР_2 з 14.10.2022, при первинному медичному огляді скарг на стан здоров?я не пред?являв. На диспансерному обліку психіатра, нарколога, фтизіатра не перебував. Попередні дані про стан здоров?я відсутні. На даний час стан здоров?я оцінити неможливо з причини відсутності військовослужбовця.

Під час судового розгляду були досліджені такі письмові докази за епізодами вчинення сексуального насильства та розбещення:

- протокол огляду місця події від 20.04.2025 з фототаблицями, що проводився у присутності понятих, на підставі заяви ОСОБА_7 про дозвіл на огляд на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду слідів та речових доказів, які б мали значення для досудового розслідування не виявлено;

- висновок судово-психіатричного експерта № 539 від 07.07.2025 за результатами якого, відповідно до поставлених експертам запитань, у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, ОСОБА_3 не страждав на психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_3 на психічні розлади не страждає (Z04.6), перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності; за своїм психічним станом ОСОБА_3 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_3 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Щодо здатності ОСОБА_3 за своїм психічним станом самостійно реалізовувати своє право на захист, дане питання виходить за межі компетенції судово-психіатричного експерта;

- висновок експерта № 1504 від 15.05.2025 за результатами судово-медичної токсикологічної експертизи, відповідно до якого, при судово-медичній експертизі крові громадянина ОСОБА_3 , 1988 року народження, методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 2,3 ‰. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- протокол проведення слідчого експерименту від 09.05.2025 з відеозаписом, що проводився за участю свідка ОСОБА_7 , у присутності понятих, за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки і уточнення відомостей вчинення насильницьких дій сексуального характеру відносно ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_7 повідомила, що на ОСОБА_23 20.04.2025 вона у себе на кухні разом з ОСОБА_3 вживала алкогольні напої у присутності малолітньої ОСОБА_8 . У той момент коли свідок ОСОБА_7 вийшла з кухні до кімнати погодувати свою дитину, а її донька ОСОБА_8 та ОСОБА_3 залишилися наодинці на кухні. Приблизно через 5 хвилин її покликала донька, коли ОСОБА_7 зайшла на кухню, то побачила, що ОСОБА_3 перебуває на кухні та дістав свій статевий орган. Зі слів свідка донька їй розповіла, що ОСОБА_3 торкався до її грудей і талії та показував свій статевий орган. Після чого ОСОБА_7 вигнала ОСОБА_3 з будинку;

- психологічний висновок спеціаліста за результатами проведення допиту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 29.04.2025 та відеозапис, відповідно до якого практичний психолог дійшла висновків, що потерпіла ОСОБА_8 відтворює обставини події, місце події, спосіб вчинення кримінального правопорушення, зазначає деталі, що сталися до вчинення кримінального правопорушення та після вчинення кримінального правопорушення. Під час допиту психоемоційний стан характеризується зосередженістю дитини на розмові, зростання психоемоційної напруги не прослідковувалося. Ураховуючи особливості роботи механізмів пам?яті, зокрема викривлення деталей інформації з кожним наступним описом (повтором), а також зважаючи на те, що ОСОБА_8 спокійно та детально розповідала усе, що відбувалося того дня, що не змінювалося на протязі усієї розмови, не рекомендовано проводити повторний допит малолітньої ОСОБА_8 у судді;

- лист КНП «Барська міська лікарня» Барської міської ради відповідно до якого, згідно з висновком медичного огляду № 58 від 20.04.2025, за результатами огляду за допомогою приладу «Drager» у ОСОБА_3 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,65 ‰.

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.06.2026 з відеозаписом, що проводився за участю свідка ОСОБА_7 , у присутності понятих, з метою перевірки та відтворення обстановки розбещення ОСОБА_3 малолітньої ОСОБА_8 . Свідок ОСОБА_7 розповіла, що на Великдень 2025 року (20.04.2025) у ранкову пору доби до неї у гості прийшов друг сім`ї ОСОБА_3 та вони разом на кухні розпивали пиво. Приблизно через півтори години, близько 10:30 прокинулася її старша донька, зайшла на кухню та попросила їсти. ОСОБА_7 насипала їй їсти та донька пішла до кімнати. Поївши, ОСОБА_8 принесла на кухню тарілку та сіла поруч з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , які пили пиво. У цей момент у кімнаті заплакала менша дочка ОСОБА_24 та ОСОБА_7 пішла її годувати, а ОСОБА_8 залишилася на кухні з ОСОБА_3 . Потім ОСОБА_7 почула, що її старша донька кличе її на кухню. Коли ОСОБА_7 ввійшла до кухні, то побачила, що ОСОБА_3 перебуває з розстібнутими штанами та дістав свій статевий орган, донька повідомила, що він тримав її за груди та талію і показував свій статевий орган;

- протокол огляду від 17.06.2026 з відеозаписом під час якого предметом огляду був паперовий конверт, усередині якого наявний CD-R оптичний диск, який містить запис допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза залом судового засідання в іншому приміщенні - у відділенні надання соціальних послуг особам/дітям/сім?ям, які постраждали від насильства (підрозділ Барнахус) Комунального закладу «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг», який розташований за адресою: Вінницька область, Вінницький район, селище Вороновиця, вул. Якова Гальчевського, 20Б. Під час допиту потерпіла повідомила, що давно знайома з ОСОБА_3 . На Пасху ОСОБА_3 прийшов до них, напився та показував ОСОБА_8 свій статевий орган, знімав штани, торкався талії та грудей. Коли він почав розстібати ширінку, вона почала кричати та кликати маму. У цей час мама знаходилася у будинку, пішла малих годувати. Вона бігла ледь не впала, кричала, що ти робиш, ОСОБА_3 почав застібати ширінку, після чого мама витягнула його на вулицю. Мамі сказав, що такого не було, просто ширінка розстібнулася. ОСОБА_8 говорила ОСОБА_3 «отстань», але він не слухав її та робив своє, не намагався застібнути ширінку та торкався до ОСОБА_8 . Зі слів ОСОБА_8 інтимних частин тіла ОСОБА_3 не торкався, боляче не робив, поводив себе не агресивно. Один на один вони були 10-15 хвилин, у присутності потерпілої ОСОБА_3 був голим 15 секунд. Подібна поведінка з його сторони була два рази. Щодо першого разу розповіла, що ОСОБА_3 ночував у них, бо було пізно йти додому, коли він прокинувся ОСОБА_8 сиділа та мала йти гуляти з подружками. ОСОБА_3 підійшов до неї та сказав йти до нього під одіяло, мамі не казала, але потім сказала. Причин говорити неправду про ОСОБА_3 не має;

- копія повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до даних якої ОСОБА_8 народилася 26.05.2012, батьками є ОСОБА_25 та ОСОБА_7 . Зі змісту документу також вбачається, що станом на день вчинення кримінальних правопорушень потерпілій виповнилося 12 років;

- характеристика ОСОБА_8 , учениці 7-а класу Барського ліцею № 3 Барської міської ради, відповідно до якої вона має навчальні досягнення середнього та достатнього рівня. Дівчинка на уроках незібрана, неуважна, а тому не справляється з навчальними завданнями. Виявляє інтерес до образотворчого мистецтва, трудового навчання та фізичної культури. Під час занять порушень дисципліни не має. Охоче контактує з однокласниками. Бере участь у житті класу, але не виявляє ініціативи в роботі. Учениця часто пропускає заняття через те, що мати залишає її вдома. Причина - сімейні обставини;

- копія акту обстеження умов проживання від 22.04.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з яким на момент обстеження умов проживання у помешканні чисто, є меблі та техніка, наявні продукти харчування. У дітей окремі спальні місця, є одяг та взуття, канцелярське та шкільне приладдя.

Витяги з ЄРДР, копія ухвали Барського районного суду Вінницької області від 25.04.2025 (справа № 125/767/25), якою за клопотанням слідчого було постановлено допитати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза залом судового засідання в іншому приміщенні ? у відділенні надання соціальних послуг особам/дітям/сім`ям, які постраждали від насильства (підрозділ Барнахус) Комунального закладу «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг», в якості потерпілої у кримінальному провадженні № 12025020140000100 від 20.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 КК України; постанова про призначення групи прокурорів від 21.05.2025, рапорт старшого слідчого СВ ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_26 , постанова про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 21.05.2025, постанова про призначення групи прокурорів від 23.05.2025, постанова про визначення підслідності кримінального провадження та направлення матеріалів досудового розслідування від 23.05.2025, постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне провадження від 23.05.2025, постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 30.06.2025, постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 31.03.2026, наказ «Про закріплення слідчих СУ та територіальних підрозділів ГУНП у Вінницькій області за розслідуванням кримінальних проваджень за участю дітей» № 13 від 06.04.2025, рапорт ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 20.04.2025, копія паспорта на ім`я ОСОБА_3 , протокол затримання особи, на виконання ухвали (вироку) суду від 15.05.2025, розписка ОСОБА_3 від 22.06.2026 про отримання копії обвинувального акту та реєстру у кримінальному провадженні № 42026022130000068 від 10.06.2026, рапорт прокурора Барського відділу Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_27 , що надані прокурором, стверджують допустимість доказів, здобутих під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду.

Під час судового провадження суд дослідив докази у тому обсязі, як про це просили сторони кримінального провадження. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_3 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Оцінюючи досліджені докази у сукупності і взаємозв`язку, суд керується тим, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом кримінального процесуального закону, вирішуючи питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Завданнями кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.

Так, дії ОСОБА_3 , кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України - вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої (сексуальне насильство) вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди; та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України – вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Об`єктом цих злочинів є статева недоторканість особи, а також честь і гідність потерпілої, її нормальний розвиток як малолітньої. Статева недоторканість полягає у абсолютній забороні вступати у статеві контакти та вчиняти дії сексуального характеру з особою, яка в силу свого малолітнього віку та рівня розвитку не є носієм статевої свободи.

Розглядаючи справи за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суд зобов`язаний оцінити фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення з огляду на їх доведеність з приводу того: чи були вчинені щодо потерпілої особи будь-які насильницькі дії; чи мали такі дії (не пов`язані з проникненням в тіло іншої особи) сексуальний характер та чи були вони вчинені щодо малолітньої особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку незалежно від її добровільної згоди.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 23 Конституції України визначено, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Статтею 28 Конституції України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно зі статтею 12 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 (далі – Конвенції), Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Згідно зі статтею 16 Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання у здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Відповідно до статті 19 Конвенції, Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

Декларація прав дитини 1959 р. закріплює принцип, що дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Зазначене положення кореспондується з частиною 2 ст. 10 КПК України, де закріплено, що у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Дитина має свою специфіку, яка пов`язана із її віком, рівнем інтелектуального, емоційного розвитку, життєвим досвідом. Усе це впливає на можливість сприйняття нею подій кримінального правопорушення та можливість надати оцінку таким подіям.

Міжнародні стандарти допиту дітей випливають зі змісту Конвенції ООН «Про захист прав людини та основних свобод» 1950 року, Конвенції ООН «Про права дитини» 1989 року, Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, Керівних принципів, що стосуються правосуддя з питань, пов`язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів, 2005 року, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства 2007 року, Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього до дитини, 2010 року та ін.

Аналіз досліджених та оцінених у даному провадженні доказів свідчить про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені умисних злочинів доведена повністю та поза розумним сумнівом, дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфікуються за ч. 4 ст. 153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої (сексуальне насильство) вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди та за ч. 2 ст. 156 КК України як розбещення малолітньої.

Сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, що мали місце 20.04.2025 близько 11:00 на кухні будинку по АДРЕСА_2 , де обвинувачений ОСОБА_3 , достеменно знаючи про малолітній вік потерпілої, усвідомлюючи протиправність своїх дій, торкався своєю рукою грудей і талії малолітньої ОСОБА_8 , після чого, ОСОБА_3 розстібнув ширінку штанів та демонстративно дістав перед малолітньою потерпілою свій статевий орган, а малолітня ОСОБА_8 одразу ж сказала ОСОБА_3 припинити вказані дії, на що він не реагував. Будь-яке інше розумне пояснення подій кримінальних правопорушень судом виключається.

Версія захисту про те, що було холодно, тому ОСОБА_3 був у двох штанах, не є вірогідною, оскільки встановлено, що обвинувачений був у футболці, а потерпіла була у топі та шортах. Крім того, в обвинуваченні не йдеться про те, що статевий орган ОСОБА_3 випадково оголився у присутності малолітньої потерпілої, тому у даному випадку неважливо чи працювала застібка на штанах та скільки штанів було на обвинуваченому, а повідомлене не викликає обґрунтованого сумніву у версії події, яку надало обвинувачення.

Повідомлена обвинуваченим інформація про те, що у віці п`ятнадцяти років матір малолітньої ОСОБА_8 . ОСОБА_7 зазнала сексуального насильства, тому повірила доньці також не викликає обґрунтованого сумніву у версії події, яку надало обвинувачення.

На думку суду не заслуговує на увагу і зауваження обвинуваченого щодо наявності розбіжностей у поясненнях, які надала малолітня потерпіла, та законний представник малолітньої потерпілої, оскільки суд не вбачає таких розбіжностей, які б впливали на встановлення обставин злочинів чи, тим паче кваліфікацію злочинів.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України, та, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами.

За таких обставин, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 4 ст. 153 КК України, як вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов?язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди; та за ч. 2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.

Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню за вчинені кримінальні правопорушення. Під час обрання міри покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень – злочини, передбачені ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 153, та ч. 2 ст. 156 КК України, - є тяжкими злочинами.

Як дані, що характеризують особу винного, суд ураховує, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше, що підтверджується даними вимоги ІЦ; посередньо характеризується за місцем проживання, що підтверджується даними довідки-характеристики Барської міської ради Вінницької області № 03/107 від 24.04.2025; відповідно до даних довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Барської міської ради № 08-58/256 від 24.04.2025, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входить брат – ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що підтверджується даними довідки Комунального некомерційного підприємства "Барська міська лікарня" Барської міської ради; відповідно до даних копії листа КНП «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» № 29/6270 від 19.06.2025, ОСОБА_3 станом на 17.06.2025 на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною та нейрохірургічною допомогою не звертався; відповідно до даних копії листа КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» № 3120 від 18.06.2025, ОСОБА_3 під диспансерним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою у заклад не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебуває; згідно з даними медичної довідки Вінницької міської медичної частини № 1 філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області від 18.05.2026, стан здоров`я ОСОБА_3 задовільний.

Обставин, які згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставина, яка, згідно зі ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжує покарання є вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України, особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обираючи міру покарання суд керується таким.

Згідно з положеннями статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд бере до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції ч. 4 ст. 153 КК України на строк шість років з урахуванням наявності обставини, що обтяжує відповідальність – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння; за ч. 2 ст. 156 КК України на строк шість років із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з урахуванням наявності обставини, що обтяжує відповідальність – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння; за ч. 5 ст. 407 КК України на строк сім років; за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що передбачене ч. 2 ст. 156 КК України, яке за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що підстав призначати покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, що передбачений законом – у розмірі 10 років, як про те зазначив у судових дебатах прокурор, немає. Разом з тим, у суду нема підстав для виправдування обвинуваченого за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 153 та ч. 2 ст. 156 КК України, оскільки винуватість ОСОБА_3 доведена сукупністю доказів, які суд приймає як достовірні та достатні, та призначати мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією частини 5 статті 407 КК України, як зазначив захисник, оскільки ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину та не повертався на службу більше двох років.

Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не вживалися, тому дані питання судом не вирішувалися.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був затриманий 15.05.2025 та до нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який діє і на даний час. Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання законної сили вироком суду слід залишити тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України та ст. 65-67 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 153 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 156 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснюють роботу, пов`язану з дітьми, чи індивідуально займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на строк три роки.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснюють роботу, пов`язану з дітьми, чи індивідуально займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми на строк три роки.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

Строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання законної сили вироком суду, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 05.12.2026, залишити тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 15.05.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Включити інформацію про ОСОБА_3 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити обвинуваченому, що він має право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Також роз`яснити обвинуваченому, що він має право приймати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, якщо кримінальне провадження буде розглядатися цим судом.

Суддя