Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №552/3159/26 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3159/26

Провадження № 2/552/2425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

представник позивача – Сахарова Ольга Ігорівна,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – Єременко Карина Віталіївна,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 31995,30 грн.

В позовній заяві зазначав, що 26.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №625077371.

В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, до якого в подальшому вносилися зміни.

Відповідно до Реєстру боржників № 175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 625077371.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 року за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31995,30 грн.

Відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 625077371 у розмірі 31995,30 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 29900,00 грн., заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом – 2095,30 грн. Також просив стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавалися.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву (том 1, а.с. 227-233).

Зазначала, що позовні вимоги недоведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

У відзиві вказувала, що саме на позивача покладається обов`язок доведення заявлених вимог. Зокрема, матеріали справи не містять доказів отримання нею кожного додаткового траншу. Паспорт споживчого кредиту не відповідає фактичним умовам договору, зокрема щодо розміру кредитного ліміту. Жодного доказу вчинення відповідачем дій, спрямованих на продовження строку кредитування, позивач не надав. Автоматичне перенесення строку виключно через ненадходження платежу не є самостійним волевиявленням позичальника на продовження строку правомірного користування кредитом, тому позивач повинен був окремо довести правомірність нарахування процентів після 25.02.2022 року. Наданий розрахунок не може вважатися належним і достатнім доказом заявленого розміру заборгованості. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. зазначила, що заявлена сума не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Враховуючи вищевикладене, відповідач просила: у задоволенні позову відмовити повністю; у задоволенні вимоги про стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу – відмовити повністю, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткової компенсації витрат на професійну правничу допомогу – зменшити їх розмір до 1000,00 грн.; судовий збір та інші судові витрати розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Не погодившись із доводами, викладеними у відзиві, позивач надав відповідь на відзив (том 1, а.с. 237-247).

У відповіді на відзив зазначив, що під час укладення договору відповідач ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує її законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода на обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору. Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Відповідач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталася за додатковим роз`ясненням положень договору.

Крім того, відповідачем факт укладання кредитного договору № 625077371 від 26.01.2022 року не оспорюється.

Всі нарахування відсотків здійснювалися в межах погоджених умов кредитного договору.

Також зазначив, що до матеріалів справи долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином, тому розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим.

Відповідач надала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що укладення первісного кредитного договору № 625077371 від 26.01.2022 року, як такого, стороною відповідача не заперечується. Заперечення полягає в доведеності виникнення за цим договором грошового зобов`язання саме у тому розмірі, який просить стягнути позивач (том 2, а.с. 1-9).

Позивач та відповідач також надали додаткові пояснення по справі (том 2, а.с. 10-13, а.с. 18-22).

Інші заяви по суті справи та клопотання сторонами не подавалися.

У судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись в тексті позовної заяви з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Єременко К.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки не повідомили. Із заявами чи клопотаннями до суду не зверталися.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 26.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №625077371.

Згідно п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 29900 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п. 1.2. договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Згідно п. 1.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 1100 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 25.02.2022 року.

Згідно п. 1.4. договору позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно п. 1.5. договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.

Згідно п. 1.7. договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 25.02.2022 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно п. 1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Згідно п. 1.9. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 91,25% річних, що становить 0,25% від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.9.1. договору);

за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 451,32% річних, що становить 1,24% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (п.п. 1.9.2. договору);

якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (п.п. 1.9.3. договору).

Згідно п.п. 1.12.1. договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно п. 1.14. договору, враховуючи, що на момент укладення договору не можливо визначити модель поведінки позичальника щодо отримання додаткових траншів за договором в рамках кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по кредитній лінії, загальні витрати за кредитом / орієнтовна загальна вартість кредиту / реальна річна процентна ставка, розраховані для умовного характеру використання коштів в рамках кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього договору.

Згідно п. 1.15. договору продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

Вказаний договір сторонами укладено в електронній формі, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5T54B, що прирівнюється до письмової форми правочину.

При цьому, на виконання приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд встановив, що 26.01.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №625077371.

На час розгляду справи вказаний кредитний договір є чинним. Будь-яких доказів того, що він визнаний недійсним або розірваний відповідач до матеріалів справи не надала.

Згідно листа АТ «Сенс Банк» за Вих.№7382-БТ-32.3/2026 від 07.05.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито картку № НОМЕР_1 на яку перераховані кредитні кошти на загальну суму 29900,00 грн (том 1, а.с. 216-219).

Факт належності платіжної картки, банківського рахунку та зарахування коштів відповідач не заперечує.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28.11.2018 року між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 625077371 від 26.01.2022 року на загальну суму 31038,50 грн., до якої входить заборгованість за основним боргом 29900,00 грн. та заборгованість по відсоткам 1138,50 грн.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 31995,30 грн, що складається з заборгованість за основним боргом в сумі 29900,00 грн. та заборгованість по відсоткам в сумі 2095,30 грн.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ 11.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31995,30 грн.

Отже, внаслідок укладення вказаних вище договорів факторингу, відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Ейс» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 26.01.2022 року №625077371.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідача, суд встановив наступне.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 625077371 від 26.01.2022 року позивач обраховує у розмірі 31995,30 грн., з яких: 29900,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 2095,30 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідач, заперечуючи щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, посилалась на відсутність доказів ініціювання нею траншів в розмірі 500,00 грн., 200,00 грн., 200,00 грн. та 27900,00 грн.

Проте, вказані доводи суд оцінює критично, оскільки пунктом 1.1. договору кредитної лінії № 625077371 визначено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 29900 грн. 00 коп. Відповідач же доказів відмови від отримання коштів в розмірі 28800,00 грн., як і доказів їх повернення позивачу, суду не надала.

Таким чином, заборгованості по тілу кредиту за вказаним кредитним договором становить 29900,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 625077371, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування в розмірі 1138,50 грн. за процентною ставкою 0,25%.

Встановлено, що такий розмір розрахований в межах взятих відповідачем на себе зобов`язань та враховуючи часткову сплату боргу в розмірі 40,00 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідачем було вчинено дії, які спрямовані на продовження строку кредитування за вказаним договором, а відповідно строку користування коштами, за який нараховуються відсотки, позивачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно, нараховані ТОВ «Таліон Плюс» відсотки за договором № 625077371 в розмірі 956,80 грн (тобто в розмірі понад 1138,50 грн) не відповідають умовам договору, оскільки таке нарахування здійснювалося після закінчення строку кредитування.

Проценти, нараховані понад встановлений строк дії договору, не підлягають стягненню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 29900,00 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 1138,50 грн., а всього 31038,50 грн.

Тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього 9662,40 грн.

Позов судом задоволено на 97%.

Відповідач просила зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 1000,00 грн., зазначивши що такий розмір відповідатиме обставинам справи її складності та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, та приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, про що просить відповідач.

Оскільки позов судом задоволено частково, відповідно, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 9372,53 грн. (9662,40 грн. х 97% = 9372,53 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 625077371 від 26.01.2022 року у розмірі 31038,50 грн., судові витрати у розмірі 9372,53 грн., а всього стягнути 40411,03 грн (сорок тисяч чотириста одинадцять гривень три копійки).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956,

відповідач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 02.10.2026 року.

Головуючий О.А. Самсонова