Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №287/1698/24 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1698/24

провадження 2/287/221/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

з участю: секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Горпиніча В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Коростенська окружна прокуратура Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо дітей та стягнення аліментів на їх утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері дітей ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідач не забезпечував належного догляду та виховання дітей, тривалий час проживав окремо від них, матеріально їх не утримував, не цікавився їхнім навчанням та успіхами, не підтримував належного спілкування з ними.

Старші діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають окремо від батька у сім`ї їхніх родичів, де для них створені належні умови проживання та виховання. Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим позбавлення його батьківських прав відповідає інтересам дітей.

Також позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 30.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку зі складністю справи, відповідно до частин 1, 6 ст. 244 ЦПК України, суд 28.09.2026 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у судовому засіданні 07.10.2026 о 16 год 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області позовні вимоги підтримала та пояснила, що орган опіки та піклування діє виключно в інтересах дітей та з урахуванням їхньої думки. Зазначила, що питання про позбавлення відповідача батьківських прав виникло передусім у зв`язку з позицією самих дітей, які не бажають проживати з батьком та не вбачають можливості відновлення з ним сімейних відносин. Після смерті матері дітей саме на батька покладався обов`язок щодо їхнього належного догляду та виховання. Проте протягом певного періоду відповідач зловживав алкогольними напоями, не забезпечував належного догляду за дітьми та фактично не виконував належним чином батьківських обов`язків. У зв`язку з цим фактичний догляд та виховання дітей здійснювали інші члени сім`ї - спочатку старша сестра, а згодом дядько та тітка.

Водночас представник позивача зазначила, що на момент розгляду справи поведінка відповідача змінилася: він припинив зловживати алкогольними напоями, має дохід та створив належні умови для проживання і виховання дітей. Перед вирішенням питання про доцільність позбавлення його батьківських прав органом опіки та піклування протягом майже пів року проводилася робота, спрямована на можливе врегулювання конфлікту та відновлення відносин між батьком і дітьми. Відповідач бажав, щоб старші доньки повернулися проживати до нього, та намагався налагодити з ними стосунки, однак діти заперечували проти цього. За словами дітей, на їхнє рішення також впливали зауваження сусідів щодо їхнього способу життя. Представник позивача наголосила, що питання про позбавлення батька батьківських прав порушено передусім з урахуванням позиції самих дітей. При цьому вона зазначила, що попереднє зловживання відповідача алкогольними напоями негативно позначилося на його авторитеті та стосунках зі старшими доньками, у зв`язку з чим, незважаючи на його теперішні спроби налагодити відносини, діти не бажають повертатися до спільного проживання з ним.

Діти послідовно висловлюють небажання проживати з батьком та підтримують позбавлення його батьківських прав. На думку органу опіки та піклування, така позиція дітей сформувалася з урахуванням тривалих сімейних конфліктів та попередньої відсутності належної участі батька в їхньому житті.

При цьому представник позивача звернула увагу суду, що саме діти були ініціаторами порушення питання про позбавлення батька батьківських прав, тоді як позов до суду подано органом опіки та піклування в межах наданих йому повноважень та з метою захисту прав і законних інтересів дітей.

З огляду на сукупність обставин справи, вік дітей, їхню позицію, характер відносин із батьком, попереднє невиконання ним батьківських обов`язків, а також небажання дітей відновлювати спільне проживання та сімейні відносини з батьком, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо дітей.

Крім того, представник позивача просила вирішити питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі, визначеному судом відповідно до вимог законодавства.

Відповідач позов не визнав у частині позбавлення його батьківських прав та просив у цій частині відмовити, оскільки бажає залишитися батьком дітей та відновити з ними стосунки. Пояснив, що після смерті дружини у нього був складний період, протягом якого він зловживав алкогольними напоями. Водночас зазначив, що згодом змінив спосіб життя, побудував власний будинок та після завершення його будівництва забрав до себе всіх чотирьох дітей, які на той час проживали зі старшою сестрою ОСОБА_7 . Разом вони проживали близько двох місяців, після чого старші доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили його будинок і перейшли проживати до своєї тітки. Двоє молодших дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишилися проживати з ним і проживають разом із ним до цього часу, перебувають на його утриманні.

Зазначив, що запрошував старших доньок повернутися до нього, однак вони не бажали цього та фактично припинили з ним спілкування. Після працевлаштування він декілька разів надавав їм грошові кошти. При цьому визнав, що після того, як старші доньки почали проживати окремо, він не цікавився їхнім навчанням, не відвідував шкільні заходи, не звертався до тітки з питанням щодо необхідності надання їм коштів та не підтримував із ними належного спілкування. Номерів телефонів доньок у нього немає.

Пояснив, що після смерті дружини близько двох років проживав у своєї сестри, а всі четверо дітей у цей час проживали зі старшою сестрою ОСОБА_7 , яка є повнолітньою та не є його біологічною донькою. За його словами, ОСОБА_7 не дозволяла йому приходити до дітей. Матеріальної допомоги дітям у цей період він не надавав, оскільки зароблені кошти витрачав на будівництво власного будинку, який прагнув якнайшвидше завершити.

Після того як переїхав до власного будинку, забрав до себе всіх чотирьох дітей, оскільки ОСОБА_7 виїхала за кордон. Під час спільного проживання до нього періодично приходили сусідка з чоловіком, які допомагали із завершенням ремонту будинку. Зі слів відповідача, між ними та старшими доньками виникали конфлікти, оскільки він просив сусідку допомагати йому у веденні домашнього господарства та вона робила донькам зауваження щодо виконання ними домашніх обов`язків, що останнім не подобалося.

Також відповідач пояснив, що одним із приводів до конфлікту стало те, що він забрав картку, на яку надходили кошти державної допомоги у зв`язку з втратою годувальника. Після цього старші доньки ще декілька днів проживали разом із ним, а потім перейшли проживати до тітки. Зазначив, що із тіткою щодо повернення дітей до нього не спілкувався, а самі діти не бажали підтримувати з ним спілкування.

Відповідач визнав, що після переходу старших доньок до тітки не надавав їм належної матеріальної допомоги, не цікавився їхнім життям та навчанням. Разом із тим зазначив, що не відмовляється від дітей, бажає відновити з ними стосунки та просив ОСОБА_4 повернутися до нього, посилаючись на те, що має житло та намагається створити належні умови для проживання дітей. Визнав обов`язок утримувати доньок та позов у частині стягнення аліментів.

На даний час відповідач отримує дохід від роботи на збиранні ягід у розмірі приблизно 30 000 грн на місяць. При цьому він не зміг пояснити, чому, маючи можливість надавати матеріальну допомогу старшим донькам, фактично цього не робив.

Також відповідач пояснив, що після смерті матері спочатку забороняв молодшим дітям спілкуватися зі старшими сестрами, однак протягом останнього року не перешкоджає такому спілкуванню. Зазначив, що старші доньки не були вигнані ним із будинку та залишили його за власним рішенням. Просив суд врахувати його бажання залишитися батьком дітей та відмовити у позбавленні його батьківських прав.

Прокурор заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, так як вважає, що поведінка батька протягом останніх двох років змінилась, а позбавлення його батьківських прав суперечитиме найкращим інтересам дітей. Вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який можна застосовувати у виняткових випадках при доведеності винної поведінки батька, яка в даному випадку відсутня.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що навчається на менеджера у м. Житомирі та проживає у гуртожитку, а на вихідні приїжджає до тітки. Позов органу опіки та піклування підтримує, оскільки після смерті матері батько фактично не цікавився її життям та життям сестри, які проживали зі старшою сестрою ОСОБА_7 . Не цікавився також їхнім життям після того, як ОСОБА_7 виїхала за кордон та вони залишилися самі.

Зазначила, що батько забрав картку, на яку надходили кошти допомоги у зв`язку з втратою годувальника, вважаючи, що не мав права розпоряджатися цими коштами. Пояснила, що конфлікт із батьком був пов`язаний не лише з коштами.

За словами свідка, після втручання працівників соціальної служби четверо дітей були змушені перейти проживати до батька, оскільки їм було повідомлено про можливість влаштування до закладу, якщо вони не проживатимуть із ним. Разом із батьком вони проживали близько двох місяців. Умови проживання були нормальними, однак до будинку часто приходили сусіди та робили дітям зауваження щодо їхньої поведінки і виконання домашніх обов`язків. Після однієї із суперечок, за словами ОСОБА_4 , сусіди застосували до неї фізичну силу. Про це вона повідомила батьку, однак він їй не повірив та, навпаки, звинуватив її у конфлікті. Після цього вона разом із сестрою ОСОБА_3 перейшла проживати до тітки.

Свідок пояснила, що за життя матері сім`ю переважно утримували мати та старша сестра ОСОБА_7 , яка вже працювала. Батько, за її словами, постійно зловживав алкогольними напоями. Після смерті матері його зловживання алкоголем почастішали. Разом із тим зазначила, що в дитинстві сім`я була звичайною, а в періоди офіційного працевлаштування батько приносив додому подарунки та солодощі.

ОСОБА_4 пояснила, що вони не були вигнані батьком із будинку, а самостійно вирішили перейти проживати до тітки. Після цього батько матеріально їй не допомагав та життям не цікавився. Вона не пам`ятає випадків, коли він надавав їй кошти. На цей час її утримує старша сестра ОСОБА_7 . При цьому за час спільного проживання батько не застосовував до неї фізичного чи морального насильства.

Свідок зазначила, що не бажає відновлювати стосунки з батьком та просить позбавити його батьківських прав. На запитання батька, чи бажає вона повернутися до нього, відповіла негативно, пояснивши, що ображена на нього. Також зазначила, що просила його повернути кошти, які надходили їй та сестрі у зв`язку з втратою годувальника, а іншої допомоги від нього не потребує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка на час розгляду справи досягла повноліття, також підтримала позбавлення батька батьківських прав щодо неї.

Пояснила, що батько фактично не брав участі у її вихованні та утриманні, а догляд за нею та сестрою ОСОБА_4 здійснювала старша сестра ОСОБА_7 . Після смерті матері вони проживали разом із нею, оскільки батько зловживав алкогольними напоями та проживав у будинку своєї сестри.

Після переходу дітей до будинку батька між ними виникали конфлікти як через кошти, що надходили у зв`язку з втратою годувальника, які батько забрав, так і через поведінку сусідів, які часто приходили до будинку та робили дітям зауваження. За словами ОСОБА_3 , одного разу сусіди застосували фізичну силу до її сестри ОСОБА_4 . Про це вони повідомили батьку, однак він не повірив донькам. Після цього вона разом із ОСОБА_4 перейшла проживати до будинку тітки. Зазначила, що батько матеріально їй не допомагав, її життям не цікавився та не цікавиться.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

ОСОБА_2 та ОСОБА_10 також є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Крім того, вони є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 відповідно (а.с. 12-13).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 19).

Наказами Служби у справах дітей Олевської міської ради від 07.06.2021 року № 249 та № 248 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взято на облік як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків. У зазначених наказах вказано, що діти проживали у сім`ї, яка перебувала у складних життєвих обставинах, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Наказом від 07.06.2021 року № 250 на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків, було взято ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом № 251 на такий облік було взято ОСОБА_8 (а.с. 22-23).

Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , виданої Покровським старостинським округом 26.12.2023 року, він є вдівцем, безробітним та має чотирьох дітей. У характеристиці зазначено, що понад два роки він не здійснював належного догляду за дітьми, проживав окремо від них та не забезпечував їх матеріально. На час складення характеристики ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали разом із батьком, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у своєї тітки, яка здійснювала за ними догляд та виховання. Також у характеристиці зазначено, що ОСОБА_2 періодично неналежним чином виконував батьківські обов`язки (а.с. 29).

Із характеристик, виданих Олевським ліцеєм № 129 та №130 від 29.11.2023 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_14 навчалися у цьому закладі з п`ятого класу, характеризувалися позитивно, сумлінно ставилися до навчання, брали участь у громадському житті класу та користувалися авторитетом серед однокласників і вчителів. Разом з тим, у характеристиках зазначено, що протягом п`яти років навчання батько жодного разу не відвідував батьківські збори, не приділяв належної уваги вихованню дочок, не цікавився їхніми успіхами та досягненнями і не підтримував зв`язку з класним керівником (а.с. 30-31).

30.11.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до органу опіки та піклування із заявами щодо надання висновку про доцільність позбавлення їх батька батьківських прав. У заявах вони зазначали про проживання окремо від батька, відсутність з його боку належного інтересу до їхнього життя, навчання та побутових умов, а також про конфлікти, що виникали під час спільного проживання з ним (а.с. 27-28).

Рішенням виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області від 28.12.2023 року № 322 затверджено висновок органу опіки та піклування Олевської міської ради від 25.12.2023 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 14).

У висновку органу опіки та піклування зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 07.06.2021 року перебувають на обліку Служби у справах дітей як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, а після проведення профілактичної роботи щодо врегулювання конфлікту з батьком 30.11.2023 року самі звернулися до органу опіки та піклування щодо позбавлення його батьківських прав. За результатами розгляду наведених обставин орган опіки та піклування вважав доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с. 15-16).

22.05.2024 Службою у справах дітей Олевської міської ради видано наказ № 5 про тимчасове влаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , залишених без батьківського піклування, до сім`ї їхньої тітки ОСОБА_16 строком на шість місяців. Підставами для цього були, зокрема, заява ОСОБА_16 про згоду на тимчасове проживання дітей, акт обстеження її житлово-побутових умов та власноруч написана згода дітей на тимчасове влаштування (а.с. 24).

29.05.2024 року наказами Служби у справах дітей № 41 та № 42 ОСОБА_3 та ОСОБА_17 взято на первинний облік як дітей, які залишилися без батьківського піклування, зі зняттям їх з обліку як таких, що перебували у складних життєвих обставинах (а.с. 25-26).

Службою у справах дітей Олевської міської ради неодноразово обстежувалися умови проживання дітей у різні періоди та за місцем їх фактичного перебування. Так, ІНФОРМАЦІЯ_11, після смерті матері дітей та звернення старости Покровського старостинського округу, службою було обстежено умови проживання дітей, які на той час перебували разом із повнолітньою сестрою ОСОБА_18 . За результатами обстеження встановлено, що батько вихованням та утриманням дітей не займається. Водночас під час повторного обстеження 02.06.2021 було встановлено, що батько займається вихованням та утриманням дітей.

Надалі службою у справах дітей також обстежувалися умови проживання дітей за місцем проживання їх батька ОСОБА_2 та за місцем проживання їх тітки ОСОБА_16 . Так, 23.10.2023 під час обстеження встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають окремо від батька у будинку, власниками якого є їхні дядько ОСОБА_19 та тітка ОСОБА_20 , за адресою: АДРЕСА_2 . Причиною окремого проживання зазначено конфлікт між батьком та старшими дітьми, пов`язаний, зокрема, з байдужим ставленням батька до дітей на побутовому рівні.

22.05.2024 службою обстежено житлово-побутові умови сім`ї ОСОБА_21 за цією ж адресою. Встановлено, що будинок одноповерховий, складається з чотирьох житлових кімнат, кухні та ванної кімнати; для дітей підготовлено окрему кімнату та створено необхідні умови для їх проживання, стосунки в сім`ї характеризувалися як дружні та доброзичливі.

Одночасно службою та іншими уповноваженими органами досліджувалися умови проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведених у 2024 році обстежень та оцінки потреб сім`ї встановлено, що батько проживає у власному будинку разом із молодшими дітьми - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; у будинку є дві житлові кімнати та створені належні умови для проживання і виховання дітей. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на той час проживали у тітки ОСОБА_16 та з батьком не спілкувалися, висловлюючи небажання підтримувати з ним стосунки.

Таким чином, матеріали справи містять результати неодноразового обстеження умов проживання дітей та їх батька у різні періоди: як після смерті матері, так і надалі, коли діти проживали з повнолітньою сестрою, батьком або тіткою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, після смерті матері дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 сімейні відносини між відповідачем та старшими дочками істотно ускладнилися. Матеріали справи містять відомості про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків у окремі періоди, зокрема після смерті матері, а також про тривале проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 окремо від батька.

Разом із тим судом встановлено, що така поведінка відповідача не була незмінною протягом усього періоду життя дітей. Зокрема, 02 червня 2021 року під час повторного обстеження умов проживання службою у справах дітей було встановлено, що відповідач доглядає за дітьми та забезпечує їх. У 2022 році після розгляду питання про виконання ним батьківських обов`язків органом опіки було надано строк для налагодження стосунків у сім`ї, а згодом до служби надійшла інформація про належне виконання відповідачем батьківських обов`язків, його зайнятість тимчасовими підробітками та відсутність зловживання алкогольними напоями.

Надалі, після виникнення конфлікту між відповідачем та старшими дочками, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 стали проживати окремо від батька у будинку їхніх дядька та тітки. 23 жовтня 2023 року під час обстеження умов проживання було встановлено факт їх окремого проживання, причиною якого зазначено конфлікт із батьком та його байдуже ставлення до дітей на побутовому рівні.

Суд також враховує характеристики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надані Олевським ліцеєм № 3, відповідно до яких відповідач протягом тривалого часу не відвідував батьківські збори, не підтримував зв`язок із класним керівником, не цікавився навчанням та досягненнями дочок. Наведені обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем окремих батьківських обов`язків та не можуть бути залишені судом поза увагою.

Разом із тим самі по собі зазначені обставини, з урахуванням усіх інших встановлених у справі даних, не дають суду достатніх підстав для висновку про свідоме та остаточне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків у такій мірі, яка обумовлює необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

Суд бере до уваги, що відповідач у судовому засіданні заперечував проти позбавлення його батьківських прав, не відмовлявся від дочок, висловлював бажання відновити з ними стосунки та просив ОСОБА_4 повернутися до нього. Відповідач визнав наявність конфлікту та недостатність спілкування з дочками, однак пояснив це складними обставинами, які виникли після смерті матері дітей, подальшим проживанням дочок у інших родичів та конфліктом, який виник під час спільного проживання.

Суд також враховує, що відповідач продовжує проживати з молодшими дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , фактично здійснює їх утримання та виховання, а результати обстеження його житлово-побутових умов не свідчать про відсутність у нього належних побутових умов для проживання дітей.

При цьому суд критично оцінює окремі пояснення відповідача щодо причин відсутності спілкування зі старшими дочками та не вважає його поведінку такою, що відповідає належному виконанню батьківських обов`язків. Проте оцінка такої поведінки як неналежної не є тотожною встановленню свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.

Важливе значення суд надає і тому, що конфлікт між відповідачем та старшими дочками виник у складних сімейних обставинах після смерті матері дітей та супроводжувався неодноразовою зміною місця їх проживання, участю інших членів сім`ї та втручанням органів опіки і піклування. При цьому матеріали справи не дають можливості встановити, що саме відповідач своїми свідомими діями створив ситуацію, за якої діти були позбавлені можливості проживати з ним та підтримувати з ним належні сімейні відносини.

Той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самостійно висловлювали небажання проживати з батьком та підтримувати з ним відносини, безумовно має враховуватися судом з огляду на їх вік, рівень розвитку та сформовану позицію. Водночас небажання дітей підтримувати спілкування з батьком саме по собі не може бути покладено в основу висновку про винне ухилення батька від виконання батьківських обов`язків.

Суд також бере до уваги, що служба у справах дітей неодноразово обстежувала умови проживання дітей та різних членів сім`ї, зокрема місце проживання відповідача, будинок, у якому проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також житло їхньої тітки. За результатами таких обстежень встановлювалися як проблеми у взаємовідносинах батька з дочками, так і належні умови їх проживання у родичів та належні побутові умови у будинку відповідача.

Наявність висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав сама по собі не є достатньою підставою для задоволення позову.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, і не може бути безумовною підставою для задоволення, або у відмові у позові щодо позбавлення одного із батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21).

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування не містить належного та достатнього обґрунтування доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей, а також не містить переконливих мотивів і фактичних даних, покладених в основу такого висновку.

Так, у зазначеному висновку зазначено, що після смерті матері дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 займався їх вихованням та утриманням. Під час обстеження умов проживання сім`ї 02.06.2021 службою у справах дітей було встановлено, що батько займається вихованням та утриманням дітей.

У подальшому між ОСОБА_2 та його старшими дочками виник конфлікт. При цьому з висновку вбачається, що причиною зміни місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були конфліктні відносини з батьком на побутовому рівні. Водночас у висновку не наведено конкретних обставин, які б свідчили про жорстоке поводження батька з дітьми, їх залишення без догляду, невиконання ним обов`язку щодо їх матеріального утримання, створення загрози їх життю чи здоров`ю або інші дії, які за своїм характером свідчили б про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Навпаки, з висновку вбачається, що орган опіки та піклування у 2022 році вже розглядав питання щодо відносин у сім`ї та дійшов висновку про необхідність надати батькові та дітям час для налагодження стосунків. Відповідними службами надалі проводилася профілактична робота, спрямована на врегулювання конфлікту.

Отже, наведені у висновку обставини свідчать передусім про наявність конфлікту між батьком та старшими дочками, а не самі по собі про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України.

Суд також враховує, що висновок органу опіки та піклування не містить достатнього аналізу причин виникнення конфлікту між батьком і дочками та поведінки кожної зі сторін у цьому конфлікті. Зокрема, не встановлено, які саме дії ОСОБА_2 призвели до припинення спілкування з дочками, чи мав він можливість підтримувати з ними стосунки, чи перешкоджали цьому інші обставини, а також чи вживав сам батько заходів для відновлення відносин з дітьми.

Суд враховує, що на момент розгляду справи ОСОБА_22 досягла повноліття. Разом з тим це не звільняє суд від необхідності надати оцінку доводам позову та встановити, чи були наявні передбачені статтею 164 СК України підстави для позбавлення відповідача батьківських прав щодо неї у період, коли вона була неповнолітньою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, позивач не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що надані у справі докази у своїй сукупності підтверджують неналежне виконання ОСОБА_2 окремих батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак не є достатніми для встановлення передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстави у вигляді свідомого та винного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

При цьому суд виходить із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який має застосовуватися лише за наявності достатніх та переконливих доказів того, що поведінка батька становить істотну загрозу правам та інтересам дитини, а менш суворі способи впливу не можуть забезпечити належний захист таких прав.

Водночас, зважаючи на недоліки, пасивну поведінку відповідача при виконанні своїх обов`язків щодо виховання доньок, з метою забезпечення дотримання якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що наявні підстави для попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з покладенням на орган опіки та піклування обов`язку з контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"

Водночас незастосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не звільняє його від передбаченого законом обов`язку утримувати неповнолітніх дітей.

Так, відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України кошти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька та/або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд відповідно до статті 182 СК України враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, майна та інших обставин, що мають істотне значення. Частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти, визначається судом відповідно до статті 183 СК України.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину відповідно до статті 182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обов`язок щодо утримання дітей покладається на відповідача незалежно від вирішення питання про позбавлення його батьківських прав.

У судовому засіданні відповідач не заперечував, що у період окремого проживання дочок матеріально їх не утримував. При цьому визнав свій обов`язок щодо їх утримання та позовні вимоги в частині стягнення аліментів.

Враховуючи вік дітей у період, за який заявлено вимогу про стягнення аліментів, визнання відповідачем обов`язку щодо їх утримання, відсутність доказів наявності обставин, які перешкоджали йому надавати матеріальну допомогу дочкам, а також встановлений факт неналежного виконання ним обов`язку щодо їх утримання, суд вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти з моменту подання позовної заяви (16.05.2025) до повноліття доньок у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач при зверненні до суду заявив дві самостійні вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів. Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від сплати судового збору. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, на підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір за позовом про стягнення аліментів, від сплати якого позивач був звільнений, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та статей 19, 164-166, 180-185, 190-191 СК України, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, поданий в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , третя особа Коростенська окружна прокуратура Житомирської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків та участі у вихованні неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з покладенням на Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області обов'язку з контролю за виконанням ним батьківських обов`язків щодо неповнолітньої ОСОБА_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.08.2024 до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , а після цього - у такому ж розмірі на утримання ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, 11001, м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04343470, в інтересах:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Коростенська окружна прокуратура Житомирської області, місцезнаходження: 11500, вул. Героїв Чорнобиля, 10, м. Коростень, Житомирська область, ЄДРПОУ 02909950.

Суддя: Г. П. Нижник