Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №285/5104/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/5104/26

провадження у справі №2/0285/3168/26

07 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

17.08.2026 ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 12 982, 56 грн, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 07.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 5 100 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 16 днів, тобто до 22.06.2019. Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. На підставі договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 12 982,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 100 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 7 882,56 грн, заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи) в розмірі 1 990,64 грн, яку позивач просить стягнути на його користь.

Доводи сторін у справі

Представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить позовні вимоги не визнав та зазначив, що не має можливості належним чином перевірити обґрунтованість заявленої до стягнення суми у зв`язку з відсутністю у нього повного комплекту документів, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Просив суд перевірити належність, допустимість та достатність наданих позивачем доказів, правильність розрахунку заборгованості, а також наявність належних доказів переходу до позивача права вимоги та обсяг такого права. Просив у задоволенні позову відмовити, а в разі встановлення підстав для його часткового чи повного задоволення – не стягувати суми, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач подав відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що перехід права вимоги за кредитним договором до позивача підтверджується укладеними договорами факторингу, відповідними реєстрами прав вимоги та актом приймання-передачі реєстру боржників. Зокрема, позивач зазначив, що право вимоги до відповідача переходило до наступного кредитора не в момент укладення договорів факторингу, а в момент підписання відповідних реєстрів прав вимоги, що передбачено умовами договорів факторингу.

Щодо розміру заборгованості позивач зазначив, що надані ним розрахунки заборгованості, складені первісними та наступними кредиторами, містять відомості про нарахування та погашення заборгованості, узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують заявлений до стягнення розмір заборгованості. Позивач також послався на умови кредитного договору щодо розміру та порядку нарахування процентів, зазначивши, що відповідач був ознайомлений з умовами договору та погодився з ними шляхом його укладення в електронній формі.

Крім того, позивач вказав, що відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості та доказів належного виконання ним кредитних зобов`язань, які б спростовували наданий позивачем розрахунок. У зв`язку з цим позивач просив врахувати наведені у відповіді на відзив доводи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 07.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 5 100 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 16 днів, тобто до 22.06.2019.

Цього ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 5 100 грн, що підтверджується випискою про рух коштів на банківському рахунку. Відповідно до Постанови ВС від 25.05.2021 №554/4300/16-ц виписка про рух коштів на банківському рахунку є належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 12 982,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 100 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 7 882,56 грн, заборгованість по штрафним санкціям (пеня, штрафи) в розмірі 1 990,64 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем надано належні докази на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, укладення кредитного договору, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Зі змісту кредитного договору від 07.06.2019 відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 5 100 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 16 днів, тобто до 22.06.2019.

При цьому, згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1 %.

Згідно із п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, оскільки Закон України від 22.11.2023 № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, тому:

- за період з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %;

- за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %;

- за період з 20.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Установлено, що проценти за користування кредитом не перевищують максимального розміру денної процентної ставки за відповідний період (1,3%), передбаченої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, нараховані в межах строку кредитування та відповідно до умов кредитного договору, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

ІІІ. Щодо позовних вимог про стягнення неустойки

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені) необхідно відмовити, оскільки відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджуються частково належними доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі

7 000 грн, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указаний критерій застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у зазначеній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором в сумі 10 991 грн 92 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 100 грн; проценти за користування кредитом в розмірі 7 882, 56 грн., а також судовий збір в розмірі 2 255 грн 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня/штраф) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 07.10.2026.

Суддя Т.Б. Сташків