Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №524/6604/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2690/2026

Справа № 524/6604/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря судових засідань Бобровської К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

До Крюківського районного суду міста Кременчука з Автозаводського районного суду міста Кременчука надійшли матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для розгляду на підставі ухвали від 26.05.2026.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» Дармограй А.Т. звернулась до суду із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 в розмірі 14 150 грн.000 коп., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.12.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №570643-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом.

Як зазначає представник позивача, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника, номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Однак, до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у боржника станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №570643-КС-001 про надання кредиту в розмірі 14 150 грн. 00 коп., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах в розмірі 5 650 грн. 00 коп., суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 2 500 грн. 00 коп., суми прострочених платежів за комісією в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

За викладених обставин позивач і вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.

Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, однак, згідно змісту позову та відповідної заяви, просив суд розглянути справу без участі представника позивача, вказав, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, згідно змісту поданого до суду відзиву, просила суд розглянути справу без її участі.

Згідно змісту відзиву, наданого відповідачем ОСОБА_1 , остання визнала позовні вимоги частково, а саме щодо фактично отриманої суми кредиту, визнала факт наявності у неї зобов`язань перед позивачем за договором кредиту, одночасно не погодилася із сумою нарахованих відсотків, комісій, штрафних санкцій.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, на підставі частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги думку сторін, висловлену в письмових клопотаннях, оцінивши надані докази, приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ().

В судовому засіданні встановлено, що 09.12.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №570643-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 2.1. вказаного Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн. 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до пункту 2.3 вказаного Договору, кредит надано строком на 16 тижнів.

Згідно пункту 2.4 вказаного Договору, стандартна процентна ставка складає 1% в день, фіксована, є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.8 вказаного Договору передбачено термін його дії - до 31.03.2026.

Пунктом 4.2.2 вказаного Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного Кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до закінчення строку (терміну) дії Договору.

Вказані умови кредитування передбачені у Паспорті споживчого кредиту, підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частин 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартним формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За викладених обставин, із врахуванням вказаних норм чинного законодавства та обставини визнання відповідачем наявності у неї зобов`язань перед позивачем щодо виконання умов кредитного договору, суд вважає, що відповідачем було укладено в електронній формі Договір №570643-КС-001 від 09.12.2025 на суму кредиту 5 000 грн. 00 коп. та отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, договір підписаний електронними підписами, використання яких є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Підписанням договору відповідач підтвердив своє вільне волевиявлення на укладення кредитного договору.

Обставина перерахування грошових коштів в розмірі 5 000 грн. 00 коп. на рахунок позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , вказаний нею при укладенні кредитного договору, підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» (а.с. 58), повідомленням АТ "ПУМБ" за вих.№КНО-07.8.5/14291 БТ від 13.08.2026 та випискою по особовому рахунку за період з 09.12.2025 по 31.03.2026, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку 09.12.2025 було перераховано грошові кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до наданої позивачем довідки про стан заборгованості, ОСОБА_1 станом на 18.05.2026 має заборгованість за Договором №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 в розмірі 14 150 грн. 00 коп., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 5 000 грн. 00 коп., суми прострочених платежів по процентах в розмірі 5 650 грн. 00 коп., заборгованості за комісією в розмірі 1 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши їй визначені договором кредитні кошти однак відповідач взяті на себе за кредитним договором зобов`язання перед ТОВ «Бізнес Позика» належим чином не виконує.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо суми боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Пунктом 2.3 Договору №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 сторони погодили строк кредитування, який складає 16 тижнів, тобто 113 днів, що також вбачається зі змісту Паспорту споживчого кредиту, строк дії договору дл 31.03.2026.

Пунктом 2.4 Договору №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 встановлено, що стандартна процентна ставка складає 1% в день, фіксована, є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Тобто, виходячи зі змісту пунктів 2.3, 2.4 Договору №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025, сума процентів, які підлягають до сплати відповідачем за користування кредитними коштами протягом всього періоду кредитування, становить 5 650 грн. 00 коп., тобто проценти, нараховані в межах строку кредитування (5 000 грн. 00 коп. (сума кредиту) * 1% (проценти за користування кредитом) = 50 грн. 00 коп. (сплата за один день користування кредитом; 50 грн. 00 коп. * 113 днів = 5 650 грн. 00 коп.).

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 2 500 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, оскілки такі вимоги окремо не заявлялись, а включені до загальної суми заборгованості.

Окремої вимоги про стягнення процентів річних згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, зазначається, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за спірним кредитним договором проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 113 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти.

Суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика» в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 1 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 зазначила наступне. За загальним правилом, передбаченим статтею 204 Цивільного України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Підписавши кредитний договір, відповідач погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості, проте банк не роз`яснив за які конкретні розрахунково- касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Обов`язок сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку, що умови Договору №570643-КС-001 від 09.12.2025 про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісію з обслуговування кредиту у розмірі 1 000 грн. 00 коп., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика», а саме вважає за необхідне стягнути ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 у розмірі 10 650 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 5 650 грн. 00 коп.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено на 75,26 % (10 650 грн. 00 коп. – задоволена сума до стягнення, при сумі позову 14 150 грн. 00 коп.), суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору в розмірі 1 973 грн. 61 коп. (2 662 грн. 40 коп. * 75,26 %).

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526, 634, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, суд , -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором №570643-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 в розмірі 10 650 (десять тисяч шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір у розмірі 1 973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) грн. 61 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Зоріна