Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №291/1023/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1023/26

Провадження №3/291/310/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Ружин

Суддя Ружинського районного суду Житомирської області Федорчук І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №2 Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

14.09.2026 до Ружинського районного суду Житомирської області надійшла справа №291/1023/26 (провадження №3/291/310/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

14.09.2026 до Ружинського районного суду Житомирської області надійшла справа №291/1024/26 (провадження №3/291/311/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

14.09.2026 до Ружинського районного суду Житомирської області надійшла справа №291/1025/26 (провадження №3/291/312/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

У відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справ, дані адміністративні справи доцільно об`єднати в одне провадження для одночасного розгляду.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 01.09.2026 серії ЕПР1 №761029 водій ОСОБА_1 01.09.2026 о 17:40 год в с. Плоска по вулиці Заставна керував транспортним засобом ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження освідування в установленому законом порядку на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився.

Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення пункту 2.5 ПДР, за що ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Крім того, водій ОСОБА_1 01.09.2026 о 17:40 год в с.Плоска по вулиці Заставна керував транспортним засобом ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, в наслідок чого здійснив наїзд на електроопору. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.

Такі дії кваліфіковані поліцейським, як порушення п.12.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Крім того, водій ОСОБА_1 01.09.2026 о 17:40 в с. Плоска по вул. Заставна керував транспортним засобом ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_2 , не впоравшись з керуванням здійснив наїзд на електроопору після чого здійснив з`їзд з місця дорожньо-транспортної пригоди не дочекавшись працівників поліції.

Такі дії кваліфіковані поліцейськими, як порушення п. 2.10.а. ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Особа, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 до суду не заявився, його права та законні інтереси забезпечено участю захисника ОСОБА_2 .

Захисник ОСОБА_1 – Грабовський Д.О. у судовому засіданні просив провадження у справі закрити, посилаючись на недоведеність вини особи, відсутність належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також на істотні недоліки оформлення адміністративних матеріалів. Захисник зазначив, що працівники поліції не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, не зупиняли ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, а відеозапис із нагрудних камер працівників поліції розпочинається вже після події, коли працівники поліції перебувають за місцем проживання ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування ним транспортним засобом, зазначаючи, що автомобілем у момент ДТП керувала інша особа. На підтвердження зазначених обставин стороною захисту надано показання свідків.

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Так, свідок ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що 01 вересня 2026 року близько 17 години вона керувала автомобілем ВАЗ 21154, який належить ОСОБА_1 , та рухалася ним по вул. Заставній у с. Плоска. ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні. Під час руху вона не впоралася з керуванням та здійснила наїзд на електроопору. Після ДТП вони вийшли з автомобіля. ОСОБА_1 повідомив їй, щоб вона не хвилювалася, оскільки всі цілі, а електроопору та автомобіль він відремонтує. У цей час до них підійшов місцевий житель ОСОБА_4 . ОСОБА_1 повідомив про пошкодження електроопори до РЕС та залишився на місці події, тоді як вона пішла додому.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 01 вересня 2026 року близько 17 години перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . Почувши звук удару, вийшов на дорогу та побачив автомобіль ВАЗ 21154, який здійснив наїзд на електроопору. Підійшовши до автомобіля, він побачив, як із переднього пасажирського сидіння вийшов ОСОБА_5 , а з водійського сидіння – жінка на ім`я ОСОБА_6 . На запитання свідка про те, чи все добре, ОСОБА_1 повідомив, що все гаразд, після чого почав телефонувати до РЕС. Надалі ОСОБА_6 пішла додому, а ОСОБА_1 залишився на місці події.

Судом також досліджено відеозаписи, долучені до адміністративних матеріалів.

З відеозаписів убачається, що працівники поліції прибули до ОСОБА_1 вже після дорожньо-транспортної пригоди, близько 20:00 год. Відеозапис не містить моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції під час керування, а також будь-якого безпосереднього спостереження працівниками поліції за тим, хто саме перебував за кермом автомобіля в момент ДТП.

Навпаки, з відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування транспортним засобом та пояснював, що автомобілем керувала інша особа.

При цьому з відеозапису вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовлявся, пояснюючи свою відмову тим, що не керував транспортним засобом.

Суд також бере до уваги відомості щодо часу складення адміністративних матеріалів. Згідно з наданими матеріалами, ДТП мала місце близько 17 години 40 хвилин, тоді як працівники поліції прибули до ОСОБА_1 вже після події, а оформлення відповідних адміністративних матеріалів відбувалося значно пізніше, зокрема між 21:20 год та 22:05 год.

Сам по собі факт складення протоколу не безпосередньо в момент події не свідчить про його недопустимість, оскільки за певних обставин протокол може бути складений після встановлення обставин правопорушення. Водночас у цій справі зазначена обставина має істотне доказове значення, оскільки працівники поліції не були очевидцями ДТП та не встановлювали безпосередньо факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим суд звертає увагу, що зазначені недоліки матеріалів самі по собі не мають вирішального значення для висновку у цій справі, оскільки визначальним є те, що органом, який склав протоколи, взагалі не доведено основоположну обставину – факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, коли мала місце подія, описана у протоколах.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на відповідні суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, необхідною передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення не лише факту певної події, а й того, що відповідне діяння вчинене саме особою, щодо якої складено протокол.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, обов`язок суду полягає не у формальному підтвердженні відомостей, зазначених працівником поліції у протоколі, а у встановленні на підставі належних та допустимих доказів усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Щодо ч. 1 ст. 130 КУпАП

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від огляду необхідно встановити сукупність обставин, у тому числі те, що саме ця особа на момент пропозиції пройти огляд була водієм та керувала транспортним засобом.

Положення ст. 266 КУпАП також прямо пов`язують процедуру огляду на стан сп`яніння з особою, яка керує транспортним засобом.

У цій справі така обставина належними та допустимими доказами не підтверджена.

Працівники поліції не бачили ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час його руху, не зупиняли його як водія, не зафіксували момент керування ним транспортним засобом та не мають безпосередніх показань про те, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом у момент ДТП.

Відеозапис, на який посилається сторона обвинувачення, починається вже після події та не містить моменту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Більше того, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції послідовно заперечував факт керування транспортним засобом та повідомляв, що за кермом перебувала інша особа.

При цьому показання ОСОБА_1 не залишилися єдиним доказом сторони захисту. Вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які незалежно один від одного повідомили, що в момент ДТП за кермом автомобіля перебувала саме ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні.

Зазначені показання є узгодженими між собою щодо істотної для справи обставини – особи водія автомобіля в момент ДТП.

Суд не встановив у показаннях цих свідків таких суперечностей, які давали б підстави визнати їх недостовірними. Інших належних доказів, які б спростовували їх показання та підтверджували перебування ОСОБА_1 саме за кермом автомобіля, матеріали справи не містять.

При цьому сам по собі факт належності транспортного засобу ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме він керував ним у момент події.

Так само факт перебування ОСОБА_1 біля автомобіля після ДТП не доводить факту його керування автомобілем безпосередньо перед ДТП.

Суд також ураховує, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть самі по собі підтверджувати винуватість особи, якщо викладені в них відомості не знаходять об`єктивного підтвердження іншими доказами. Такий підхід відповідає судовій практиці, відповідно до якої протокол та рапорт без підтвердження іншими доказами не є достатніми для однозначного висновку про винуватість особи.

Отже, у справі відсутня необхідна сукупність доказів, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент, коли мала місце ДТП, а тому відсутні достатні правові підстави для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо ст. 124 КУпАП

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пов`язана з порушенням учасником дорожнього руху встановлених правил, що спричинило пошкодження транспортних засобів, доріг, дорожніх споруд чи іншого майна.

Для притягнення конкретної особи до відповідальності за цією статтею необхідно встановити не лише факт дорожньо-транспортної пригоди та наявність її наслідків, а й те, що саме ця особа була водієм транспортного засобу, порушила конкретні вимоги Правил дорожнього руху та саме внаслідок її дій настали відповідні наслідки.

Факт наїзду автомобіля ВАЗ 21154 на електроопору та отримання автомобілем механічних пошкоджень судом не заперечується.

Однак встановлення самого факту ДТП не є достатнім для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами не встановлено, що в момент ДТП саме він керував транспортним засобом.

Навпаки, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 узгоджуються у тому, що автомобілем керувала ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 знаходився на пасажирському сидінні.

Таким чином, матеріали справи не дають суду можливості встановити причинний зв`язок між діями саме ОСОБА_1 та наслідками у вигляді наїзду на електроопору.

За таких обставин відсутні достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Щодо ст. 122-4 КУпАП

Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої особа причетна, а Правила дорожнього руху покладають відповідні обов`язки щодо дій після ДТП саме на водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, необхідною передумовою відповідальності за ст. 122-4 КУпАП є доведення того, що особа була водієм транспортного засобу та саме як водій була причетною до ДТП.

Як уже встановлено судом, доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.

Відтак не доведено й того, що саме ОСОБА_1 як водій був особою, на яку покладалися обов`язки, передбачені п. 2.10 Правил дорожнього руху України, та яка залишила місце ДТП.

Більше того, відповідно до показань свідка ОСОБА_4 , після ДТП ОСОБА_1 залишався на місці події, тоді як ОСОБА_3 пішла додому.

Таким чином, доказова сукупність не підтверджує не лише факт керування ОСОБА_1 автомобілем, а й факт залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на це в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Щодо оцінки доказів у їх сукупності

Відповідно до ст. 251 КУпАП саме на підставі доказів має бути встановлено як факт адміністративного правопорушення, так і винність конкретної особи в його вчиненні.

Згідно зі ст. 252 КУпАП докази підлягають оцінці в їх сукупності, на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом досліджено не лише протоколи про адміністративні правопорушення, а й відеозаписи, пояснення ОСОБА_1 , показання свідків, а також інші матеріали справи.

У результаті такого дослідження суд дійшов висновку, що доказова база сторони, яка склала адміністративні матеріали, не підтверджує ключову обставину, покладену в основу всіх трьох протоколів, – керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд не може замінювати відсутні докази припущеннями.

Сам факт того, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, перебував біля нього після ДТП, спілкувався з працівниками поліції або відмовився від проходження огляду, не доводить того, що саме він керував транспортним засобом до моменту ДТП.

Особливо це має значення для ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від огляду утворює склад правопорушення лише у випадку, коли таку відмову висловила особа, яка фактично керує транспортним засобом.

Відсутність доказів керування ОСОБА_1 виключає можливість зробити висновок про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З тих самих причин відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення обставин адміністративного правопорушення не може бути перекладений на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності. Наявність у особи обов`язку доводити свою невинуватість законом не встановлена.

У разі коли після дослідження всіх наявних доказів залишається невстановленою істотна обставина, без якої неможливо дійти висновку про наявність складу адміністративного правопорушення саме в діях конкретної особи, така невстановленість не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності.

Суд також ураховує, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У цьому випадку судом установлено, що дорожньо-транспортна пригода як подія мала місце, однак склад адміністративних правопорушень саме в діях ОСОБА_1 не доведений.

Таким чином, підставою для закриття провадження є саме відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Враховуючи викладене, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 36, 40-1, 122-4, 124, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя:

постановив:

Справу № 291/1023/26 (провадження № 3/291/310/26), справу № 291/1024/26 (провадження № 3/291/311/26) та справу № 291/1025/26 (провадження № 3/291/312/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, об`єднати в одне провадження.

Об`єднаній справі присвоїти № 291/1023/26, провадження № 3/291/310/26.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Ружинський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя І.В. Федорчук