Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №759/14055/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №759/14055/26

Провадження №2/377/721/26

07 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Приліпко К.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Тищенко Наталія Михайлівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

У С Т А Н О В И Л А:

22 травня 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якої діє представник – адвокат Тищенко Наталія Михайлівна, посилаючись на статті 110, 112-113 Сімейного кодексу України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 серпня 2019 року Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 27.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 серпня 2019 року уклали шлюб, який був зареєстрований Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, запис за №27. Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя між ними не склалося. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Між ними постійно виникали сварки, тому вже три роки вони не проживають разом, спільне господарство не ведуть, не підтримують жодних сімейних стосунків, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На даний час позивач з дітьми проживає окремо та за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Спору з приводу поділу спільного майна подружжя, а також визначення місця проживання дітей на даний час сторони не мають.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Тищенко Наталія Михайлівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, яка надійшла до канцелярії суду 28 липня 2026 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 справу розподілено на суддю Теремецьку Н.Ф..

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 07 жовтня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тищенко Н.М., у призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До суду 22.09.2026 представник позивача- адвокат Тищенко Н.М подала в підсистемі «Електронний суд» заяву, в якій просила розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До суду 29.09.2026 засобами поштового зв`язку надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав та просив розірвати шлюб.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 10 серпня 2019 року Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 10 серпня 2019 року зареєстрували шлюб у Маньківському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що складено відповідний актовий запис за № 27. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 .

Під час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, подружнє життя між ними не склалося. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Протягом трьох років вони не проживають разом, спільне господарство не ведуть, не підтримують сімейних стосунків, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На даний час позивач з дітьми проживає окремо.

Відповідно до договору найму житла від 24 грудня 2025 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , позивач у справі, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Як зазначено у позовній заяві, на час розгляду справи спірні питання про поділ майна а також визначення місця проживання дітей на даний час сторони не мають.

У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Заяви про відновлення дошлюбного прізвища позивач до суду не подала, тому після розірвання шлюбу необхідно залишити їй прізвище « ОСОБА_6 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 665,60 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 серпня 2019 року Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 27.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини « ОСОБА_6 ».

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно платіжної квитанції АТ «Таскомбанк» квитанція ID 9435-8900-7973-9105 від 22.05.2026, оригінал якої знаходиться в матеріалах цивільної справи №759/14055/26, провадження №2/377/721/26.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 07 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька