Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №534/163/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/163/26

Провадження №2/534/77/26

ГОРІШНЬОПЛАВНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року місто Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Віднійчук І.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка має інвалідність та на утримання матері дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , відповідно до якого просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Свої вимоги мотивує тим, що вона та відповідач є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має інвалідність та потребує матеріальної допомоги від відповідача на утримання дитини та на власне утримання, оскільки дитина потребує постійного догляду та не в змозі самостійно обходитись без догляду матері, тому позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

23.02.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов визнає частково, на утримання дитини не заперечує про стягнення аліментів у розмірі частини з усіх видів його заробітку, а у задоволені вимог про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_1 просить відмовити. У відзиві посилається на те, що в даний час він має обмежений дохід та перебуває у складному матеріальному становищі, при цьому він не має достатніх коштів для повного забезпечення навіть власних потреб, через заборгованість за комунальні послуги та недостатній рівень доходу.

27.02.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач посилається на те, що посилання відповідача у відзиві на його неспроможність сплачувати аліменти на її утримання є безпідставними, оскільки наявність заборгованості за комунальні послуги або недостатній рівень доходу не звільняють його від відповідальності утримувати дитину з інвалідністю та матір дитини, яка здійснює за нею догляд.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, згідно якої на позовних вимогах наполягає та просить розглядати справу у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, приходить до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає позивач, малолітня донька сторін ОСОБА_4 , проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою з місця реєстрації та проживання від 22.01.2026 (а.с. 14).

Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 398(1) від 30.10.2018 року, дитина сторін ОСОБА_3 має інвалідність за основним діагнозом хронічного захворювання, тяжкої форми. Програмою визначено рекомендації щодо необхідності постійної відновної терапії, профілактичних заходів, проведення санаторно-курортного лікування, а також заходів психолого-педагогічної реабілітації (а.с.15).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 20-11/260 від 22.01.2026 року, малолітня донька ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом із матір?ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 81 від 10.07.2019 року позивачу призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю (а.с. 21).

Відповідно до довідки серії MCEК № 0161340, позивач має інвалідність ІІІ групи за загальним захворюванням, встановлену безстроково (а.с.22).

Таким чином, судом встановлено, що дитина потребує постійного утримання, а батько в свою чергу достатнього утримання на дитину та її матір не надає.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у матеріальних витратах на утримання дитини, а також те, що відповідач несе обов`язок із утримання дитини поряд з матір`ю, є підстави для визначення розміру аліментів у частці заробітку (доходу), на чому наполягає позивач.

Позивач просить суд стягувати на свою користь з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) враховуючи стан здоров`я дитини, потребу у реабілітації та постійному лікуванні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що має заборгованість за комунальні послуги та невеликій дохід, в зв`язку з цим просив стягнути з нього аліменти на утриманні доньки у розмірі частини його заробітку (доходу).

Згідно довідки про доходи ТОВ «Єристівський ГЗК» загальна сума доходу ОСОБА_2 за період серпень 2025 – січень 2026 складає 120008,01 грн.

Посилання відповідача на те, що він має скрутне матеріальне становище та заборгованість за комунальні послуги не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень сімейного законодавства обов`язок батьків утримувати свою дитину є безумовним та має пріоритет перед іншими майновими зобов`язаннями. Наявність у відповідача боргів за комунальні послуги або інших фінансових труднощів не звільняє його від обов`язку брати участь у забезпеченні належного рівня життя дитини, особливо дитини з інвалідністю, яка потребує підвищених витрат на лікування, реабілітацію, догляд та спеціальні засоби. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що його матеріальне становище є настільки тяжким, що об`єктивно унеможливлює сплату аліментів. Натомість інтереси та потреби дитини з інвалідністю відповідно до закону мають першочергове значення та підлягають особливому захисту.

У зв`язку з цим суд враховує, що відповідачем в силу свого процесуального обов`язку не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення аліментів саме у розмірі, який визнав відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст.182, 183 СК України.

Судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.

Суд вважає, що обов`язок з утримання дитини покладений на обох батьків.

Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки, у спростування зазначеного позивачем, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналізуючи матеріали справи щодо порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання неповнолітньої дитини сторін, враховуючи, що позивачка несе витрати по утриманню дитини і не має достатніх коштів для забезпечення потреб дитини з врахуванням: віку дитини, стану здоров`я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров`я та відпочинок, а відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі заяви і до повноліття дитини.

Щодо стягнення аліментів на утримання матері дитини з інвалідністю, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Положеннями статті 91 СК України закріплено право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої наведеної статті жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до статті 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі №164/299/21.

Статтею 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначення дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК України). Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевикладені норми законодавства та обставини справи, встановивши, що малолітня ОСОБА_4 , є дитиною з інвалідністю та у зв`язку з цим потребує домашнього режиму, індивідуального та постійного догляду матері ОСОБА_1 , з якою дитина проживає разом та яка здійснює такий догляд, у зв`язку з чим позивачка має право на утримання від батька дитини (відповідача), а відповідач є працездатним у зв`язку з чим спроможний надавати відповідне утримання позивачці, а також погоджується на сплату аліментів на утримання матері дитини з інвалідінстю, про що подав до суду відповідну заяву, суд дійшов висновку, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання матері дитини з інвалідністю, який визначає на рівні, який би міг частково задовольнити потреби на утримання дитини, та її лікування, в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати подачі заяви і протягом всього часу проживання позивача з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та матері дитини - інваліда у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст.80, 84 84, 141, 150, 155, 182, 185 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що становить 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину.

Аліменти стягувати щомісячно починаючи з 28.01.2026 до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Аліменти стягувати з 28.01.2026 та на весь час проживання та опікування дитиною з інвалідністю.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Повне ім`я позивача:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Повне ім`я відповідача:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О.Куц