Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №376/1719/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1719/26

Провадження № 2/376/1717/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря Ковальчук Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 22.08.2025 року з ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22.08.2025-100002033. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 168 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. 18.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, яким збільшено суму кредиту до 12 500,00 грн.. 27.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, яким збільшено суму кредиту до 16 500,00 грн.. ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 16 500,00 грн.. Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 387,18 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту за основною сумою боргу у розмірі 12 838,58 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 676,10 грн., комісії за надання кредиту у розмірі 200 грн. та відсотки нараховані відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 7 672,50 грн. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість, тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 387,18 грн. та судові витрати по справі.

Представник позивача у поданій позовній заяві підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі, а розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності.

Частиною 3 ст.211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи не з`явився в судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Матеріалами справи встановлено, що 22.08.2025 р. ТОВ «Споживчий центр» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 22.08.2025-100002033. За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 168 днів, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами (а.с.28-39).

Відповідно до п. 6 процентна ставка "Стандарт" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»).. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с. 30).

Відповідно до п. 7 процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (а.с. 30).

Згідно з п. 8 договору комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі – "комісія за надання", "комісія"; економічна сутність – плата за надання кредиту) – 5% від суми кредиту та дорівнює 500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. (а.с. 30).

Відповідно до п. 12 денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.8% (денна процентна ставка) = (13487 / 10000)/ 168 ? 100%. (а.с. 30).

Вказаний договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е358.

18.11.2025 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 12 500 грн.. Всі інші умови договору залишилися без змін (а.с. 33-34).

Вказаний додатковий договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором К439.

27.12.2025 р. між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту до 16 500 грн.. Всі інші умови договору залишилися без змін (а.с. 35 зворот – 36).

Вказаний додатковий договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А486.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти за вище вказаним договором. Вказана обставина підтверджується довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0306 від 03.06.2026 р. (а.с.13, 23).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22.08.2025-100002033 заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.06.2026 року становить 23 387.18 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту за основною сумою боргу у розмірі 12 838,58 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 676,10 грн., комісії за надання кредиту у розмірі 200 грн. та відсотки нараховані відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 7 672,50 грн. (а.с. 37-39).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що відповідачем 22.08.2025 року було укладено в електронній формі кредитний договір № 22.08.2026-100002033 та додаткові угоди від 18.11.2025 р. та 27.12.2025 р. з ТОВ «Споживчий центр».

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Споживчий центр» для укладення договору від її імені, відповідачем суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Також суд враховує, що відповідач частково погашав наявну у нього заборгованість за договором, що у свою чергу свідчить про вчинення нею конклюдентних дій на визнання вказаного договору укладеним та отримання грошових коштів за вказаним договором.

Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України, встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою та додатковою комісією суд зазначає наступне.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма закріплена у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та є імперативною гарантією захисту права громадян в охоронних правовідносинах (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22).

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, що нараховані відповідно ст.625 ЦК України, слід відмовити.

У вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктами 8, 9 визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту - дорівнює 500 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 500 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, суд вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство. Встановлена договором одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 500 грн. є правомірною, оскільки вона покриває витрати фінансової установи на організацію оперативного безготівкового перерахування коштів споживачу через сторонні платіжні сервіси, що повністю узгоджується зі статтями 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 15 714, 68 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту за основною сумою боргу у розмірі 12 838,58 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 676,10 грн. та комісії за надання кредиту у розмірі 200 грн.

Щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 138,18 грн., суд зазначає наступне.

Позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на підготовку та направлення копії позовної заяви з додатками є безпідставною, оскільки такі витрати не належать до судових витрат у розумінні статей 133, 141 ЦПК України. Надсилання копії позову іншим учасникам справи є процесуальним обов`язком позивача, передбаченим статтею 177 ЦПК України, а тому витрати на виконання такого обов`язку не можуть бути покладені на відповідача. Зазначені витрати виникають у зв`язку з реалізацією права на звернення до суду, а не внаслідок розгляду справи судом. Витрати на відправлення відповідачу копії позовної заяви не є витратами, пов`язаними з розглядом справи, та не підлягають відшкодуванню, оскільки їх понесення обумовлене виконанням позивачем вимог процесуального закону щодо подання позову.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № СЦ00112220 від 04.06.2026 р. (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн., позов задоволено частково, у розмірі 67,91 %, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1 788 грн. 96 коп..

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ст. 352, ст. 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ЄДРПОУ 37356833, м. Київ вул. Саксаганського, 133 А - заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 714(п`ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 68 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ЄДРПОУ 37356833, м. Київ вул. Саксаганського, 133 А - витрати на оплату судового збору у розмірі 1 788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 96 коп..

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.Г. Батовріна