Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №940/1637/26 — Тетіївський районний суд Київської області

07.10.2026 Провадження по справі № 3/940/454/26 Справа № 940/1637/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого провідним інспектором Білоцерківського районного відділу № 4 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Із протоколу № 5475 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, від 09.09.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , провідний інспектор Білоцерківського районного відділу №4 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області (далі - провідний інспектор ДУ «Центр пробації»), будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно пп. «и» п. 1 ч. 1 ст.3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 зазначеного закону, несвоєчасно 03.04.2026, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що працює на посаді провідного інспектора Білоцерківського районного відділу № 4 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області з квітня 2023 року і був обізнаний про необхідність подачі щорічної декларації за 2025 рік, оскільки за місцем його роботи неодноразово проводились різні заходи щодо декларування, надходили листи та роз`яснення, у тому числі щодо строків та порядку подачі декларації, про ознайомлення з якими він ставив свій підпис у відповідному документі.

Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що раніше уже неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, встановленою НАЗК на відповідному сайті, а саме за 2016, 2017, 2022-2024 роки, оскільки і до призначення на посаду провідного інспектора у відповідні періоди також займав посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Водночас ОСОБА_1 пояснив, що не подав своєчасно декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, встановленою НАЗК на відповідному сайті за 2025 рік, оскільки помилково вважав, що достатнім для виконання свого обов`язку щодо подачі відповідної декларації буде подача податкової декларації про майновий стан і доходи, за формою, розміщеною на сайті ДПСУ, що він і зробив у березні 2026 року.

Також ОСОБА_1 підтвердив, що фактично подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 03.04.2026 о 14 год. 09 хв після того, як у той же день раніше дізнався від свого керівництва про виявлений факт неподання ним вказаної декларації.

З врахуванням відсутності у ОСОБА_1 умислу на приховування відомостей про доходи та витрати, а також незначного пропуску ним граничного строку для подання декларації, а саме 3 дні, просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні начальник Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Шевченко В.О. обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтримав та зазначив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Разом з тим, прокурор у порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП, відповідно до п. п. 4.1, 4.2 наказу Офісу Генерального прокурора №365 від 18.11.2021 долучив до матеріалів справи письмовий висновок, в якому вказано про наявність в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наказу директора Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України Олега Янчука № 362/к від 13.04.2023 «Про особовий склад» ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інспектора ДУ «Центр пробації» з 19.04.2023.

Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, створеною для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.

Центр пробації у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, наказами Мін`юсту та Положенням про Державну установу «Центр пробації».

Підпунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1700-VII визначено, що посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим є суб`єктами на яких поширюється дія Закону N№1700-VII.

Визначення поняття «посадові особи» та «службові особи» в межах підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1700-VII наведено у пункті 25 розділу II Роз`яснень щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону №1700-VII стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 викладених у «Базі знань» на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство).

Так, під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов`язків) відповідного працівника. Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Крім того, зі змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» вбачається, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 03.01.2023 № 200-03/98-23 Центр пробації в межах компетенції реалізує від імені держави управлінські функції у сфері виконання покарань, а отже є державним органом в розумінні Закону №1700-VII, а його посадові та службові особи суб`єктами на яких поширюється дія Закону №1700-VII відповідно до пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3.

На підставі ст. 4 та п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VII, НАЗК визначило статус персоналу Центру пробації відповідно до пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, як посадових та службових осіб інших державних органів. Відповідно до Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 18.08.2017 № 2649/5, а також посадових інструкцій персоналу територіальних підрозділів (відділів, секторів), затверджених начальниками обласних філій визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, є всі працівники без виключення.

Отже, ОСОБА_1 , провідний інспектор ДУ «Центр пробації», діючи від імені виконавчої влади, реалізуючи надані йому владні повноваження, що тягнуть правові наслідки для непідлеглих йому по службі осіб, відноситься до посадових та службових осіб інших державних органів та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1700-VII суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону №1700-VII, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону №1700-VII зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, ОСОБА_1 , як провідний інспектор ДУ «Центр пробації», є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Частиною 1 ст. 45 Закону №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті з цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону №1700-VII, НАЗК, з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону № 1700-VII.

Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Тобто, у ОСОБА_1 упродовж часу з 00:00 год. 01.01.2026 по 23:59 год 31.03.2026 виник обов`язок подати щорічну декларацію за 2025 рік.

01.04.2026 в 00:00 год. ОСОБА_1 порушив порядок, передбачений ч. 1 ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 у 2025 році був суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону №1700-VII, то він повинен був подати щорічну декларацію за 2025 рік до 31.03.2026 включно.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://public.nazk.gov.ua), щорічну декларацію за 2025 рік ОСОБА_1 подав лише 03.04.2026 о 14 год 09 хв, тобто несвоєчасно без поважних причин.

З огляду на зазначене, розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки його провина підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: даними протоколу № 5475 від 09.09.2026 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП; копією витягу з наказу Державної установи «Центр пробації» від 13.04.2023 № 362/к про призначення ОСОБА_1 на посаду провідного інспектора Білоцерківського районного відділу №4 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області з 19.04.2023; копією посадової інструкції провідного інспектора Білоцерківського районного відділу №4 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області Семигайла В.С.; відомістю про особисте ознайомлення ОСОБА_1 з листом Державної установи «Центр пробації» від 15.01.2026 р. № 212/17/Кв-26; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування стосовно ОСОБА_1 ; послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 .

Водночас, твердження ОСОБА_1 про наявність підстав для закриття провадження у справі суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи, пояснень, наданих у судовому засіданні та із долучених ОСОБА_1 документів не вбачається наявності будь-якої поважної причини, яка реально могла б унеможливити чи значно ускладнити можливість подання ним відповідної декларації за 2025 рік в період часу з 00:00 год. 01.01.2026 по 23:59 год 31.03.2026.

Натомість, суд констатує, що ОСОБА_1 раніше уже неодноразово подавав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме за 2016, 2017, 2022-2024 роки, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій, а тому, вочевидь, він був не лише обізнаний про обов`язок подачі щорічної декларації, але й мав багаторічний досвід подачі щорічних декларацій раніше саме на сайті НАЗК. При цьому форма, наповнення, обсяг та зміст такої декларації є певною мірою унікальними і не дозволяють, на переконання суду та з точки зору будь-якого стороннього спостерігача сплутати таку декларацію з податковою декларацією про майновий стан і доходи, що подається через кабінет ДПСУ. Вказані обставини спростовують доводи ОСОБА_1 про можливість ототожнення та однакового сприйняття ним податкової декларації про майновий стан і доходи та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зрештою, суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 і про те, що незначний пропуск ним граничного строку для подання декларації, а саме 3 дні, а також подальше фактичне подання ним декларації, є самостійними підставами для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки згідно ч. 2 ст. 51-2 ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

Крім того, суд наголошує, що диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а відтак, вже починаючи з 00:00 год. 01.04.2026 в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 наявне порушення порядку, передбаченого ч. 1 ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700-VII, а відтак і наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Отже, причин, які могли завадити ОСОБА_1 подати до НАЗК декларацію у передбачений законом строк, судом не встановлено, а наведені ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини не можуть бути визнані, як поважні причини, які об`єктивно позбавили його можливості вчасно подати щорічну декларацію за 2025 рік.

Інші заперечення ОСОБА_1 повністю спростовуються сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення та досліджених в судовому засіданні під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки у його діях наявні подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу правопорушника, ступінь його провини, обставини, що пом`якшують його відповідальність, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, з урахуванням чого застосовує до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 40-1, 172-6 ч. 1, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В.Мандзюк