Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №285/4880/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4880/26

провадження у справі № 2/0285/3070/26

06 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі за текстом – ТОВ «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики №2141886 від 02.09.2024, укладеним в електронній формі з ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі за текстом – ТОВ «Безпечне агентство»), право вимоги за яким на підставі договору факторингу перейшло до нього.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути 25757 грн, з яких 8000 грн основного боргу, 23,20 грн відсотків, 15957 грн пені та 1776,80 грн комісії.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

У відзиві від 25.08.2026 відповідач просив задовольнити позов частково у межах основного боргу в сумі 8000 грн та відповідного розміру судового збору, а в решті вимог відмовити. Визнав отримання кредиту, проте зазначив, що не отримував кредитного договору, не був ознайомлений із його умовами та не був повідомлений про відступлення права вимоги. Заперечував проти стягнення процентів, посилаючись на проходження військової служби, дію воєнного стану та неспівмірність нарахованих процентів із сумою кредиту. Також звертав увагу на те, що договір факторингу укладено раніше за кредитний договір.

Представник позивача у відповіді на відзив від 02.09.2026 заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що право вимоги за кредитним договором набуте ним належним чином на підставі договору факторингу, акта приймання-передачі та реєстру боржників; неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє його зобов`язання. Також послався на перерахування відповідачу 8000 грн кредитних коштів та часткову сплату ним 43 грн як підтвердження укладення і виконання кредитного договору. Вказав, що заявлена заборгованість була сформована первісним кредитором до відступлення права вимоги, а сам позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Щодо посилання відповідача на проходження військової служби зазначив, що відповідач не надав доказів повідомлення первісного кредитора про відповідний статус та подання документів для застосування передбачених законом пільг, у зв`язку з чим вважає нарахування процентів правомірним.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

Статтями 1046, 1049 ЦК передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Стаття 1048 ЦК України визначає правову природу процентів як плату за користування позикою (грошима) та встановлює право позикодавця на проценти, договірний характер їх розміру і порядку.

Оскільки договір позики є двостороннім, права та обов`язки виникають у кожної зі сторін.

З матеріалів справи встановлено, що 02.09.2024 між ТОВ «Безпечне агентство» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2141886, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 0,01% в день, комісії в розмірі 22,21% від суми позики.

Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 066870, чим він підтвердив ознайомлення з його умовами та згоду з ними.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Факт перерахування кредитних коштів в сумі 8000 грн підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 16.07.2026 №КД-000179572/ТНПП, відповідно до якої 02.09.2024 за платіжною інструкцією ТОВ «Безпечне агентство» зазначені кошти були перераховані на користь ОСОБА_1 на платіжну картку НОМЕР_1 .

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не ним особисто, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не вбачає необхідності у витребуванні в банку додаткових відомостей щодо належності відповідачу зазначеної платіжної картки та руху коштів за нею, про що просив позивач у відповіді на відзив, оскільки обставина отримання відповідачем грошових коштів сторонами не оспорюється. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Таких сумнівів у суду не виникло.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Безпечне агентство» та відповідачем ОСОБА_1 договору позики та отриманням останнім грошових коштів.

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний/позиковий договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем/позикодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних/позикових договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої.

Твердження відповідача про нерозуміння правової природи отриманих коштів суперечить його власній процесуальній позиції, який визнав обов`язок повернути їх як основний борг. Отримавши від фінансової установи 8000 грн, відповідач об`єктивно мав усвідомлювати, що такі кошти не є безоплатно наданими, а отримані в межах кредитних (позикових) правовідносин.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час його укладення сторони погодили істотні умови договору, у зв`язку з чим між ними виникли відповідні цивільні права та обов`язки. Укладення такого договору передбачало проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації, зокрема отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або засобами мобільного зв`язку, а також використання даних для входу до особистого кабінету. Без вчинення таких дій укладення договору було б неможливим.

Матеріалами справи підтверджується, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з умовами позики, порядком її погашення, розміром і порядком нарахування процентів та орієнтовною загальною її вартістю. Відповідач самостійно обрав запропонований ТОВ «Безпечне агентство» варіант позики, акцептував його умови та отримав грошові кошти, що свідчить про укладення договору внаслідок його вільного волевиявлення.

Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Безпечне агентство» діяло недобросовісно, ввело відповідача в оману або спонукало його до укладення договору на явно невигідних умовах.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, погоджені сторонами умови укладеного договору підлягають виконанню.

Однак у встановлені договором строки відповідач грошові кошти не повернув.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними та допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

24.01.2025 на підставі договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та Реєстру боржників №41 ТОВ «Безпечне агентство» відступило ТОВ «ЄАПБ» право вимоги до відповідача за договором №2141886. Передання Реєстру боржників оформлено відповідним актом приймання-передачі від 24.01.2025, а оплату за відступлені права вимоги здійснено 28.01.2025.

Таким чином, відступлення права вимоги за спірним договором відповідача відбулося не на момент укладення договору факторингу, а після включення відповідної вимоги до реєстру прав вимоги.

Доводи відповідача про те, що договір факторингу укладений раніше, ніж договір позики, самі по собі не спростовують переходу права вимоги, оскільки за умовами договору факторингу конкретні права вимоги передавалися за відповідними реєстрами боржників, а право вимоги до відповідача було включене до Реєстру №41 та фактично передане позивачу 24.01.2025, тобто після виникнення відповідного грошового зобов`язання. Крім того, законодавство, чинне на час виникнення цих правовідносин, допускало відступлення за договором факторингу також майбутньої грошової вимоги.

На час підписання Реєстру №41 право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2141886 було дійсним та включеним до переліку вимог, що підлягали відступленню.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора за спірним договором та право вимоги до відповідача за ним.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості за договором позики №2141886 становить 25757 грн, з яких 8000 грн основного боргу, 23,20 грн відсотків, 15957 грн пені та 1776,80 грн комісії.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування правомірності укладеного договору, не заперечив правильності розрахунку заборгованості, не подав власного розрахунку та не навів обставин, які б ставили під сумнів розрахунок позивача. Також доказів на підтвердження проходження ним військової служби у період, за який нараховано проценти, відповідач суду не надав. Тому саме по собі його посилання на статус військовослужбовця, не підтверджене відповідними доказами, не є достатньою підставою для застосування передбачених законом пільг щодо нарахування процентів. Так само сама по собі дія воєнного стану не звільняє позичальника від виконання грошового зобов`язання та не є безумовною підставою для неврахування передбачених договором процентів та інших платежів.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором позики, заборгованість не погасив, а тому з нього підлягає стягненню 8000 грн основного боргу, 23,20 грн відсотків та 1776,80 грн комісії. Щодо останньої, то Законом України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом віднесено, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 у справі №331/2974/23 зазначив про правомірність встановлення у кредитному договорі, укладеному після набрання чинності цим Законом, комісії за здійснення операції з видачі кредиту. У цій справі одноразова комісія за видачу кредиту прямо передбачена договором, тому вимога про її стягнення є обґрунтованою.

Разом з тим, обов`язку відповідача сплачувати позивачу 15957 грн пені судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Резюмуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1266 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк»)

заборгованість за договором позики №2141886 від 02.09.2024 в розмірі 9800 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1266 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Головуюча суддя О. О. Літвин