Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №369/6818/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6818/25

Провадження № 2/369/3756/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Касяненко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/6818/25 за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року АТ «А-БАНК» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 серпня 2024 року між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» було укладено кредитний договір № ABH0CT155101723450773055 про надання споживчого кредиту.

Зазначеним кредитним договором Позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 77 200,00 грн строком на 12 місяців, тобто до 11 серпня 2025 року, зі сплатою процентів у розмірі 75% річних та без нарахування комісій.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування відповідно до умов кредитного договору.

Однак відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на 18 квітня 2025 року заборгованість Відповідача за кредитним договором становить 102 753,45 грн, яка складається з 72 804,27 грн — основної суми боргу (тіла кредиту), 25 560,75 грн — нарахованих процентів, 0,00 грн — комісії та 4 388,43 грн — пені.

Позивач також посилається на умови кредитного договору та положення законодавства України, зокрема статті 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1054 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання мають виконуватися належним чином, а боржник не звільняється від відповідальності за їх невиконання.

Окрім цього, позивач зазначає, що кредитний договір був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису, який відповідно до чинного законодавства України має юридичну силу власноручного підпису та є належним способом волевиявлення сторін.

Також позивач обґрунтовує право на стягнення пені умовами кредитного договору та положеннями законодавства про споживче кредитування, зазначаючи, що у разі порушення строків виконання зобов`язань Позичальник зобов`язаний сплатити неустойку.

У зв`язку із наведеним, АТ «А-БАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 102 753,45 грн та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а також просить розглянути справу у спрощеному позовному провадженні та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «одержано». Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) було оформлено електронні документи, а саме: заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту від 03.06.2024 року, заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101723450773055 від 2024-08-12 року, а також паспорт споживчого кредиту від 2024-08-12 року. Зазначені документи підписані шляхом накладення удосконаленого електронного підпису із використанням відкритого ключа, із зазначенням часу підписання.

Відповідно до заяви про відкриття рахунку від 03.06.2024 року встановлено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 у валюті UAH, а також встановлення кредитного ліміту з можливістю здійснення операцій з внесення та зняття коштів, переказів, розрахунків у торгово-сервісній мережі, а також інших операцій, передбачених договором та тарифами банку. Умовами передбачено, що кредитний ліміт може встановлюватися банком у межах від 1 000 грн до 200 000 грн.

Згідно із заявою про надання послуги «Швидка готівка» від 12.08.2024 року встановлено надання кредиту у розмірі 77 200 грн строком на 12 місяців, з 2024-08-12 по 2025-08-11 включно. Процентна ставка визначена як 75 % річних, з нарахуванням процентів на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом за формулою: сума заборгованості ? річну відсоткову ставку / 360 днів. Щомісячний платіж визначено у розмірі 9 381,56 грн та розрахований за ануїтетною формулою.

З паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка» від 2024-08-12 року встановлено, що загальні витрати за кредитом становлять 35 378,7 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту — 112 578,7 грн, реальна річна процентна ставка — 109,02 %, строк кредитування — 12 місяців, кількість щомісячних платежів — 12. Також зазначено, що пеня за прострочення становить 0,07 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше обмежень, встановлених законодавством України.

Умовами заяви про надання кредиту «Швидка готівка» № ABH0CT155101723450773055 передбачено обов`язок повернення кредиту шляхом щомісячних платежів у розмірі 9 381,56 грн, а також зазначено, що загальна сума до повернення становить 112 578,7 грн. Погашення здійснюється на рахунок № НОМЕР_3 . Також визначено, що у разі прострочення платежів застосовується пеня у розмірі 0,07 % на день від суми простроченої заборгованості.

Документи містять умови щодо права банку змінювати кредитний ліміт, передавати права вимоги третім особам без згоди позичальника, залучати колекторські компанії у разі прострочення, а також здійснювати договірне списання коштів з рахунків клієнта для погашення заборгованості. Також передбачено право позичальника на відмову від договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання кредиту за умови повернення коштів та сплати відсотків за фактичний строк користування.

Оцінюючи подані документи, слід зазначити, що вони містять умови кредитування, розмір кредиту, строки, порядок нарахування процентів та орієнтовну загальну вартість кредиту, однак самі по собі є договірними умовами та не містять первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичний рух коштів, деталізацію нарахувань та структуру заборгованості за період користування кредитом.

Факт підписання електронних документів із використанням удосконаленого електронного підпису підтверджує волевиявлення сторін на укладення правочинів та погодження з умовами кредитування, однак не є самостійним доказом фактичного розміру заборгованості та правильності її розрахунку.

Суд також враховує, що розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, наведений у паспорті кредиту, має характер попередньої (орієнтовної) інформації, сформованої на підставі припущень щодо незмінності умов кредитування протягом строку дії договору.

Умови договору передбачають застосування процентної ставки 75 % річних, щомісячного ануїтетного платежу 9 381,56 грн, строк кредитування 12 місяців, загальну суму кредиту 77 200 грн, загальну вартість кредиту 112 578,7 грн, відкриття рахунку № НОМЕР_2 , погашення на рахунок № НОМЕР_3 , а також застосування пені 0,07 % за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вказаного Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Так, дослідивши надані до матеріалів справи документи а саме копію Анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" копію кредитного договору ABH0CT155101723450773055 з протоколом перевірки Заяви клієнта та паспорта споживчого кредиту копію графіку погашення за кредитним договором, суд встановив що зазначені докази є неналежними та недостатніми для підтвердження факту виконання позивачем своїх обов`язків за кредитним договором оскільки не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт видачі кредитних коштів у зв`язку з чим не підтверджують належним чином виконання зобов`язань позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, датою укладення заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту є 03.06.2024 року, а датою укладення заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101723450773055 та паспорта споживчого кредиту є 12.08.2024 року.

Після підписання зазначених документів сторонами шляхом накладення удосконаленого електронного підпису, зокрема із використанням відкритого ключа, що підтверджується часом накладення підпису 03.06.2024 21:00:18 та 12.08.2024 00:00:00, правочини набули юридичної сили та стали обов`язковими для виконання сторонами.

Після підписання сторони погодили істотні умови кредитування, а саме розмір кредиту 77 200 грн, строк кредитування 12 місяців, процентну ставку 75 % річних, порядок нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості, щомісячний платіж 9 381,56 грн, загальну вартість кредиту 112 578,7 грн, а також порядок погашення заборгованості на рахунок № НОМЕР_3 .

Після підписання договору також були визначені умови щодо застосування пені у розмірі 0,07 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, а також інші умови відповідальності сторін у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання позивачем своїх обов`язків та фактичне надання кредитних коштів у порядку та на умовах, визначених поданими документами.

Позивачем також не надано до позовної заяви належних та допустимих доказів існування правовідносин між сторонами в частині підтвердження фактичного руху грошових коштів за кредитом, а також деталізованого розрахунку заборгованості із зазначенням її складових (тіло кредиту, проценти, пеня та інші нарахування).

Так, матеріали справи містять меморіальний ордер № TR.38762377.31699.65455 0410009 від 12.08.2024 року на суму 77 200,00 грн, у якому зазначено, що платником є ОСОБА_1 , а отримувачем — Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», у призначенні платежу зазначено «Видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101723450773055 від 12/08/2024». Водночас зазначений документ не підтверджує факту видачі кредиту відповідачу з огляду на ту обставину, що платником за меморіальним ордером зазначено саме відповідача.

Також у матеріалах справи міститься виписка по кредиту № N20.00.0001892491 від 18.04.2025 року за період з 12.08.2024 року по 17.04.2025 року, відповідно до якої заборгованість за кредитом станом на 17.04.2025 року визначена у розмірі 102 686,21 грн. Разом з тим, зазначена виписка сама по собі не підтверджує фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу та не містить первинних платіжних документів, які б підтверджували зарахування 77 200,00 грн на рахунок відповідача. Крім того, зазначена у виписці сума заборгованості не відповідає сумі заборгованості, заявленій позивачем до стягнення станом на 18.04.2025 року, яка становить 102 753,45 грн, а тому вказаний документ не може бути визнаний належним та достатнім доказом заявленого позивачем розміру заборгованості.

А відтак, матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт використання кредитних коштів, порядок нарахування процентів та підстави визначення загальної суми заборгованості.

Водночас судом встановлено, що між сторонами оформлено електронні документи, а саме: заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту від 03.06.2024 року, заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101723450773055 від 12.08.2024 року, паспорт споживчого кредиту від 12.08.2024 року, які підписані сторонами шляхом накладення удосконаленого електронного підпису із використанням відкритого ключа, із фіксацією часу підписання 03.06.2024 21:00:18 та 12.08.2024 00:00:00.

Зазначені документи підтверджують факт укладення між сторонами правочинів щодо відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 у валюті UAH та встановлення кредитного ліміту, а також надання кредиту у розмірі 77 200 грн строком на 12 місяців з 12.08.2024 року по 11.08.2025 року включно.

Разом з тим, зазначені документи містять лише умови кредитування та розрахункові показники, однак не містять належних доказів фактичного руху грошових коштів та підтвердження реального розміру заборгованості, заявленого до стягнення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту та процентів з відповідача на користь позивача. З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА