Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №552/8517/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8517/26

Провадження № 2/552/4823/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді: Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Петрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2026 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 26.11.2020 року між відповідачем та АТ «ОТП БАНК» укладено кредитний договір № 0115/980/2048439/20. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір факторингу № 24/03/23 відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0115/980/2048439/20 від 26.11.2020 року.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість 9000,99 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4000,99 грн. – заборгованість за відсотками.

Тому, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0115/980/2048439/20 від 26.11.2020 року у розмірі 9000,99 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4000,99 грн. – заборгованість за відсотками. Також представник позивача просив стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

11.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Киричук Галини Миколаївни надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

22.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Киричук Галини Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідач не заперечує проти отримання основної суми боргу. Просить суд розстрочити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, просить задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, надали відзив на позовну заяву.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 26.11.2020 року між відповідачем та АТ «ОТП БАНК» укладено кредитний договір № 0115/980/2048439/20. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Договір з АТ «ОТП БАНК» є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг».

Згідно вказаної анкети-заяви позичальника, відповідач підтвердив згоду, що заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписався клієнт в заяві.

У судовому засіданні досліджено виписку за договором № 0115/980/2048439/20 від 26.11.2020 року, в якій зазначені операції щодо використання відповідачем кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір факторингу № 24/03/23 відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0115/980/2048439/20 від 26.11.2020 року.

Таким чином, із наданих документів встановлено, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України встановлено що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки, відповідач належним чином не виконував зобов`язання за договором, укладеним з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Вирішуючи спір, суд також приймає до уваги наступне законодавство.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078, 1080 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Зі змісту норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі наявних в матеріалах справи договору факторингу, право грошової вимоги, строк зобов`язань за якими настав до третіх осіб-боржників, перелік яких, підстави виникнення права грошової вимоги та її сума сформованих в реєстрах боржників.

В той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунком суми заборгованості суду не надано.

Відповідачем належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України щодо належного виконання ним зобов`язань не надані, розрахунок заборгованості у встановленому законом порядку не спростовано.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,99 грн. (5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4000,99 грн. – заборгованість за відсотками) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник стверджує, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати його скрутне матеріальне становище, що призвело до виникнення значної кількості заборгованості, зокрема і перед позивачем, однак, що дійсно не звільняє відповідача від виконання вказаних законодавчих зобов`язань. В той же час, відповідач не відмовляється добровільно виконати свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи скрутний майновий стан боржника, суд вважає за можливе заяву задовольнити частково та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 10 місяців.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги.

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 141, 263, 273, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 509, 526-527, 530, 610, 612, 624-625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 43115064, 49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 9) заборгованість за кредитним договором № 0115/980/2048439/20 від 26.11.2020 року у розмірі 9000,99 грн. (яка складається з наступного: 5000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 4000,99 грн. – заборгованість за відсотками), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Киричук Галини Миколаївни про розстрочення виконання судового рішення по справі - задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2026 року про стягнення на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9000,99 грн., терміном на 10 місяців з дати набрання законної сили цим рішенням, рівними платежами, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 900,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 06.10.2026 року.

Суддя О.О. Соловйова