Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №358/1903/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1903/25 Провадження № 2-о/358/22/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі: головуючого судді – Лебединець Г.С., секретар судового засідання – Ведмеденко І.В., з участю заявника ОСОБА_1 , її представника – адвоката Орло Ю.В., заінтересованої особи – ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила встановити факт її спільного проживання із ОСОБА_4 , якого визнано зниклим безвісті 11 серпня 2025 року, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги заяви обґрунтувала тим, що з 2006 вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. 06.11.2024 він був мобілізований до ВЧ НОМЕР_2 . В серпні 2025 його рідна сестра, яка є заінтересованою особою у справі – ОСОБА_2 отримала сповіщення, що її брат стрілець-помічник гранатометника ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 під час виконання 11 серпня 2025 року бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії РФ проти України, в районі бойових дій біля населеного пункту Григорівка Донецької області зник безвісти. Зазначила, що тривалий час перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 , з яким спільно проживали за однією адресою починаючи з 2006 року. Вони були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклувалися один про одного, спільно купували майно. Метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є не лише отримання нею грошового забезпечення, а і необхідність вирішити долю майна зниклого безвісти військовослужбовця; звернення до уповноважених осіб з метою з`ясування факту можливого перебування у полоні ОСОБА_4 , проведення службового розслідування, отримання нею статусу члена сім`ї зниклої безвісти особи для отримання соціальних допомог. Таким чином, встановлення даного факту має для неї юридичне значення. З цих підстав просить вимоги заяви задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 головуючим суддею визначений суддя ОСОБА_5 . Останнім справа по суті не розглянута.

23.02.2026 по справі на підставі розпорядження № 17 керівника апарату суду здійснений повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку рішенням ВРП від 10.02.2026 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 головуючим суддею визначено суддю Лебединець Г.С.

10.03.2026 ухвалою судді Лебединець Г.С. справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 доводи заяви підтримала з підстав, у ній зазначених, та просила задовольнити. Заявник додатково повідомила, що почала мешкати однією родиною із ОСОБА_4 з 2006. Мешкали вони разом в с.Побережка в належній їй квартирі. За період проживання однією родиною вони придбали два автомобіля, робили ремонт у квартирі, спільно вели господарство, мали один бюджет. Вони піклувалися один про одного. ОСОБА_4 доглядав її, коли вона лежала у лікарні. 06.11.2024 він був мобілізований. Після мобілізації він приїздив додому у вихідні та відпустку та вони продовжували мешкати однією родиною. ОСОБА_4 пересилав їй грошові кошти на потреби їх родини. В серпні 2025 його сестрі прийшло сповіщення про те, що він пропав безвісти. Разом із тим, оригінали документів ОСОБА_4 знаходяться у неї. Встановлення даного факту необхідно їй для отримання відповідного статусу та пільг. Крім того, в разі задоволення вимог заяви, вона буде мати можливість розшукувати ОСОБА_4 та звертатися в установи та організації, які ведуть пошук осіб, зниклих безвісти. В теперішній час вона не може розпочати розшукові дії, оскільки за законом не є членом родини ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник заявника – адвокат Орло Ю.В. підтримала доводи заяви, з підстав у ній зазначених та просила задовольнити. Додатково зазначила, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення оскільки дозволить розшукувати ОСОБА_4 в статусі члена родини особи, яка зникла безвісти та отримати відповідний соціальний статус.

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 пояснила, що вважає доводи заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначила, що дійсно її рідний брат – ОСОБА_4 та заявник у справі ОСОБА_1 мешкали однією родиною з 2006 року до того часу, як він зник без вісти. Вони мали один бюджет, піклувалися один про одного, спільно наживали майно, робили ремонт у квартирі, в якій мешкали, спільно вирішувати питання сімейного життя. Її брат доглядав цивільну дружину ОСОБА_1 в той час, коли вона лежала в лікарні. Свого брата та ОСОБА_1 вона сприймала як одну родину.

В судове засідання представник заінтересованої особи – ВЧ НОМЕР_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення від них не надходило. Заяв по суті справи не подавали.

З урахуванням думки учасників судового провадження та положень ст.223 ЦПК України, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Суд, заслухав думки заявника, її представника, заінтересованої особи, покази свідків, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до наступного висновку.

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади від 18.08.2025, заявник ОСОБА_1 з 13.03.2002 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . – а.с.10.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 21.08.2025, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був розірваний 27.07.2005. – а.с.11.

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 14.08.2025, ОСОБА_2 повідомлено, що її брат стрілець-помічник гранатометника військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , під час виконання 11 серпня 2025 року бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії РФ проти України, в районі бойових дій біля населеного пункту Григорівка Донецької області зник безвісті. – а.с.12.

Згідно витягу з ЄРДР – 18.08.2025 внесені відомості за № 12025111290000331 за заявою ОСОБА_2 про те, що її брат стрілець-помічник гранатометника військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , під час виконання 11 серпня 2025 року бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії РФ проти України, в районі бойових дій біля населеного пункту Григорівка Донецької області зник безвісти. – а.с.13.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 20.10.2024 комісія у складі депутата Медвинської сільської ради Якименко Н.М. та членів комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обстежили будинок АДРЕСА_1 з метою виявлення в нього проживаючих. Станом на час перевірки дійсно були присутніми та проживають – ОСОБА_1 , ОСОБА_4 – а.с.14.

Згідно довідки Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 15.08.2025 № 08-20/107 – ОСОБА_4 проживав без реєстрації з 2006 до дня мобілізації 06.11.2024 в АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою ОСОБА_1 та вели спільне господарство, згідно погосподарських книг№ 3 за 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025. – а.с.15.

На ім`я ОСОБА_4 зареєстровані два транспортні засоби Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_4 – дата реєстрації 17.01.2020 та ВАЗ 2103 НОМЕР_5 – дата реєстрації 12.12.2014. – а.с.16-18.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024 – солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації 06.11.2024. – а.с.20.

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_9 в АТ «Ощадбанк» - наявні наступні відомості на надходження коштів на рахунок заявника із коментарем «переказ від ОСОБА_10 »: 26.01.2025 – 50 000,00 грн; 30.03.2025 – 30 000,00 грн; 27.04.2025 – 30 000,00 грн; 10.06.2025 – 50 000,00 грн. - а.с.24, 28, 30, 32 (зв.бік)

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 від 30.11.2024 № 1806, солдат ОСОБА_4 , на дату складання довідки перебував на військовій службі по мобілізації у вказаній військовій частині з 06.11.2024. – а.с.35.

Особисті документи ОСОБА_4 , зокрема, військовий квиток, свідоцтво про проходження навчання, перебувають у розпорядженні заявника, що підтверджується копіями вказаних документів, долучених до справи. – а.с.36-38.

Копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_6 та серія НОМЕР_7 , підтверджується факт родинних відносин ступінь – рідні брат та сестра між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – а.с.71.

Згідно облікових карток об`єкту погосподарського обліку за 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025 за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_11 , наявні відомості про проживання ОСОБА_4 , як співмешканця власника майна. – а.с.81-94.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є племінницею ОСОБА_4 , суду показала, останній мешкав однією родиною із ОСОБА_1 в с.Побережка в квартирі заявника з 2006 по день його зникнення безвісти. Родина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мала спільний бюджет. Всі питання вирішували спільно між ними. Вони разом купували майно на спільні кошти, вели господарство, робили ремонт у квартирі ОСОБА_1 . Разом проводили свята. Вона (свідок ОСОБА_12 ) сприймала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як одну родину. Свідок неодноразово їх відвідувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка більше 20 років товаришує із заявником та є її сусідкою, оскільки мешкає в АДРЕСА_2 , суду показала наступне. Зазначила, що є подругою заявника більше 20 років, мешкають в одному під`їзді. Вона (свідок ОСОБА_13 ) як сусідка кожного дня заходила до квартири ОСОБА_1 . Підтвердила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мешкали однією родиною з 2006 року та до часу його зникнення безвісти. Родина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мала один спільний бюджет, разом робили ремонт, вели господарство, купували майно, зокрема два автомобілі та інше майно в квартиру. Всі питання вони вирішували разом. Усі свята вони проводили разом. Після мобілізації ОСОБА_14 він приїжджав до ОСОБА_1 на вихідні та у відпустку. Його особисті речі перебувають у квартирі ОСОБА_1 . Крім того, разом вони навчали дітей ОСОБА_1 від попереднього шлюбу та доньку ОСОБА_15 . Онуки ОСОБА_1 сприймають ОСОБА_14 як рідного дідуся та чекають на його повернення. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сприймає як одну родину.

Суд виходить з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

При цьому за змістом ч. 1 ст. 279 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення. Предметом розгляду заяви є встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до частини першої, другої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом та таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Доказами постійного проживання разом із особою, можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що заявник проживав разом із ним, реєстраційний запис у паспорті особи або у будинковій книзі, інші документи, які підтверджують факт постійного проживання разом із особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейні відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріям спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

За змістом ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї") визначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право вибирати форму організації свого сімейного життя, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 Сімейного кодексу України.

Згідно із ч. 1,2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

За правилами частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до роз`яснень, наведених в п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів даної справи, при зверненні до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2006 року вона та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу по 11.08.2025, тобто до часу його зникнення безвісти. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет і спільно набували майно. З 2006 їх родина проживала в квартирі, яка належить заявнику на праві власності. 11.08.2025 ОСОБА_4 зник безвісти під час виконання бойового завдання, що й стало підставою для звернення до суду.

При цьому, суд бере до уваги те, що заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою зниклого, повністю визнала вимоги заявника та підтвердила факт їхнього спільного проживання як чоловіка і дружини.

Поряд з цим, судом було досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам таких як: Акту обстеження житлово-побутових умов від 20.10.2024, довідки сільської ради від 15.08.2025 про фактичне проживання, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, виписка з карткового рахунку заявника в банківській установі, копії особистих документів ОСОБА_4 , оригінали яких перебувають у заявника, облікові картки щодо осіб, які проживають за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 за 2006-2010, 2011-2015, 2016-2020, 2021-2025. Вказані письмові докази підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу проживали разом, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки. Крім того, між ними існувала матеріальна підтримка, про що свідчить виписка по картковому рахунку заявника.

Крім того, після мобілізації ОСОБА_4 підтримував зв`язок із ОСОБА_1 , приїжджав до себе додому за місцем мешкання із заявником у справі, допомагав по господасртву, піклувався про заявника. Вказані обставини самі по собі не є безумовним доказом проживання однією сім`єю, однак у сукупності з іншими доказами підтверджують характер взаємовідносин між сторонами у 2024-2025 р.р.

Також суд враховує наявність у ОСОБА_1 оригіналів особистих документів ОСОБА_4 , що в сукупності із зазначеними вище письмовими доказами свідчить про те, що зазначена адреса місця їх спільного проживання тривалий час була пов`язана з фактичним місцем проживання ОСОБА_4 .

В судовому засіданні факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 якого визнано зниклим безвісти 11 серпня 2025 року, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2006 року по 11 серпня 2025 року, підтвердили, також, під присягою свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_7 .

Надані свідками покази узгоджуються з іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, тому суд не має підстав ставити їх під сумнів.

Суд також враховує зазначену заявником ціль звернення до суду з даною заявою.

Так, правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти". Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки дозволить оформити відповідний соціальний захист з боку держави.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_4 , якого визнано зниклим безвісти 11 серпня 2025 року, однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період часу з 2006 року по день зникнення безвісти, тобто по 11 серпня 2025 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддяГ. С. Лебединець