Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №553/2101/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2101/26

Провадження № 2/553/1651/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Ткачука Ю.А.

за участю секретаря судового засідання Чоповди А.В.,

без участі сторін, в порядку спрощеного позовного провадження, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 53 249 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16.11.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 950 Євро та 100 доларів США, що на момент надання позики становило відповідно 42 275 грн., та 4150 грн., вказані обставини підтверджуються розпискою. Оригінал розписки знаходиться у позивача.

Стороною позивача неодноразово вживались спроби повернення боргу. Додатково було направлено вимогу про повернення боргу на адресу відповідача, а саме АДРЕСА_1 , яка 16.04.2026 була повернута на адресу позивача без вручення адресату.

Позивач наполягає на поверненні суми грошових коштів визначених у зобов`язанні у грошовій одиниці – України – гривні за курсом на день подачі позовної заяви – 26 травня 2026 року. Станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 53 249,00 грн (950 Євро (сума позики) 51,41 (за 1 Євро) ? 48 849, 00 грн. та 100 доларів США (сума позики) 44,00 (за 1 долар США) ?4400 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу семиденний строк для виправлення вказаних в ухвалі недоліків

В подальшому, 10.07.2026 позивач ОСОБА_1 , виконав вимоги ухвали та відповідно усунув недоліки.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 14.07.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До судового засідання від представника позивача адвоката Черчика В.П., надійшла заява про розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справ.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16 листопада 2024 року між позивачем ОСОБА_1 , як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_2 , як позичальником, укладений договір позики.

На підтвердження факту отримання грошових коштів, позивачем надана до суду копія розписки відповідачки ОСОБА_2 , про отримання грошових коштів від 16.11.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 підтверджує отримання грошових коштів в сумі 950 Євро та 100 доларів США, що відповідає 42 275 грн., від ОСОБА_1 , зобов`язується повернути грошові кошти до 01.07.2025 та зазначає адресу проживання: АДРЕСА_1 , телефон – НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок міститься в ухвалах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Статтею 204 ЦК України визначений принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 950 Євро та 100 доларів США. ОСОБА_2 власноруч складена та підписана розписка згідно з якою вона зобов`язалася повернути кошти до 01.07.2025.

Отже, укладена між позивачем та відповідачкою боргова розписка від 16.11.2024, підписана ОСОБА_2 , відповідає вимогам закону і породжує правові наслідки, які наступають внаслідок невиконання договору позики. Наявність оригіналу боргової розписки в кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Згідно з положеннями статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Можливість стягнення боргу за розпискою в іноземній валюті підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 р. У справі 464/3790/16-ц: «Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».

Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору та було направлено вимогу про повернення боргу на адресу відповідача, а саме АДРЕСА_1 , яка 16.04.2026 була повернута на адресу позивача без вручення адресату.

Отже судом встановлені порушення відповідачкою обов`язків, що витікають з боргової розписки і тому заборгованість підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Враховуючи, що позивачем надані належні та допустимі докази існування між ним та ОСОБА_2 зобов`язальних правовідносин та неналежного виконання зобов`язання відповідачкою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано лише ордер від 26.05.2026 №1375941, що не є достатнім доказом понесених судових витрат в розмір 5 000 грн.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити в задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатила 1331,20 грн. судового збору

Відтак слід стягнути з відповідачки на користь позивачки суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 142, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 53 249 (п`ятдесят три тисячі двісті сорок дев`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Полтави за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складений 06.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук