Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №369/16074/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16074/23

Провадження № 2/369/911/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/16074/23 за позовом ТОВ "Профіт Файненс" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Файненс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 22 березня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» на підставі заяви №002-09968-220313 надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 14500,00 грн. на строк 50 місяців, шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним документом №1 від 22 березня 2013 року. Відповідно до умов кредитного договору Відповідач зобов`язувалася сплачувати проценти в розмірі 9,99% річних за користування кредитом, комісію в розмірі 3,49% в місяць за обслуговування кредитної заборгованості, погашати кредитну заборгованість не пізніше 22 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів в розмірі 862,00 грн у відповідності до графіку платежів.

02 червня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» був укладений Договір № 2253/К про відступлення прав вимог, з додатками до нього, відповідно до якого право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором відступлено Позивачу.

Станом на дату звернення до суду з цим позовом, розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 32602,65 грн., в тому числі: 4419,81 грн. – основна сума заборгованості, 26574,32 грн. – заборгованість за нарахованими процентами по кредиту, 229,38 грн. – сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту, 1379,14 грн. – сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.

Таким чином, в результаті укладення Договору про відступлення кредитором у зобов`язанні за Кредитним договором, стало ТОВ «Профіт Файненс», яке відповідно до умов Договору про відступлення набуло права вимагати замість первісного кредитора ПАТ «Дельта Банк» належне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань в межах переданого права вимоги, яке на момент пред`явлення цього позову залишається непогашеним.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитом у розмірі 32602,65 грн., в тому числі: 4419,81 грн. – основна сума заборгованості, 26574,32 грн. – заборгованість за нарахованими процентами по кредиту, 229,38 грн. – сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту, 1379,14 грн. – сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків, а також судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

28 листопада 2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про усунення недоліків, надано квитанцію про сплату судового збору, чим усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 04 жовтня 2023 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Для можливості повідомити відповідача шляхом оголошення на веб-сайті судової влади, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2024 року призначено справу для розгляду в судовому засіданні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила. Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримала, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 22 березня 2013 року згідно поданої ОСОБА_1 заяви №002-09968-220313, між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено кредитний договір.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. частини 2 кредитного договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 14500,00 грн на строк 50 місяців, шляхом перерахування на поточний рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним документом №1 від 22 березня 2013 року.

Згідно до пунктів 2.4., 2.5 частини 2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити проценти в розмірі 9,99% річних за користування кредитом та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49 % в місяць.

У відповідності до пункту 3.1. частини 3, клієнт погашає кредитну заборгованість не пізніше 22 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 862,00 грн у відповідності до графіку платежів.

02 червня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» укладено договір №2253/К про відступлення прав вимоги, за яким банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до договору (п.1. договору), новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами; розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до договору (п.2 Договору).

Пунктом п.4 Договору передбачено, що права вимоги за цим договором становлять 2488200 грн 00 коп.

Відповідно до п.5 Договору про перехід права вимоги, встановлений обов`язок банку передати новому кредитору наявні у банка документи, що підтверджують права вимоги до боржників за відповідним Актом не пізніше 30 вересня 2020 року. Реєстр прав вимог у електронному вигляді передається банком новому кредитору в день підписання цього Договору.

Позивач вважає, що на підставі укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договору №2253/К про відступлення прав вимоги до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №002-09968-220313 від 22 березня 2013 року.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів передання Банком Новому кредитору документів, що підтверджують права вимоги до боржників, за Актом приймання-передачі, як це передбачено пунктом 5 Договору, так само як і докази передання Реєстру прав вимог в електронному вигляді у день підписання Договору.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВ "Профіт Файненс" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА