Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №524/7017/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7017/26

Провадження №2/524/6144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) 24984,63 грн заборгованості за договором № CCNG-630561661 від 19 січня 2017 року; 3328,00 грн витрат зі сплати судового збору; 13000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 січня 2017 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – банк, АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 19 січня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 24%.

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником, надав останньому кредит на умовах, визначених договором. Позичальник зобов`язання перед кредитором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 24984,63 грн, з яких 19216,85 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 1592,10 грн – сума заборгованості за відсотками, 2909,66 грн – заборгованість за пенею/штрафами, 1019,63 грн – інфляційні збитки, 246,39 грн – нараховані 3% річних.

17 травня 2021 року АТ «Альфа-Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі – ТОВ «ФК «Флексіс») уклали договір факторингу № 2, за умовами якого ТОВ «ФК «Флексіс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

18 травня 2021 року ТОВ «ФК «Флексіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення права вимоги № 10-01/23, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

Ухвалою від 17 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача адвокат Циганкова І. І. надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила застосовувати строк позовної давності та у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Зазначила, що нарахування відсотків та пені припинено ще на період 18 травня 2021 року – 20 вересня 2021 року, а право вимоги первісно відступлено АТ «Альфа-Банк» на користь ТОВ «ФК «Флексіс» 17 травня 2021 року. Це підтверджує, що активне прострочення та право вимоги за договором виникли задовго до 2021 року. Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Ланцюг відступлення права вимоги (від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», далі до ТОВ «Вердикт Капітал», і врешті-решт до ТОВ «Коллект Центр» 10 січня 2023 року) не переривав перебіг трирічного строку, який сплив щонайменше у 2024 році. Цей позов пред`явлений у 2026 році, тобто з суттєвим пропуском трирічного строку позовної давності. Також зауважила щодо необґрунтованості та незаконності нарахування неустойки та інших сум у період дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також виконання розрахунку заборгованості без належної помісячної деталізації. Окрім того, вказала, що позивач заявляє до стягнення 13000,00 грн, що становить 52% від суми позову, що грубо порушує вимогу щодо співмірності витрат за складністю справи.

У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача. Зауважив, що відповідно до пункту 2.1.17 Анкети-заяви про акцент Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» позичальник засвідчив свою згоду на те, що позовна давність за спорами, ще випивають з Договору, у тому числі і будь-якої Угоди про використання Продуктів Банку, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів) тощо становить 50 років. Вказав, що твердження відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем є хибним, адже як у випадку із карантином так із воєнним станом, строк позовної давності продовжувався як на строк дії карантину, так і на строк дії воєнного стану із врахуванням обмежень, визначених Законом України № 4434, незалежно від поведінки кредитора.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Суд установив, що 19 січня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцент Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

АТ «Альфа-Банк» у спосіб, обраний у Оферті на укладення Угоди, надало позичальнику акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами цього договору клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, випущено міжнародну платіжну карта «MasterCard Debit World» строком дії у 3 роки з моменту випуску; сума доступного ліміту – 8000,00 грн, максимальний ліміт кредиту – 200000,00 грн; процентна ставка за користування кредитною лінією – 24% річних (фіксована).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем становить 24984,63 грн, з яких 19216,85 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 1592,10 грн – сума заборгованості за відсотками, 2909,66 грн – заборгованість за пенею/штрафами, 1019,63 грн – інфляційні збитки, 246,39 грн – нараховані 3% річних.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду АТ «Сенс банк» надало виписку по рахункам відповідача за період із 19 липня 2017 року по 17 травня 2021 року.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

17 травня 2021 року АТ «Альфа-Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі – ТОВ «ФК «Флексіс») уклали договір факторингу № 2, за умовами якого ТОВ «ФК «Флексіс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

18 травня 2021 року ТОВ «ФК «Флексіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір відступлення права вимоги № 10-01/23, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630561661.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ураховуючи наведене, відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 24984,63 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо застосування строку позовної давності суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справах «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства», «Золотас проти Греції»).

За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності з 02 квітня 2020 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), продовжено на строк дії карантину.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ХІ від 15 березня 2022 року внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Зокрема передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), зупиняються на строк дії воєнного стану.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо звернення ТОВ «Коллект Центр» до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором продовжено. Таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності.

Окрім того, щодо посилання представника відповідача на необґрунтованість та незаконність нарахування неустойки та інших сум у період дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд звертає увагу, що з наявних у справі матеріалів не вбачається здійснення нарахувань у період, на який розповсюджуються наведені положення ЦК України.

Посилання представника відповідача про відсутність належного розрахунку сум заборгованості спростовуються наявними у справі матеріалами, зокрема, розрахунком заборгованості, а також випискою по рахункам відповідача за період із 19 липня 2017 року по 17 травня 2021 року.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві, зокрема просив стягнути витрати на правову допомогу у сумі 13000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного із Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістант», прайс-листа цього об`єднання, а також заявку на надання юридичної допомоги та акт про надання юридичної допомоги.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмі р таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес

Так, суд враховує, що у розумінні статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, виходячи з критерію співмірності можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У відзиві представник відповідача зазначає про не співмірність та очевидну захищеність заявлених позивачем для стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, шаблонний характер справи, відсутність реальних послуг (розгляд справи без участі представника) та порушення принципу співмірності зі складністю справи та ціною позову.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 у справі № 826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».

Так, за змістом наданої позивачем заявки на надання юридичної допомоги та витягу з акта, 5 годин відведено на усну консультацію з вивченням документів та складання позовної заяви, у той час як поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер, оскільки стосується надання позивачем стандартних для нього фінансових послуг та грошового посередництва.

Виходячи з принципу співмірності, змісту спірних правовідносин, обсягу та характеру наданої правничої допомоги, суд вважає за можливе обмежити належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши його у сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 259, 263–265, 279, 280–284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № CCNG-630561661 від 19 січня 2017 року у сумі 24984 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 63 коп., судовий збір у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук