Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №285/2428/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/2428/26

провадження № 3/0285/1072/26

06 жовтня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковський М. М.,

з участю:

захисника особи, відносно якої складено протокол, адвоката Семеньки В. М.,

поліцейського Терещука Б. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Левків Житомирського району Житомирської області,

громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , –

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2026 о 02:18 год в с. Романівка Звягельського району Житомирської області по вул Центральна ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та маючи ознаки алкогольного сп`яніння – різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя – відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В судовому засіаднні захисник заперечив проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свою позицію мотивував тим, що наявні у матеріалах відеозаписи, на його думку, не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі. При цьому послався на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі №285/2335/26, якою під час розгляду спору щодо постанови за ч.1 ст.126 КУпАП встановлено, що досліджені у тій справі відеозаписи не фіксують руху транспортного засобу та моменту його зупинки із перебуванням за кермом ОСОБА_1 .

Крім того, захисник поставив під сумнів наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та обґрунтованість пропозиції пройти відповідний огляд.

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема з огляду на доводи сторони захисту щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, судом було викликано в судове засідання інспектора поліції Терещука Б. Р., який складав протокол про адміністративне правопорушення.

Такий підхід узгоджується із завданнями провадження, визначеними ст.245 КУпАП, та обов`язком суду відповідно до ст.280 КУпАП з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Верховний Суд також наголошує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд перевіряє фактичні обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, та оцінює докази на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні інспектор ОСОБА_2 підтвердив обставини, викладені у складеному ним протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що під час несення служби вони рухалися службовим автомобілем за транспортним засобом, який перебував попереду них та рухався тією самою дорогою. Інших транспортних засобів у цей час на зазначеній ділянці дороги не було. Після зупинки цього автомобіля працівники поліції під`їхали до нього, відчинили задні дверцята, де перебував ОСОБА_1 .

Наполягав, що транспортний засіб до моменту зупинки перебував у русі, а службовий автомобіль поліції слідував безпосередньо за ним, що, за його словами, також було зафіксовано відеореєстратором службового автомобіля.

Інспектором було подано відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля поліції, який раніше до матеріалів справи не долучався. За клопотанням інспектора зазначений відеозапис приєднано до матеріалів справи та безпосередньо досліджено судом у судовому засіданні, із забезпеченням стороні захисту можливості надати свої пояснення та заперечення щодо його змісту.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп`яніння.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту – ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться за наявності підстав вважати, що він перебуває у такому стані. Порядок проведення огляду визначено Інструкцією, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, згідно з якою підставою для такого огляду є виявлення у водія однієї чи кількох ознак сп`яніння. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639330 від 13.04.2026, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП;

актом огляду та направленням на огляд до медичного закладу водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду;

розписками про інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, про відсторонення водія від керування транспортним засобом та роз`яснення прав та обов`язків;

відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля поліції та нагрудної камери поліцейського.

Аналізуючи останні, безсумнівно є всі підстави вважати, що пояснення сторони захисту щодо не керування ОСОБА_1 транспортним засобом в день, час та місці, зазначені у протоколі, суперечать дійсним обставинам справи.

Під час перегляду відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля поліції встановлено, що події відбуваються у темну пору доби. Службовий автомобіль рухається неосвітленою вулицею, інших транспортних засобів чи пішоходів у полі зору не зафіксовано.

Попереду службового автомобіля на значній відстані видно світлові сигнали задніх габаритних вогнів іншого транспортного засобу, які під час руху службового автомобіля також переміщуються дорогою. Згодом їх рух припиняється, після чого габаритні вогні гаснуть.

Працівники поліції продовжують рух у тому самому напрямку та під`їжджають до автомобіля, який перебуває на місці зупинки. На передньому сидінні автомобіля будь-яких осіб не видно. Поліцейський підходить до автомобіля, відчиняє задні дверцята, де перебуває ОСОБА_1 .

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано подальше спілкування працівників поліції зі ОСОБА_1 біля автомобіля Skoda.

Під час спілкування ОСОБА_1 не заперечує факту вживання алкогольних напоїв, водночас стверджує, що транспортним засобом не керував, однак не повідомляє, хто саме ним керував. Ключі від автомобіля знаходяться у ОСОБА_1 , під час спілкування він користується ними, зокрема вимикає двигун автомобіля та здійснює дії з його обладнанням.

На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовляється.

Через значну відстань та умови освітлення на початковій частині відеозапису неможливо встановити марку чи реєстраційний номер транспортного засобу лише за його зовнішнім виглядом. Водночас послідовність зафіксованих подій: рух єдиного транспортного засобу попереду службового автомобіля, припинення його руху, згасання габаритних вогнів та безпосередній під`їзд працівників поліції до автомобіля у місці його зупинки, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Протягом усього часу поліцейські звертались до ОСОБА_1 саме як до водія автомобіля.

Судом враховано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі №285/2335/26, в якій, за результатами дослідження цього ж відеозапису, зазначено, що на ньому не зафіксовано руху будь-якого транспортного засобу та моменту його зупинки.

Водночас під час безпосереднього дослідження зазначеного відеозапису в межах цієї справи судом встановлено, що попереду службового автомобіля поліції у темну пору доби чітко спостерігаються світлові сигнали задніх габаритних вогнів іншого транспортного засобу, які змінюють своє положення відносно дороги та службового автомобіля, тобто перебувають у русі. Надалі їх рух припиняється, габаритні вогні гаснуть, після чого службовий автомобіль поліції під`їжджає до транспортного засобу, що знаходиться у місці їх зупинки.

Водночас під час безпосереднього дослідження цього ж відеозапису в межаї цієї справи встановлено, що світлові сигнали задніх габаоритних вогнів транспортного засобу попереду послідовно змінюють положення відносно дороги та службового автомобіля, після чого їх рух припиняється, а габаритні вогні гаснуть. Тому висновок про те, що на зазначеному відеозаписі взагалі не зафіксовано руху транспортного засобу, не відповідає змісту відеозапису.

КУпАП не передбачає наперед встановленої сили висновків, зроблених іншим судом під час розгляду іншої справи. Тому обставини, що мають значення для вирішення цього провадження, підлягають самостійному встановленню судом на підставі всієї сукупності доказів, досліджених безпосередньо у цій справі, відповідно до ст.ст.251, 252, 280 КУпАП.

З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення та наявних в справі відеоматеріалів вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп`яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан такого сп`яніння як на місці, так і у закладі охорони здоров`я, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції у даному випадку не було.

Зміст відеофіксації свідчить про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку була цілеспрямованою та залежала виключно від його вільного волевиявлення за повного усвідомлення ним наслідків такої відмови. Поліцейськими не вчинялось жодних дій щодо провокування ОСОБА_1 на відмову від проходження вказаного вище огляду, не здійснювалось будь-якого тиску чи інших дій, які би порушували його права, ставили під сумнів волевиявлення останнього або впливали на його ствердну й категоричну позицію щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що окремої процесуальної процедури огляду на встановлення ознак сп`яніння, яка передувала б вирішенню питання про проведення огляду такого, законодавством не передбачено. Такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейським та констатуються за внутрішнім переконанням останнього, після чого за наявності відповідних підстав особі пропонується пройти огляд у встановленому законом порядку.

Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, натомість відмовився від пояснень та підписів, весь час просив працівників поліції вирішити питання та вимкнути камери.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.

Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).

Реалізація ОСОБА_1 права не давати пояснень не розцінюється як доказ його винуватості. Водночас це не позбавляє суд можливості оцінити об`єктивні докази, досліджені у справі, в їх сукупності.

Ситуація, відповідно до якої оформлялись поліцією матеріали відносно ОСОБА_1 , вимагала від нього надати детальні пояснення щодо інкримінованих йому подій.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за фактом порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.

Позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оцінюється в сукупності з іншими встановленими у справі обставинами. При цьому адвокатом не наведено будь-якого альтернативного пояснення того, за яких обставин ОСОБА_1 у нічний час перебував у салоні автомобіля, рух якого безпосередньо перед цим зафіксовано відеореєстратором службового автомобіля поліції, чому ключі від автомобіля знаходилися саме у нього та він користувався ними, хто, за версією захисту, керував автомобілем до його зупинки та куди ця особа зникла після зупинки транспортного засобу.

Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі не є доказом факту керування транспортним засобом, однак у сукупності з іншими дослідженими доказами характеризує обставини події, що є предметом розгляду цієї справи.

Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, – що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.

Підстави для застосування іншого, більш м`якого або суворого стягнення, відсутні.

З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.

Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин