Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №369/10222/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10222/23

Провадження № 2/369/1850/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Крикуна І.В.,

за участю:

представника позивача Рог А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/10222/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03 березня 2016 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору визначено, що Позичальник приймає у Позикодавця грошову суму у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США.

Згідно п. 1.3. договору позики строк надання грошової суми Позичальнику становить 7 (сім) років з моменту реальної передачі всієї суми, зазначеної в п.1.1. договору.

Позикодавець передає грошову суму в момент підписання цього договору (п. 3.1. договору позики).

Грошова сума надається шляхом передачі готівки з рук Позикодавця до рук Позичальника (п. 3.2. договору позики).

Згідно п. 3.3. договору, підтвердженням отримання 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США є розписка, видана Позикодавцю.

На виконання вищезазначеного п. 3.3. договору позики, 03 березня 2016 року ОСОБА_2 була надана розписка, що підтверджує отримання останньою від позивача 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США.

Відповідно до п. 3.4. договору позики від 03.03.2016, після закінчення терміну, зазначеного у пункті 1.3. договору, Позичальник зобов`язується протягом наступного дня повернути грошову суму, зазначену у пункті 1.1. договору. Тобто, відповідач зобов`язувався повернути отримані в позику кошти не пізніше 04 березня 2023 року.

На час звернення з позовом, відповідач не повернула ОСОБА_1 , отримані в борг, грошові кошти.

На час звернення до суду, враховуючи офіційний курс Національного банку України долара США до гривні (36,5686 грн. за 1 дол. США), гривневий еквівалент отриманих в позику грошей становить 5 485 290 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп. (= 150 000 х 36,5686).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 5 485 290,00 грн. та судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.

17 липня 2023 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 липня 2023 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 485 290 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.

19 липня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Манжос Анжела Володимирівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку цивільного судочинства із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у цивільній справі 369/10222/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 серпня 2024 року заяву про перегляд заочного рішення було задоволено, скасовано заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року у цивільній справі № 369/10222/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

30 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Манжос Анжели Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідач з позивачем ОСОБА_1 не знайома, ніколи з ним не зустрічалась, грошових коштів у сумі 150 000 доларів США від нього не отримувала, договір позики від 03 березня 2016 року не укладала та розписку про отримання коштів не підписувала. Вказує, що у день нібито укладення договору позики та підписання розписки відповідач на території України, зокрема у місті Одесі, не перебувала, що підтверджується даними її закордонного паспорта. Зазначає, що підпис від імені відповідача у договорі позики та розписці відрізняється від її справжнього підпису, у зв`язку з чим вважає за необхідне витребувати у позивача оригінали зазначених документів для проведення судової почеркознавчої експертизи. Також звертає увагу суду, що позивачем не надано документів, які б належним чином підтверджували особу відповідача, її громадянство та місце проживання на час укладення договору, а текст розписки виконаний за допомогою комп`ютерної техніки. Крім того, представник відповідача зазначає, що договір позики на суму 150 000 доларів США, відповідно до якого кошти нібито були надані безоплатно строком на сім років, не був забезпечений будь-якими гарантіями його повернення. Посилається також на те, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї копії договору позики і розписки за змістом та формою майже повністю збігаються з аналогічними документами, які раніше були подані іншою особою до Таращанського районного суду Київської області у справі № 379/611/23. Зазначає, що у провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває кримінальна справа № 753/4583/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт укладення між сторонами договору позики та передачі відповідачці грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також представник відповідача зазначає, що під час примусового виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року було здійснено виконавчі дії щодо належного відповідачу нерухомого майна, право власності на яке в подальшому було зареєстровано за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просить у разі відмови у задоволенні позову вирішити питання про поворот виконання судового рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, без повідомлення суду про неможливість продовження участі у розгляді справи самовільно залишив залу судового засідання.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 03 березня 2016 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору визначено, що Позичальник приймає у Позикодавця грошову суму у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США.

Згідно п. 1.3. договору позики строк надання грошової суми Позичальнику становить 7 (сім) років з моменту реальної передачі всієї суми, зазначеної в п.1.1. договору.

Позикодавець передає грошову суму в момент підписання цього договору (п. 3.1. договору позики).

Грошова сума надається шляхом передачі готівки з рук Позикодавця до рук Позичальника (п. 3.2. договору позики).

Згідно п. 3.3. договору, підтвердженням отримання 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США є розписка, видана Позикодавцю.

На виконання вищезазначеного п. 3.3. договору позики, 03 березня 2016 року ОСОБА_2 була надана розписка, що підтверджує отримання останньою від позивача 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) дол. США.

Відповідно до п. 3.4. договору позики від 03.03.2016, після закінчення терміну, зазначеного у пункті 1.3. договору, Позичальник зобов`язується протягом наступного дня повернути грошову суму, зазначену у пункті 1.1. договору. Тобто, відповідач зобов`язувався повернути отримані в позику кошти не пізніше 04 березня 2023 року.

На час звернення з позовом, відповідач не повернула ОСОБА_1 отримані в борг грошові кошти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.

Як вбачається із тексту договору позики та розписки від 03 березня 2016 року, відповідач отримала від позивача в борг 150 000,00 доларів США готівкою, строком на сім років.

Отже, між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд приходить до висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно договору позики та розписки від 03 березня 2016 року судом не встановлено.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

Враховуючи не виконання взятих на себе зобов`язань, погоджуючись із розрахунком позивача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5 485 290 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений останнім в розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 526, 530, 533, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 485 290 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 25 вересня 2026 року.

Суддя: І. О. Фінагеєва