Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №363/2403/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"06" жовтня 2026 р. Справа № 363/2403/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Охоти Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви АТ «Кредобанк» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ – 09807862) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.11.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-240389. Відповідно до умов укладеного договору банк зобов`язується надати позичальнику ОСОБА_1 кредит, а позичальник в свою чергу, взяла на себе зобов`язання повернути АТ «Кредобанк» кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені договором та додатковими договорами. Дата погашення кредиту визначена 21.11.2019 року. Сума виданого кредиту становила 115 000 грн. 00 коп. За користування кредитом встановлена процентна ставка – 35% річних. Банк належним чином виконав свій обов`язок за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 визначену суму кредитних коштів.

У той же час ОСОБА_1 , своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за укладеним кредитним договором у загальному розмірі 29 194 грн. 25 коп., з якої: 20 401 грн. 74 коп. (сума основної заборгованості, тіло кредиту); 8 792 грн. 51 коп. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами).

З метою досудового та добровільного врегулювання спору на адресу ОСОБА_1 АТ «Кредобанк» 26.02.2026 року було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Однак дана вимога була залишена відповідачем без виконання, заборгованість за кредитним договором погашена не була.

На підставі вищевикладеного, АТ «Кредобанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом, та прохав суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитним договором, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. У позовній заяві заявив клопотання, про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Будь-яких інших заяв, клопотань чи процесуальних документів від сторони позивача станом на 06.10.2026 року не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_2 повідомлялася в належний процесуальний спосіб, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її офіційно зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом публікації оголошення через офіційний портал «Судова влада України».

Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштове відправлення, що направлялося судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання було повернуто до суду через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою проживання, та за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення – «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Оголошення на сайті судової влади України про виклик ОСОБА_1 до суду на 06.10.2026 року було опубліковано 26.08.2026 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-240389 відповідно до п. 1 якого, АТ «Кредобанк» взяв на себе зобов`язання надати у власність ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а ОСОБА_1 зобов`язалася використати кредит на цілі, вказані у кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору сума кредиту визначена у розмірі 115 000 грн. 00 коп. Відповідно до п. 2.3 договору строк кредитування становить 36 місяців, тобто до 18.11.2022 року. Згідно положень п. 2.4 позичальник доручив банку здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5 договору, на відповідні цілі та за відповідними реквізитами.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання зі сплати відсотків за процентною ставкою 35 % річних, порядок розрахунку яких визначено у п. 4.2 договору.

У п. 6.2 кредитного договору встановлено зобов`язання ОСОБА_1 з погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до графіку платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору. Всього ОСОБА_1 зобов`язалася здійснити 36 щомісячних платежів по 5 235 грн. 00 коп. кожного останнього числа відповідного місяця.

З аналізу кредитного договору № CL-240389 від 21.11.2019 року судом підтверджено, що вказаний кредитний договір укладено в письмовій формі шляхом його підписання з боку АТ «Кредобанк» та з боку ОСОБА_1 . Кожна сторінка договору скріплена печаткою та підписом банку, а також підписом позичальника.

Таким чином, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 у письмовій формі укладено кредитний договір, яким погоджено всі істотні умови такого договору та яким обумовлено виникнення між сторонами кредитного зобов`язання. За змістом кредитного зобов`язання АТ «Кредобанк» зобов`язався надати у власність ОСОБА_1 визначену суму кредитних коштів, а ОСОБА_1 зобов`язалася використати кредитні кошти відповідно до погоджених цілей, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, що визначені у договорі та його додатках.

Додатком № 1 до кредитного договору № CL-240389 від 21.11.2019 року є графік платежів, яким визначено суму щомісячного платежу за кредитним договором, порядок її розрахунку та розподілу сплачених платежів на погашення існуючої заборгованості, визначено суму вартості кредиту та загальні суму витрат по кредиту. Вказаний Графік платежів так само підписаний АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 . Крім того, додатком до кредитного договору № CL-240389 від 21.11.2019 року є паспорт споживчого кредиту, який так само містить підписи сторін кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , діючи добровільно, бажаючи настання відповідних правових наслідків, відповідно до свого внутрішньої волі, будучи повністю обізнаною з умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, порядком погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, взяла на себе кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

За результатами дослідження виписки з особового рахунку ОСОБА_1 судом встановлено, що АТ «Кредобанк» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № CL-240389 від 21.11.2019 року, здійснивши перерахування визначеної у п. 2.1, 2.4 кредитного договору суми кредитних коштів на особовий рахунок ОСОБА_1 для подальшого використання цих коштів у цілях, визначених у п. 2.4 договору. Тим самим, банком було надано у власність ОСОБА_1 визначену у п. 2.1 кредитного договору суму кредиту.

У свою чергу, за результатами дослідження меморіальних ордерів № 67160980 від 21.11.2019 року та № 67160983 від 21.11.2019 року, а також зі змісту виписки з особового рахунку ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання за кредитним договором № CL-240389 від 21.11.2019 року належним чином не виконала, не здійснивши погашення кредитної заборгованості у строки та розмірах, що були погоджені у графіку платежів як додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL-240389 від 21.11.2019 року судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними станом на 21.03.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 194 грн. 25 коп., з якої: 20 401 грн. 74 коп. (сума основної заборгованості, тіло кредиту); 8 792 грн. 51 коп. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами).

Враховуючи встановлені у кредитному договорі № CL-240389 від 21.11.2019 року умови кредитування, у тому числі розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом (Розділ 4 договору), зважаючи на часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим стороною позивача, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 29 194 грн. 25 коп., з якої: 20 401 грн. 74 коп. (сума основної заборгованості, тіло кредиту); 8 792 грн. 51 коп. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами).

На підставі цього, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 662 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного суд доходить висновку, а також враховуючи зо позов задоволено повністю, то судові витрати, які понесені позивачем та які складаються зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов АТ «Кредобанк» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ – 09807862) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ – 09807862) суму заборгованості за кредитним договором № СL-240389 від 21.11.2019 року в розмірі 29 194 (двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 25 (двадцять п`ять) копійок, з якої: 20 401 (двадцять тисяч чотириста одна) гривня 74 (сімдесят чотири) копійки - сума основної заборгованості, тіло кредиту; 8 792 (вісім тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ – 09807862) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

АТ «Кредобанк» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; код ЄДРПОУ – 09807862).

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас