Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №285/4835/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4835/26

провадження у справі № 2/0285/3048/26

07 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі за текстом – ТОВ «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2756777 від 08.03.2025, укладеним в електронній формі з ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» (далі за текстом – ТОВ «Незалежні фінанси»), право вимоги за яким на підставі договору факторингу перейшло до нього.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути 21550 грн, з яких 5000 грн основного боргу, 9000 грн неустойки та комісія: 1250 грн за надання кредиту і 6300 грн за обслуговування кредиту.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 08.03.2025 між ТОВ «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви на отримання кредиту №2756777 було укладено електронний договір про споживчий кредит, відповідно до умов якого йому надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 345 днів зі сплатою 0,001% річних.

Договором також встановлено дві комісії: за надання кредиту 1250 грн (25% суми кредиту), що нараховується одноразово при його видачі та за обслуговування кредиту 14% суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього, загалом 15400 грн за весь строк кредитування. Остання передбачена за інформаційне обслуговування, забезпечення платежів через особистий кабінет, повідомлення та консультації.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

На підтвердження перерахування коштів позивач надав платіжне доручення №41414737 від 08.03.2025 на суму 5000 грн, у якому платником зазначено ТОВ «Незалежні фінанси», отримувачем ОСОБА_1 , картку отримувача із закінченням 5744, призначення платежу «Кошти згідно договору 2756777».

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Незалежні фінанси» та відповідачем ОСОБА_1 договору кредиту та отриманням ним грошових коштів.

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний/позиковий договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем/позикодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних/позикових договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час його укладення сторони погодили істотні умови договору, у зв`язку з чим між ними виникли відповідні цивільні права та обов`язки. Укладення такого договору передбачало проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації, зокрема отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або засобами мобільного зв`язку, а також використання даних для входу до особистого кабінету. Без вчинення таких дій укладення договору було б неможливим.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами кредиту, порядком його погашення, розміром і порядком нарахування процентів та орієнтовною загальною його вартістю. Відповідач самостійно обрав запропонований ТОВ «Незалежні фінанси» кредитний продукт, акцептував його умови та отримав грошові кошти, що свідчить про укладення договору внаслідок його вільного волевиявлення.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, погоджені сторонами умови укладеного договору підлягають виконанню.

Однак у встановлені договором строки відповідач грошові кошти не повернув.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

25.07.2026 між ТОВ «Незалежні фінанси» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №25072025, за умовами якого останнє за грошові кошти та на умовах, визначених договором, відступає фактору права вимоги, зазначені у реєстрі боржників. Згідно останнього до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2756777 на загальну суму 21550 грн, з яких 5000 грн основного боргу, 9000 грн неустойки та комісія: 1250 грн за надання кредиту і 6300 грн за обслуговування кредиту.

На момент підписання вказаного реєстру, що є додатком до договору факторингу, право вимоги до відповідача за кредитним договором №2756777 було дійсним, а відтак могло бути передано.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними та допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На обґрунтування розміру заборгованості позивач надав відомість про щоденні нарахування та погашення за договором №2756777, яка містить дати, види та суми облікових операцій. Відображені в ній нарахування становлять 21550 грн, з яких: 5000 грн кредит, 1250 грн комісія за його надання, 6300 грн дев`ять нарахувань комісії за обслуговування по 700 грн, 9000 грн штрафи.

Оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування правомірності укладеного договору та отримання грошових коштів, суд приходить висновку, що він належним чином не виконав зобов`язань за ним, а тому з нього підлягає стягненню 5000 грн основного боргу та 1250 грн комісії за надання кредиту. Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 у справі №331/2974/23 зазначив про правомірність встановлення у кредитному договорі комісії за здійснення операції з видачі кредиту.

Водночас вимога про стягнення з відповідача 6300 грн комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, встановлення комісії за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить закону.

Втім згідно з ч.1, 2 ст.11 цього Закону кредитодавець після укладення договору зобов`язаний надавати споживачу визначену законом інформацію про стан кредитної заборгованості безоплатно, а відповідно до ч.5 ст.12 умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно, є нікчемною. Аналогічний підхід застосований Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 та Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.

За умовами укладеного сторонами договору комісія за обслуговування кредиту становить 14% суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього, та передбачена за інформаційне обслуговування, забезпечення платежів через особистий кабінет, повідомлення і консультації.

Разом з тим саме зазначення в договорі такого переліку послуг не підтверджує їх фактичного надання позичальнику та не свідчить про виникнення у кредитодавця права на відповідну плату за кожний розрахунковий період.

Графіки платежів до кредитного договору та паспорта споживчого кредиту містять передбачений сторонами розмір комісії по 700 грн у складі 21 платежів, загалом 21650 грн. Однак ці документи визначають лише порядок і розмір передбачених договором платежів та не підтверджують фактичного надання конкретних послуг з обслуговування кредиту.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення також підтверджує лише здійснення кредитором відповідних облікових операцій та дає можливість встановити арифметичне походження заявленої до стягнення суми 6300 грн. Водночас вона не підтверджує, які саме послуги були фактично надані відповідачу в кожному з цих розрахункових періодів.

Інших доказів, з яких можливо було б встановити факт і зміст наданих відповідачу платних послуг з обслуговування кредиту, їх обсяг та відповідність нарахованій платі, позивач суду не надав.

При цьому частина визначених договором складових обслуговування, інформаційне обслуговування, повідомлення та консультації, за своїм змістом може охоплювати інформацію про стан кредитної заборгованості, право на безоплатне отримання якої передбачене ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не розмежував, яка частина заявленої комісії нарахована за таке інформування, а яка за інші самостійні платні послуги, та не довів фактичного надання останніх.

Суд також ураховує, що за кредитом у сумі 5000 грн договором передбачено загальну комісію за його обслуговування у розмірі 21650 грн, тобто більш як в чотири рази більшу за суму отриманого кредиту. Саме по собі таке співвідношення не є підставою для визнання комісії неправомірною, однак у сукупності з відсутністю доказів фактичного надання платних послуг підтверджує необхідність належного обґрунтування кредитором правових та фактичних підстав її нарахування.

Оскільки позивач не довів фактичного надання відповідачу платних послуг, за які нараховано 6300 грн комісії за обслуговування кредиту, а надані графіки та відомість нарахувань підтверджують лише передбачений договором і облікований кредитором розмір платежів, підстав для стягнення цієї суми суд не встановив. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, обов`язку відповідача сплачувати 9000 грн неустойки судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

Резюмуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково на загальну суму 6250 грн.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 965 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, НОМЕР_2 у АТ ТАСкомбанк)

заборгованість за договором кредиту №2756777 від 08.03.2025 в розмірі 6250 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 965 грн.?

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин