Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №369/23409/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/23409/25

Провадження № 2/369/8178/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 24 липня 2010 року по 12 грудня 2022 року. У період шлюбу 06 лютого 2018 року було придбано нежитлове приміщення: кладова площею 4,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано на ім`я відповідача. Оскільки майно набуте за час шлюбу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а частки дружини та чоловіка у ньому є рівними, просить суд визнати за нею право власності на частину нежитлового приміщення (кладова) та припинити спільну сумісну власність на нього.

Просила суд:

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення (кладова), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

припинити спільну сумісну власність на дане нежитлове приміщення;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правничу допомогу

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року з метою вжиття заходів щодо забезпечення позову накладено арешт на вказане нерухоме майно.

29 травня 2026 року відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог в частині визначення права власності на частини нежитлового приміщення (кладова) за позивачкою.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2026 року.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності у зв`язку зі складною та непередбачуваною безпековою ситуацією у місті Києві, пов`язаною з триваючими повітряними атаками із застосуванням ударних безпілотних літальних апаратів, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

За ст. 18 СК України кожен учасник сімейних правовідносин має право звернутись до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту є встановлення правовідношення.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 2010 року. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року шлюб між подружжям було розірвано (справа № 753/2352/22, рішення набрало законної сили 12 грудня 2022 року).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов`язків подружжя, визначаються нормами СК України.

Встановлено, що за час перебування у шлюбі придбано нежитлове приміщення (кладова), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та прийняте судом визнання позову відповідачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та визнання за сторонами право власності по частині за кожним з одночасним припиненням права спільної сумісної власності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року накладено арешт на нежитлове приміщення (кладову), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивач подав заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини дев`ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.. Частиною десятою цієї статті встановлено, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Оскільки позивач подав суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського апеляційного суду від 07 січня 2026 року, тому суд вважає за можливе одночасно з ухваленням рішення скасувати вжиті судом заходи.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду були сплачені судові збори за подання позову у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1.437789427.1 від 08.12.2025 та заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1.438422761.1 від 09.12.2025, разом: 1816,80 грн.

Таким чином 50 відсотків судового збору, підлягають поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 60, 61, 65, 70, 71 СК України та 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення (кладова), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частину нежитлового приміщення (кладова), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину нежитлового приміщення (кладова), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 1.437789427.1 від 08.12.2025 у розмірі 605,60 грн та за платіжним дорученням № 1.438422761.1 від 09.12.2025 у розмірі 302,80 грн, разом у розмірі 908,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,40 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року, а саме скасувати арешт нежитлового приміщення (кладову), загальною площею 4,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1470588732224, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 07 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ