Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №277/316/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Єдиний унікальний номер № 277/316/26

Провадження № 1-кп/0285/827/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Звягель кримінальне провадження № 12026060540000021 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садки Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, освіта базова загальна середня, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 12.03.2026 Житомирським апеляційним судом за ст. 263 ч. 1 КК України, на 4 роки позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, -

встановив:

24 лютого 2026 року близько 18 год ОСОБА_4 знаходився поблизу продуктового магазину по вул. Сербівській, 3Б в с. Середи Звягельського району Житомирської області, де розпивав спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 . В цей час та у вказаному місці ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, вирішив вчинити крадіжку чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що ОСОБА_5 відійшов за магазин та, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може перешкодити вчиненню злочину, того ж дня, без розриву в часі, достовірно знаючи, що в рюкзаку ОСОБА_5 , який стояв на столі, знаходиться гаманець з грошима, відкрив застібку рюкзака та умисно, таємно в умовах воєнного стану викрав з нього гаманець з грошовими коштами в сумі 3500 гривень 00 копійок.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 відкрив викрадений гаманець ОСОБА_5 та, окрім наявних в ньому грошових коштів, виявив та дістав з нього банківську картку АТ КБ «ПриватБанку», з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , яка належить останньому та яка згідно Законів України «Про інформацію», «Про банки та банківську діяльність», «Про платіжні послуги» є офіційним документом, засобом доступу до банківського рахунку, і таким чином таємно її викрав з корисливих мотивів.

Не припиняючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в торговому залі приміщення магазину, розташованому по вул. Сербівській, 3А, в с. Середи і Звягельського району Житомирської області, ОСОБА_4 придбав товар на загальну суму 52 грн, за який розрахувався за допомогою привласненої банківської картки АТ КБ «ПриватБанку», яка належить ОСОБА_5 , викравши таким чином грошові кошти в сумі 52 грн 00 коп з рахунку останнього.

В подальшому ОСОБА_4 викраденим розпорядився за власним розсудом, спричинивши ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 3552 гривні.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у викраденні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду пояснив, 24 лютого 2026 року близько 18 год він знаходився поблизу продуктового магазину по вул. Сербівській, 3Б в с. Середи Звягельського району Житомирської області, де розпивав спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 . Скориставшись тим, що ОСОБА_5 відійшов за магазин та знаючи, що в рюкзаку ОСОБА_5 , який стояв на столі, знаходиться гаманець з грошима, відкрив застібку рюкзака та викрав з нього гаманець з грошовими коштами в сумі 3500 гривень 00 копійок. Після чого відкрив викрадений гаманець ОСОБА_5 та, окрім наявних в ньому грошових коштів, виявив та дістав з нього банківську картку АТ КБ «ПриватБанку», перебуваючи в торговому залі приміщення магазину, розташованому по вул. Сербівській, 3А, в с. Середи і Звягельського району Житомирської області, він придбав товар на загальну суму 52 грн, за який розрахувався за допомогою привласненої банківської картки АТ КБ «ПриватБанку», яка належить ОСОБА_5 , викравши таким чином грошові кошти в сумі 52 грн 00 коп з рахунку останнього.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, претензій до обвинуваченого не має, покарання просить призначити на розсуд суду.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 357 КК України — як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілого, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризувався задовільно, на обліку у психіатра не значиться, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, раніше судимий, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових злочинів в майбутньому, слід призначити із застосуванням положень ст. 70 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67, 70 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 а винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Визнати ОСОБА_4 а винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому ОСОБА_4 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 4 статті 70 КК України призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, більш суворим покаранням за цим вироком та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведеного даного вироку до виконання. Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання за цим вироком відбуте покарання за вироком Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року.

Речові докази в кримінальному провадженні, а саме:

- гаманець, банківська картка АТ КБ «ПриватБанку», з розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 1501 гривня 00 копійок, передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити власнику.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію повного тексту вироку в порядку ст. 615 КПК України, негайно після проголошення його резолютивної частини, вручити прокурору та направити обвинуваченому.

Головуючий