Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №524/5103/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5103/26

Провадження №2/524/4735/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н. П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16193,40 грн із клопотанням про витребування доказів.

На обґрунтування позову зазначено, що 11.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 334085139 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (далі - фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Манівео» і до відповідача за кредитним договором.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 16193,40 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту – 5650,00 грн; заборгованість по відсоткам – 10543,40 грн.

Судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. За клопотанням сторони позивача витребувано від АТ КБ «Приват Банк» інформацію.

03.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідача про ознайомлення із матеріалами справи.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно, з 14.08.2026 по 01.09.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

14.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого зазначено про незгоду із заявленим розміром заборгованості, оскільки вважає, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами правильність розрахунку заявленої до стягнення суми, зокрема законність нарахування процентів після закінчення строку кредитування та відповідність розрахунку умовам договору і вимогам законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову в частині недоведених вимог, перевірити правильність та законність розрахунку процентів і, за наявності підстав, відмовити у їх стягненні повністю або частково.

Відповідач просив перевірити дотримання строків позовної давності, у разі встановлення правових підстав, застосувати наслідки її спливу відповідно до ст. ст. 256 – 267 ЦК України.

Просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до співмірного розміру, оскільки вважає їх завищеними з огляду на характер та складність справи, зменшити їх до розумного розміру. Судові витрати розподілити відповідно до ЦПК України.

При цьому, у поданому відзиві відповідач зазначив, що не заперечує отримання кредитних коштів.

16.07.2026 від представника позивача подано відповідь на відзив, згідно з якою щодо строків позовної давності зазначає таке. 11.11.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір строком на 30 днів, кінцева дата повернення кредиту – 11.12.2020. Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, строк якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто відлік початку позовної давності починається 11.12.2020, відтак строк позовної давності закінчується 11.12.2023. Законодавцем зупинено перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє право на справедливий суд.

Щодо правомірності нарахування процентів за кредитним договором, сторона позивача зазначає, що виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу посилаються на те, що до позову долучено свідоцтво адвоката, довіреність, договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг.

21.07.2026 ухвалою суду судове засідання відкладено у зв`язку з відсутністю витребуваних документів. Витребувано від АТ КБ «Приват Банк» інформацію за клопотанням представника позивача.

10.08.2026 судове засідання відкладено у зв`язку з відсутністю витребуваних документів.

19.08.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана за клопотанням сторони позивача інформація, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , фінансовий номер телефону особи – НОМЕР_2 . Повідомлено, що на зазначену картку 11.11.2020 зараховано 5000,00 грн, 13.11.2020 – 650,00 грн. Надано виписку по зазначеному рахунку за епріоди 11.11.2020 - 16.11.2020, 13.11.2020 – 18.11.2020.

06.10.2026 у судове засідання не з`явилися учасники справи. Повідомлені належним чином.

З`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу відповідно позовних вимог, позицію відповідача, викладену ним у відзиві на позов, оцінивши наявні в справі докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене наступне.

11.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 334085139 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач виявив намір на отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані (прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/ проживання). Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4АН76.

Згідно п. 1 кредитного договору Товариство зобов`язується надати клієнту кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, нараховані згідно з п. п. 1.3, 1.4, 1.5 договору.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт». Уклавши цей договір, клієнт підтверджує ознайомлення з його умовами, їх розуміння, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства за посиланням www.moneyveo.ua (п. 4.1 договору).

Строк дії договору, вказаний в п. 1.2, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання клієнтом кредиту до фактичної дати його повернення, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором (п. 4.2 договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п. 1.2 договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3 договору).

13.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно цієї додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму кредиту на 650,00 грн з 13.11.2020 на строк дії договору на умовах строковості, зворотності, платності.

Сторони домовилися викласти графік розрахунків (додаток № 1 до договору) в новій редакції та відобразити у ньому єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п. 1 додаткової угоди. Всі інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання.

Згідно графіка розрахунків (додаток № 1 до додаткової угоди) термін платежу становить 11.12.2020, загальна сума кредиту – 5650,00 грн, нарахований процент – 2842,72 грн, до сплати (разом) – 8492,72 грн.

Кредитні кошти в сумі 5000,00 грн за цим договором перераховані відповідачу на його банківську картку № НОМЕР_1 (платіжне доручення № d0d2c389-965f-4a76-ad27-062f7be5565e від 11.11.2020).

Кредитні кошти в сумі 650,00 грн за цим договором перераховані відповідачу на його банківську картку № НОМЕР_1 (платіжне доручення № e7f99303-0d96-4ef7-89f2-a608dce318e1 від 13.11.2020).

З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , фінансовий номер телефону особи – НОМЕР_2 . Повідомлено, що на зазначену картку 11.11.2020 зараховано 5000,00 грн, 13.11.2020 – 650,00 грн. Надано виписку по зазначеному рахунку за періоди 11.11.2020 - 16.11.2020, 13.11.2020 – 18.11.2020.

Станом на дату складення позовної заяви заборгованість по тілу кредиту відповідача перед позивачем становить 5650,00 грн.

Відповідач не заперечував факт отримання у борг коштів та укладення кредитного договору, протилежних доказів суду не надано.

Щодо стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає таке.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

На період строку, визначеного п. 1.2 договору (30 днів), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,69 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого клієнт зобов`язується сплатити різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2 договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.

Строк дії договору, вказаний в п. 1.2, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання клієнтом кредиту до фактичної дати його повернення, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором (п. 4.2 договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п. 1.2 договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3 договору).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховані проценти за користування кредитними коштами із використанням денної процентної ставки, передбаченої договором:

в межах строку кредитування (30 днів) на загальну суму 2842,72 грн;

з 15.12.2020 по 12.01.2021 включно на загальну суму 3090,28 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованого новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» нараховані проценти за користування кредитними коштами із використанням денної процентної ставки у розмірі 1,7 % в день, передбаченої договором за період з 13.01.2021 по 01.03.2021 включно на загальну суму 4610,40 грн.

З аналізу змісту п. п. 1. 2 – 1.5, 4.2, 4.3 кредитного договору дає підстави зробити висновок про те, що нарахування процентів після закінчення тридцятиденного строку за умови несплати позичальником коштів за своєю правовою природою є мірою відповідальності позичальника за прострочення грошового зобов`язання за період після закінчення строку кредитування, тобто є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 7700,68 грн (3090,28 грн + 4610,40 грн) задоволенню не підляють.

З урахуванням наведеного, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 8492,72 грн (5650,00 грн заборгованості по тілу кредиту + 2842,72 грн заборгованості за нарахованими процентами).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Щодо відступлення права вимоги.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (далі - фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Манівео» і до відповідача за кредитним договором.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Договір кредитний та договір факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останній вважається правомірним.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12. Ця норма, що набрала чинності 02.04.2020, передбачала під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, продовження строків, визначених ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України (зокрема загальної та спеціальної позовної давності), на строк дії такого карантину.

30.01.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX, п. п. 2 ч. 1 якого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набрав чинності Закон України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», відповідно до якого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України виключено.

Враховуючи, що кредтний договір укладено 11.11.2020, а з 02.04.2020 по 04.09.2025 строки позовної давності були зупинені, трирічний строк позовної давності на момнет звернення до суду з цим позовом не минув.

З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Проніна проти України», № 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

Ураховуючи зміст договору, розгляд цієї справи за відсутності сторін за заявами їх представників, керуючись визначеними ч. 3 ст. 141 ЦПК України критеріями, суд вважає, що обґрунтованою і пропорційною до предмета спору у цій справі буде сума 4000,00 грн, яка з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог (52,45 %) підлягає зменшенню до 2098,00 грн.

Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1396,43 грн (52,45 % від 2662,40 грн) судового збору, сплаченого за подання позову до суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором від 11.11.2020 № 334085139 на загальну суму 8492 грн 72 коп, 1396 грн 43 коп судового збору, 2098 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб.13,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. П. Мельник