Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №373/2919/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2919/26

Провадження № 2/373/2069/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Керівник ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. подала позов, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 45873173 від 12.01.2026 у розмірі 17798,00 грн, судові витрати.

12.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір № 45873173, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,466% у день.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитними договорами.

Станом на 20.05.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 17798,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1398,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1600,00 грн - заборгованість за комісією, 4800,00 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами.

Ухвалою судді від 29.07.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач не направив у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позов, будь-яких заяв (клопотань) до суду не направляв.

Суд, дослідивши письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

12.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 45873173 (далі - кредитний договір). Відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 12.01.2026, довідкою ТОВ «Європейська платіжна система».

Відповідно до змісту договору сторони погодили такі його істотні умови, а саме: сума кредиту - 10000,00 грн (п. 2.2.1), строк кредитування - 30 днів (п. 2.2.2), процентна ставка - 0,446% у день (п. 2.2.3), комісія за надання кредиту - 16% від суми виданого кредиту (п. 2.2.4).

Крім того, вказаний кредитний договір містить положення про нарахування процентів у розмірі 4% у день за понадстроковое користування кредитними коштами.

Як вбачається із п. 7.1 кредитного договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

До позову додані копії реєстру прав вимоги № 78 від 20.05.2026, платіжної інструкції № 850021654.1 від 26.05.2026.

Із доданого розрахунку вбачається, що станом на 20.05.2026 утворилася заборгованість у розмірі 17798,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1398,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1600,00 грн - заборгованість за комісією, 4800,00 грн - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, аналізуючи зібрані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до висновку, що 12.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений кредитний договір № 45873173, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 10000,00 грн.

Здійснення переказу кредитних коштів на виконання умов укладеного кредитного договору із використанням платіжної системи узгоджується з приписами Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З копії кредитного договору вбачається, що сторони погодили такі його істотні умови : сума кредиту - 10000,00 грн (п. 2.2.1), строк кредитування - 30 днів (п. 2.2.2), процентна ставка - 0,446% у день (п. 2.2.3).

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за понадстрокове користування кредитними коштами за ставкою 4 % у день у розмірі 4800,00 грн. Разом з тим, доказів наявності обставин щодо подальшого продовження строку кредитування суду не надано (зокрема, укладення додаткової угоди, ініційованої відповідачем).

З врахуванням викладеного вище, суд вважає неправомірним нарахування ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» процентів поза межами строку кредитування.

Представником подані належні, допустимі та достатні докази набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 12998,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1398,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1600,00 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору пропорційно задоволених судом позовних вимог (73,03 % від ціни позову).

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази у копіях: договір про надання правової допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, витяг з акту прийманя-передачі наданої правничої допомоги від 12.06.2026, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 45873173 від 12.01.2026 у розмірі 12998,00 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1944,35 грн (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири гривні 35 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область, 08205; код ЄДРПОУ 43311346;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ