Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №377/668/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Справа №377/668/26

Провадження №2/377/586/26

06 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої – судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в підсистемі «Електронний суд» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 у розмірі 11 460,00 грн; судові витрати на сплату судового збору - 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладень – 120,18 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 02.10.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) № 02.10.2025 -100002327 шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який їй було направлено у смс повідомленні на номер телефону, зазначений нею як фінансовий 0992010666, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на отримання кредиту, підтвердження укладення кредитного договору. Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 02.10.2025 -100002327 пройшла ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 217 днів; дата надання кредиту 02.10.2025; дата повернення кредиту 06.05.2026. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9 % від суми кредиту, дорівнює 270,00 грн, обліковується в перший день кожного з двох чергових періодів. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином у повному обсязі не виконує. Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, на підставі яких за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Оскільки кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», то є правомірною вимога позивача про стягнення неустойки, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Станом на дату пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 11 460,00 грн, що складається із заборгованості: за тілом кредиту- 3 000,00 грн, за процентами – 4 650,00 грн, комісії ( пов`язаної з наданням кредиту) – 270,00 грн, додаткової комісії ( за обслуговування кредитної заборгованості) – 540,00 грн, відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України – 3 000,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр» (а.с. 3-12).

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк сім днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків ( а.с. 49-51).

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, усунення недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 16 вересня 2026 року ( а.с. 58-61).

У період з 05.08.2026 по 04.09.2026 головуюча у справі суддя Бабич Н.СМ. перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України судове засідання відкладено на 01 жовтня 2026 року (а.с. 81-82).

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 16 вересня 2026 року до електронного кабінету позивача та його представника Новікова І.А. ( а.с. 83-84,86-87). У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлена належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 16 вересня 2026 року до електронного кабінету відповідача ( а.с.87). Надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов визнала повністю.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною четвертою статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 02 жовтня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №02.10.2025-100002327 шляхом підписання відповідачем електронним підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора Е818, пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору №02.10.2025-100002327 (Кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції, в якій міститься відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №02.10.2025-100002327 (кредитної лінії) ( а.с. 13-18).

Додатком до кредитного договору №02.10.2025-100002327 (кредитної лінії) від 02.10.2025 є Інформаційне повідомлення ОСОБА_1 ( а.с. 18 зв. ст.-20).

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо її встановлено договором.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту; сума кредиту; тип кредиту- кредитна лінія; строк, на який надається кредит; дата повернення (виплати) кредиту; проценти за користування кредитом; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У п 4.1. кредитного договору зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-1422.

Відповідно до заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №02.10.2025-100002327 від 02.10.2025, позичальнику надається кредит на таких умовах.

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74хх-хххх-1422.

Дата надання/видачі кредиту: 02.10.2025. Сума кредиту: 3 000,00 грн. Строк, на який надається кредит- 217 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту- 06.05.2026.

Відповідно до п. 6. процентна ставка «стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 7 передбачено, що процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з п. 8 комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 270,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У п. 14 визначено графік платежів, в якому визначені: кількість платежів ( сім), загальний розмір кожного чергового платежу ( 1200,00 грн з 1-го по 6-й платіж, 503,08 грн- 7-й платіж); розмір платежу з процентів у складі чергового платежу ( з 1-го по 3-й платіж по 930,00 грн, 4-й платіж- 465,00 грн; 5-й платіж- 351,08 грн; 6-й платіж – 219,49 грн; 7-й платіж- 67,51 грн); розмір платежу з комісії з надання у складі чергового платежу ( 1-й платіж- 270,00 грн); розмір платежу з комісії з обслуговування у складі чергового платежу ( 2-й платіж- 270,00 грн, 3-й платіж- 270,00 грн); розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу ( 4-й платіж- 735,00 грн, 5-й платіж- 848,92 грн, 6-й платіж- 980,51 грн, 7-й платіж- 435,57 грн); дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом ( 1-й з 02.10.2025 по 01.11.2025, 2-й з 02.11.2025 по 02.12.2025, 3-й з 03.12.2025 по 02.01.2025, 4-й з 03.01.2025 по 02.02.2025, 5-й з 03.02.2025 по 05.03.2025, 6-й з 06.03.2025 по 05.04.2026, 7-й з 06.04.2026 по 06.05.2026); дати чергового платежу ( 1-й -01.11.2025, 2-й – 02.12.2025, 3-й -02.01.2025, 4-й – 02.02.2025, 5-й- 05.03.2025, 6-й- 05.04.2026, 7-й – 06.05.2026) ( а.с. 16 зв.ст.).

Ідентифікація даних позичальника ОСОБА_1 здійснена АТ КБ «Приват Банк» через систему BankiD НБУ, про що свідчить роздруківка інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankiD НБУ (а.с. 25).

На підтвердження того, що ТОВ «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankiD Національного банку України з 26 жовтня 2020 року, надано скріншот з сайту Національного банку України (а.с. 24).

Згідно з інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0206 від 02.06.2026 на підставі укладеного договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.10.2025 о 18:25:32 на суму 3 000,00 грн, карта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay, ua – 880612220, призначення платежу: видача за договором кредиту № 02.10.2025-100002327 (а.с. 20).

З розрахунку заборгованості за договором № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 станом на 26.05.2026 становить: 3 000,00 грн – основний борг; 4 650,00 грн – залишок відсотків, нарахованих за період з 02.10.2025 по 06.05.2026; залишок відсотків за статтею 625 ЦК України – 3 000,00 грн; залишок комісій – 810,00 грн, всього 11 460,00 грн ( а.с. 21-23).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній станом на час укладення кредитного договору № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025) ідентифікація особи- унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України ( частина перша статті 14 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Частиною другою розділу І «Загальні положення» Положення про систему BankiD Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020, (далі –Положення) передбачено такі визначення:

- абонент-ідентифікатор – банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

- абонент Системи BankID Національного банку (далі-абонент)-юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України ( далі- Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;

- користувач Системи BankID Національного банку ( далі-користувач) –фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента – надавача послуг або контрагента абонента – надавача послуг зі спеціальним статусом.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» Положення учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 укладено в електронній формі.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис, відтворений за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Під час укладення кредитного договору позичальник ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, абонентом якої з 26 жовтня 2020 року є позивач, що підтверджується роздруківкою інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankiD НБУ, та скріншотом з сайту Національного банку України (а.с. 24,25).

Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Доказів на спростування відповідності особистих даних (реквізитів паспорта, адреси місця реєстрації, РНОКПП та номеру особистого платіжного засобу № НОМЕР_2 ОСОБА_1 в документах, які складають кредитний договір, матеріали справи не містять.

Отже, кредитний договір № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Відповідно до кредитного договору№ 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 та інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0206 від 02.06.2026, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 : 02.10.2025 о 18:25:32 на суму 3 000 грн, в системі iPay.ua – 880612220, призначення платежу: видача за договором кредиту № 02.10.2025-100002327 (а.с. 20).

При цьому, суд враховує, що кредитні кошти на рахунок ОСОБА_1 , номер якого вона зазначила у кредитному договорі (заявці), були перераховані за допомогою платіжної послуги- еквайрингу.

Так, відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» еквайринг платіжних інструментів – платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі. Еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства ( частина перша статті 37 Закону України « Про платіжні послуги»).

Пунктом 10 розділу ІІ Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України №113 від 03.11.2021, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

До позовної заяви позивач також додав копію договору про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с. 26-30).

Як вбачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260723/40025-БТ від 23.07.2026, банком емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) ( а.с. 72-76)

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_5 до банківської карти № НОМЕР_1 за період з 02.10.2025 по 07.10.2025 наявне зарахування суми кредиту 02.10.2025 року 3000 грн ( а.с. 73,77).

Отже, позивач виконав свій обов`язок згідно з вказаним кредитним договором, надав відповідачу кредит у сумі 3 000,00 грн. Сторонами у належній формі погоджено розмір процентів за користування кредитом та строк, на який надається кредит.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами договору відповідач отримала кредит у сумі 3 000,00 грн на 217 днів з дати його підписання до 06.05.2026, зі сплатою процентів у визначеному договором розмірі.

З розрахунку заборгованості за договором № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 станом на 26.05.2026 становить: 3 000,00 грн – за основним боргом; 4 650,00 грн – за процентами, нарахованими за період з 02.10.2025 по 06.05.2026, 3 000,00 грн - залишок відсотків за статтею 625 ЦК України, залишок комісії – 810,00 грн, всього 11 460,00 грн ( а.с. 21-23).

Виходячи з викладених обставин та встановлених судом правовідносин, суд дійшов висновку, що проценти нараховувалися в межах строку кредитування, за періоди та у розмірах, що відповідають умовам укладеного договору та графіка платежів.

Відповідач у поданій до суду заяві визнала позов повністю.

Натомість, як вбачається із розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути також 3 000,00 грн - залишок відсотків за статтею 625 ЦК України.

Як вбачається з п. 17 кредитного договору №02.10.2025-100002327 від 02.10.2025, сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 45 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 45 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нараховані в період воєнного стану 3 000,00 грн відсотків за статтею 625 ЦК України за кредитним договором № 02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 підлягають списанню кредитодавцем.

Тому за вказаних обставин визнання відповідачем позову в частині стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України в розмірі 3000,00 грн суперечить закону, у зв`язку із чим суд не приймає визнання відповідачем позову в цій частині.

Виходячи з викладених обставин та відповідних їм правовідносин, суд вважає правильним задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №02.10.2025-100002327 від 02.10.2025 у розмірі 8 460,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 4 650,00 грн- заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, 810,00 грн- комісії.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору у сумі 1 965,38 грн, виходячи з такого розрахунку: 8 460,00 грн х 100% : 11 460,00 грн = 73,82 % ; 2 662,40 грн х 73,82% : 100 % = 1 965,38 грн.

За змістом частини третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У червні 2026 року ТОВ «Споживчий центр», від імені якого діяв представник Новіков І.А., подало до суду позовну заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, до якого долучило квитанцію №2097173 з оплати поштового відправлення з описом вкладення №2097173 від 04.06.2026 на загальну суму 120,18 грн щодо відправлення копії позовної заяви з додатками ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, витрати позивача, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладень, з урахуванням часткового задоволення позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( 73,82 %) у сумі 88,72 грн ( 120,18 грн х 73,82 %:100 %) підлягають стягненню з ОСОБА_1 як особи, щодо якої у позивача виникла необхідність вчинити процесуальні дії, пов`язані із зверненням до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

На підставі викладеного, керуючись статтями 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №02.10.2025-100002327 від 02 жовтня 2025 року у розмірі 8 460 гривень.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 965 гривень 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладень, у сумі 88 гривень 72 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок №133-А, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич