Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №382/1597/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Cправа №: 382/1597/26

3/382/606/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704989 від 28.06.2026 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, в якому зазначено, що 28.062.2026 року о 02 год. 34 хв. гр. ОСОБА_1 в м. Яготин по вул. Вокзальна 9, керував транспортним засобом Ауді д.н.з. НОМЕР_2 не маючи права керування транспортними засобами, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ЕНА 7185224 від 12.05.2026 року. чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Відсутність прокурора при розгляді справи не перешкоджає її розгляду по суті та не є підставою для закриття провадження в справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Крім того, відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутність прокурора при розгляді справи не є підставою для відмови судом щодо встановлення обставин та наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення в діях/бездіяльності особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

05.10.2026 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Черних В.О. надійшли додаткові пояснення по справі з котрих вбачається, що вважає, що провадження у справі підлягає до закриття, виходячи з наступних обставин.

28 червня 2026 року о 01:54 у Бориспільському районі Київської області було оголошено повітряну тривогу. Через вимкнений, унаслідок розрядження, телефон ОСОБА_1 не мав змоги своєчасно ознайомитися зі сповіщенням про тривогу та отримав його лише близько 02:25, після відновлення живлення пристрою.

При цьому, в час оголошення повітряної тривоги ОСОБА_1 був на побаченні із дівчиною в районі ж/д вокзалу, яку в подальшому забрали батьки.

Відтак, реагуючи на раптовий сигнал небезпеки, ОСОБА_1 , з метою збереження власного життя, прямував до найближчого облаштованого укриття (цивільного захисту).

Під час руху до укриття транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції.

Як вбачається з долученого відеозапису з бодікамери поліцейського, працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та почали розмову із водієм, щодо з`ясування питання «куди прямує водій».

При цьому працівники поліції не повідомляли причини зупинки та що водій порушив будь-які правила дорожнього руху керуючи автомобілем.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Матеріали справи не містять також інформації та не убачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, до матеріалів справи працівниками поліції не долучено доказів в якому було б відображено причину зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням останнього.

З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а автомобіль було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено права ОСОБА_2 .

Під час дії повітряної тривоги розгляд справи та складання адміністративних матеріалів повинно було зупинено чи відкладено, а не здійснення цих дій з боку працівників поліції призвело до порушення права ОСОБА_1 щодо на захист та безпеку життя.

Фактично, працівники поліції вчинили дії під час повітряної тривоги, чим наражали себе та ОСОБА_1 на небезпеку.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 вимушений був сісти за транспортний засіб з метою прямування до укриття, тобто діяв в момент крайньої необхідності, вважаємо, що провадження у даній справі підлягає до закриття на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Крім того, працівниками поліції до матеріалів справи в якості підтвердження повторного притягнення особи до адміністративної відповідальності було долучено постанову серії ЕНА №7185225, яка не свідчить про повторність вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення за ст. 126 КУпАП, оскільки не містить відомостей про ознайомлення з нею ОСОБА_1 , набрання нею законної сили, про сплату штрафу або про примусове стягнення штрафу.

Відтак, вказаний доказ не можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 28.062.2026 року о 02 год. 34 хв. в м. Яготин по вул. Вокзальна 9, керував транспортним засобом Ауді д.н.з. НОМЕР_2 не маючи права керування транспортними засобами, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ЕНА 7185224 від 12.05.2026 року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Підпунктом «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушення доведена поза розумним сумнівом наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення та копією протоколу серії ЕПР1 №704989 від 28.06.2026 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи;

- карткою обліку адміністративного правопорушення;

- рапортом;

- довідкою про не отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами; про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, довідкою про належність транспортного засобу AUDI 100 д.н.з. НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_1

-постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7185224 від 12.05.2026 року;

- компакт-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, переглянутий судом з якого не вюбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом при наявності посвідчення водія, та причиною зупинки був рух під час комендантської години.

Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.

Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до приписів ч.ч. 2-4 ст. 30 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, який набрав чинності 17.03.2021, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Наведені стороною захисту аргументи ніяким чином не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, розмір і порядок сплати якого встановлюється Законом України «Про судовий збір», сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 126, 279, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України та піддати штрафу на користь держави, стягнувши з нього 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Стягнути ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ- 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106).

Стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП і може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду

Строк пред`явлення до виконання даної постанови три місяці з дня набрання постановою законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суддя Кисіль О. А.